75. Революція та реформа як види політичних перетворень

Революція - це докорінне, повне перетворення структури в суспільстві, радикальна зміна його політичної системи, що відкриває можливість значних соціально-економічих змін. Примусовий характер здійснюваних в суспільстві змін, опір тих соціальних сил, проти яких вони спрямовані, робить неминучим велику роль насильства в будь-якому революційному процесі.

Революція найчастіше виникає під кінець затяжної, глибокої соціально-економічної та політичної кризи і розглядається прихильниками такого виду соціальних перетворень як необхідний метод запобігання катастрофи, в цей момент загрозливою суспільству.

З усіх політичних процесів революції найбільшою мірою притаманні такі якості, як рішучість і повнота наступаючих в ході неї змін, які традиційно сприяють формуванню в суспільстві великої кількості прихильників і прихильників саме такого шляху здійснення соціальних змін. Але в нього ж є цілий ряд недоліків, які знижують творчий потенціал даної форми суспільно політичних перетворень та обмежують сферу її можливого використання.

Так революція супроводжується жорсткою боротьбою в середовищі її прихильників по програмним, доктринальним питань намічуваних перетворень, всякого роду розколами, придушенням не тільки прямих супротивників революційних перетворень, а й різних відступників, угодовців, помилкових тлумачів "єдиного вірного і вистражданого" курсу. 

Реформа характеризується поступовістю намічуваних перетворень, а в її програмі акцент робиться не на забезпеченні повноти, радикальності та всебічності їх, але на доведенні цих перетворень до кінця. Вважається, що такі зміни як би витягають за собою ланцюг всіх інших соціальних змін. Велике значення при цьому надається забезпечення загальної підтримки змін, досягненню згоди в суспільстві щодо їх проведення. Наслідки і розмах політичних, соціальних перетворень, що наступають в ході реформ, можуть бути такими, як і в революції, але її істотна відмінність від революції - в поетапності змін, наявності проміжних ланок в перетворювальної процесі.

76. Сучасні тенденції розвитку світової політики.

Світова політика – це сукупна цілеспрямована діяльність народів, держав, їхніх інститутів, соціальних спільнот, об’єднань громадян у сфері міжнародного життя.

Принципи світової політики: - невтручання у внутрішні справи інших держав; - рівноправ’я; - повага суверенітету; - добросовісність у виконанні державами взятих на себе міжнародних зобов’язань.

Тенденція до позитивні зміни у відносинах між державами, зовнішньополітична діяльність яких формує “світову політику”. Спостерігається:

-перехід від методів примусу до методів врегулювання і погодження при розв'язанні конфліктів і непорозумінь між державами;

-поглиблення демократизації, гуманізації міжнародних відносин.

-політичне пробудження мас, залучення мільйонів людей до міжнародної політики, посилення їх впливу на політичні рішення і дії як всередині країн, так і на міжнародній арені;

-розробка великої кількості важливих соціальних програм, договорів і угод у галузі економічного і політичного співробітництва, у гуманітарній сфері.

–з процесом демократизації й гуманізації міжнародних відносин пов'язаний процес демілітаризації, який передбачає не тільки роззброєння, а й ліквідацію воєнно-політичних блоків, конверсію науки і невоєнної промисловості, що виконує воєнні замовлення, перебудову свідомості людей (особливо політичних лідерів, працівників політичних і управлінських структур) на засадах гуманності й миролюбності.

-нарощування зусиль міжнародних організацій, багатьох держав, політичних і громадських організацій, політиків і вчених для подолання конфронтації, відмови від насильницьких засобів вирішення конфліктних ситуацій, надання пріоритету загальнолюдським інтересам й інтересам людини.

У світовій політиці почали формуватись нові принципи міжнародних відносин, які передбачають: - суверенну рівність держав, - незастосування сили або погрози силою, -непорушність кордонів; - територіальну цілісність держав, - мирне врегулювання суперечок; - невтручання у внутрішні справи, - повагу прав людини і основних свобод, - співробітництво між державами, - сумлінне виконання обов'язків з міжнародного права.