- •13 Політика і релігія
- •14 Сутність політичної влади, її наукові концепції
- •15 Суб’єкти, ресурси та засоби політичної влади
- •16 Властивості політичної влади
- •17 Ефективність і легітимність політичної влади
- •18 Поняття, джерела і типи легітимності політичної влади
- •19 Поняття суб’єктів політики. Діалектика суб’єктів і об’єктів політики
- •20 Характерні риси особистості як суб’єкта політики
- •22 Політична соціалізація: етапи і фактори
- •21 Передумови і мотиви участі індивіда в політиці
- •23 Сутність, типи, види і мотивація політичної поведінки особи
- •24. Сутність і наслідки відчуження людини від політики.
- •25. Форми, методи, характерні риси політичної діяльності.
- •26. Мотивація, рівні, форми політичної діяльності. Можливості участі громадян України в політиці.
- •27.Сутність і особливості соціальної стратифікації сучасного суспільства. Соціальні спільноти(групи) як основні суб’єкти політики.
- •28. Політична стратифікація і формування структур політичного представництва.
- •29.Політичне лідерство:сутність,функції,типологія.
- •30.Політична еліта: ознаки,структура, функції
- •31. Класичні та новітні теорії еліт.
- •33. Державна бюрократія як складова частина політичної еліти.
- •34.Характерні риси і особливості політичної еліти в Україні.
- •35. Особливості держави як політичного інституту.
- •47.Альтернативні рухи як різновид суспільно політичних об’єднань
- •48.Групи тиску як засіб впливу на державну політику.
- •49.Основні наукові підходи до визначення і характеристики політичних систем.
- •50.Структура політичної системи.
- •51.Функції політичної системи
- •52.Типологія політичних систем.
- •53.Специфіка політичної системи України.
- •54.Сутність і особливості авторитарної політичної системи. Різновиди авторитарних політичних систем.
- •55.Поняття і основні властивості тоталітарних політичних систем.
- •56. Основні сучасні теорії демократії
- •57. Сутність і універсальні особливості демократичних політичних систем.
- •59. Структура, функції, типи політичної свідомості.
- •60. Поняття політичної ідеології. Основні політичні ідеології в сучасному світі.
- •61. Основні принципи лібералізму.
- •63. Основні цінності консерватизму
- •64. Основні риси ідеології неоконсерватизму
- •67. Націоналізм, його сутність і роль у політичному житті.
- •68. Політична психологія як складова політичної свідомості.
- •69. Поняття, сутність політичної культури. Класифікація і типологія політичних культур.
- •70. Структура і функції політичної культури
- •71. Характерні риси і проблеми розвитку політичної культури в Україні
- •72. Поняття, сутність, особливості і типологія політичного процесу
- •73. Політична модернізація
- •74. Політична криза: поняття та різновиди
- •75. Революція та реформа як види політичних перетворень
- •76. Сучасні тенденції розвитку світової політики.
- •77. Глобалізація і глобальна політика.
- •78. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх розв’язання
- •79. Правові засади міжнародної політики
- •80. Національний інтерес, як основа зовн. Політ держави
19 Поняття суб’єктів політики. Діалектика суб’єктів і об’єктів політики
Суб'єктами політики виступають різні соціальні групи (класи, етнічні і конфесіональні спільноти тощо), держави, партії, міжнародні організації тощо. Треба визначити, що під суб'єктами політики розуміються учасники політичного процесу, здатні діяти вільно і самостійно. Останнє значить, що вони усвідомлюють своє становище у суспільстві і безпосередньо через владу (в першу чергу, державну) намагаються реалізувати свої інтереси і завдання. Одна з найбільш відомих типологій акцентує увагу на трьох рівнях суб'єктів політики:
соціальний: індивіди, класи, еліти, етноси, мафія, натовп (в умовах кризи і відсутності організованої політичної сили може встановитися охлократія, тобто влада натовпу), корпоративні групи (певні фінансові і промислові бізнес-еліти);
інституціональний: партії, органи державної влади, суспільні організації тощо; політика представлена і такими суперінститутами, як держава-нація: ООН, НАТО;
функціональний: армія (виступаючи частиною держави, нерідко сама бере владу в свої руки, встановлюючи воєнний режим правління), органи розвідки, лоббі, опозиція, бюрократія. Бюрократія - це соціальна група, покликана зробити процес управління ефективним (функціональний аспект). Бюрократія виступає суб'єктом політики через те, що на неї покладається функція проведення якихось державних (управлінських) рішень у життя, тому вона здатна заблокувати виконання будь-якого з них, якщо воно суперечать її інтересам.
