21 Передумови і мотиви участі індивіда в політиці

Передумови. Активне включення особистості в політичний процес вимагає певних передумов. Їх можна поділити на три групи: матеріальні, соціально-культурні і політико-правові. Досвід показує, що для участі людини в нормальній політичній діяльності необхідно первинне задоволення її потреб в основних продуктах харчування, товарах і послугах, житлово-побутових умовах, досягнення певного рівня загальноосвітньої і професійної підготовки, загальної і політичної культури.

В зарубіжних політологічних дослідженнях взаємозв'язок добробуту суспільства і його політичної системи розглядається в трьох аспектах. По-перше, цілком обґрунтована теза що, ніж багатіше суспільство, тим воно більш відкрите демократичним формам функціонування. В економічно розвиненому суспільстві основні по чисельності і по впливу соціальні групи це не ті що належать ані до вкрай бідних, ані до казково багатих; різка, по суті двухполюсна, майнова поляризація зникає, утвориться сильний "середній клас", що по своєму положенню в - суспільстві і об'єктивним інтересам складає опору демократичного режиму. По-друге, рівень добробуту виявляє помітний вплив на політичні переконання і орієнтації людини. С. М. Липсет прийшов до висновку, що матеріально більш забезпечені люди є більш ліберальними, а більш бідні є і більш інтолерантними (нетерпимими). По-третє, достатньо високий національний добробут служить необхідною базою формування компетентної громадянської служби, корпусу професійно підготованих управлінських кадрів. В умовах бідності тяжко добитися в масовому масштабі високого рівня загальноосвітньої і професійної підготовки, необхідного для ефективного управління на демократичній основі.

Мотиви. Досягнення мети широкої політичної участі людей значно залежить від мотивів, якими керується особистість в своїй політичній діяльності, бо сама мотивація може виявитися з точки зору суспільних інтересів настільки негативною, що не буде сприяти ані зміцненню демократії в суспільстві, ані моральному вдосконаленню і всебічному розвитку особистості. Питання про мотивацію політичної участі або неучасті є дуже складним. З Цього приводу Г. Лассвеллом була висунута теорія: «прагнення людини до влади є відображенням її низької самооцінки, що за допомогою влади така особистість прагне компенсувати низьку самооцінку, підвищити свій престиж і подолати почуття власної неповноцінності». Ця точка зору однак не отримала загального визнання.

22 Політична соціалізація: етапи і фактори

Політична соціалізація являє собою єдиний процес. Вона фіксує перехід вимог політичної системи у внутрішню структуру особистості у формі певних норм, цінностей тощо, а з іншого – демонструє як особистість вибірково засвоює ці традиції і погляди закріплюючи їх у тих чи інших формах політичної поведінки і у впливі на владу. Це безумовний і постійний процес.Виділяють 2 етапи соціалізації:

Первинний починається з раннього дитинства. Спочатку головними агентами соціалізації є батьки, причому саме вони виступають для дитини першими фігурами влади. Система заохочень і покарань, яка використовується батьками, формує перші уявлення про систему контролю і санкції. В сім’ї відбувається знайомство з моральними, соціальними, релігійними цінностями. Нарешті від батьків діти дізнаються про партійну приналежність, про вибори, про політичних лідерів. Первинна соціалізація продовжується у школі, де діти дізнаються про державні символи, національних героїв, отримують уроки патріотизму. Виділяють 4 аспекти первинної соціалізації: сприйняття політичного життя, персоналізація, ідеалізація, інституалізація.

Вторинна соціалізація характеризується формуванням власного ставлення до політичної системи. Людина безпосередньо включена в політичне життя, безпосередньо взаємодіє з політичними і владними структурами (партіями, органами влади, судами). На основі накопичених знань і досвіду людина здатна здійснювати відбір певних політичних цінностей, відмовлятися від попередніх і сприймати нові. Важливими агентами вторинної соціалізації виступають ЗМІ.

Розрізняють політичні і неполітичні фактори політичної соціалізації.

Характер і тип державного устрою, політичний режим, політичні інститути, політичні партії та політичні рухи, об’єднання – це основні фактори політичної соціалізації особи. Сім’я, школа, та інші навчальні заклади, робота, служба, культура, мистецтво, література, ЗМІ, національні звичаї та традиції - це основні фактори неполітичної соціалізації особи. Але розмежування факторів соціалізації особи на політичні і неполітичні зовсім не носить відносного характеру. Адже поділ такий відбувається у кожному конкретному випадку і зовсім не обов’язкова наявність того чи іншого фактора.