Об'єкт політики -- це особа, група суспільства чи організація, на які впливає суб'єкт політики. Слід відзначити або виділити притаманну їм усім ознаку: суб'єкти є одночасно й об'єктами політики, а об'єкти -- суб'єктами.
Суб'єкт політики діє не в якомусь вакуумі, а в цілком конкретних умовах даної держави: на нього впливають стан економіки і культури, суспільні відносини і ін., і в своїй діяльності він не може не враховувати цього впливу, стаючи, таким чином, об'єктом політики.
Той факт, що суб'єкти політики існують у діалектичній єдності, має неабияке значення для розуміння будь-якої політичної події: лише розгляд діяльності політичного суб'єкта і як об'єкта, на який впливають інші суб'єкти, дає змогу достатньо повно з'ясувати причини, характер і наслідки політичної діяльності.
20 Характерні риси особистості як суб’єкта політики
Особистість є первинним суб’єктом політики. Проблема вивчення особистості має 3 аспекти. 1) особистість як індивідуальні, психофізіологічні особливості людини, її специфічні звички, стиль поведінки, ціннісні орієнтири. 2) особистість як представник групи. 3) особистість як відносно самостійний активний учасник політичного і суспільного життя, що володіє розумом і свободою волі не тільки загальнолюдськими , а й унікальними в своєму роді рисами, тобто як цілісність яка має політичний статус громадянина держави.
Протягом багатьох століть панувала патерналістська система держави. Індивід виступав тут безсвідомим учасником політики і лише вищі суспільства підіймалися до напівсвідомості підданицької участі. В політичній концепції Платон розробляє тоталітарну особистість. Він виходить з безумовного верховенства в цілому держави над індивідом. Аристотель вважав, що держава має першість перед особистістю, але він противник тоталіризації суспільства. Але і в нього індивід виступає об’єктом влади. Послідовно з’являється лібералізм, який відокремлює громадянина від суспільства і держави, проголошує політичну рівність усіх громадян. сферою самореалізації особистості тут є громадянське суспільство. В ХХ ст. з’являється тоталітарна модель взаємовідносин особистості і держави, що випливає з безумовного пріоритету цілого над частиною.
У сучасній політичній думці панують різні погляди:
-
християнська концепція політики випливає з 3-х основних принципів: унікальності кожної людини внаслідок її духовності, солідарності, субсідарності.
-
неоконсерватизм (а також соціал-демократи, та ліві ліберали) виступає за максимальне розвантаження держави, відмову від соціальних функцій.
Особа бере участь у політиці безпосередньо або опосередковано. Безпосередня участь здійснюється через форми прямої демократії: референдуми, вибори, збори тощо. Представницькі форми демократії — парламент, місцеві органи влади, представницькі органи партійних та інших громадських організацій — забезпечують опосередковану діяльність особи у політичній сфері. У цих органах власне політичну діяльність здійснюють особи як політичні діячі, політичні лідери, політичні керівники. Світовий політичний процес свідчить про розширення й урізноманітнення форм політичної діяльності особи. А це, в свою чергу, означає, що роль людини як суб'єкта політики в світовому співтоваристві безперервно зростатиме, набуватиме нового змісту.