§ 20. Правопис префіксів

Більшість префіксів, шо вживаються в українській мові, мають правописні особливості. їх пишуть за певними орфографічними правилами, П вони є орфоірамами.

1. Перед буквами, шо позначають голосні та дзвінкі й сонорні приголосні звуки, пишеться префікс >; згаяти, зорати, зв'язати, зробити.

2. У словах, корінь яких починається звуками \к\. [я]. \т\, [х], [ф\, вимоазясться і пишеться префікс <-: сказати, спитати, стерпіти, сдвилиліи. сфчто,'ініфувати.

1. Якщо корінь слова починається двома чи трьома приголос­ними, то вживається префікс {варіант префікса з--): зібраний, $ітхнути, зізнання, зірвати.

2. Префікси дот-, без-, ваз-, через- завжди оншуться з букво» з: розвиднілось, безсистемний, возвеличити, черезсідельник.

5. Префікси ире-, яри-, ярі- ріїнятьс* значенням:

а) префікс пре- в ув|>аїі4С*кій мові виражає збільшену міру ознаки, якості Й своїм: значенням близький до слова дуже: пре- добрий, премудро, пречудово;

б) префікс при- мас значення ггрисднаннл, наблііження: при- писати, ззриветзти, приклеїти; часгтюжхггі дії: присісти, причи- нити; результату дії: приборкати, прив 'язати;

в) префікс ярі- вживається у кількох словак: прізвище, прі- звисько, прірва.

6. У префіксах від-, під-, над', об*, між- кінцевий приголосний не змшизсться: відзначати, обстеження, міжрайонний, підходи- ти, надрізати.

р'-о\ • •««окАзїв,

?*0

§ 21. Розділові знаки при відокремлених обставинах

Відокремлені обставини можуть бути виражені одиничними д^^гл^слзвнїіками, діетриелівниковимн з бо ротами, а також імен* нихамн з приймеинизсамя. Вони бувають пошивними Й нелоши-рснизци.

ч ■

І. Обставини, виражені дішрисл шинковими зворотами та дішрнслшнньамн

Виділях-тьс* комамн:

а)обсіа8НШі, виражені діслгжслівииковим зворотом, незалеж­но від його місця в реченні: Жовте листя, тремтячи і коли­ваючись у повітрі, тихо раз по раз сідало на землю, •крммязчи й~ пишним золотим накриттям (Грій.); Заплющивши очі, він під­дався сумові, що колисає душу (ПІдм.).

Примітки: 1. Л*а чя омніе дмлвіясяавюшдаос шчхптв, з'еанадгі мі»

РРСОЮ ШГОНКНКК' «Зо ІїОЬІіНЖВДІШМН сшщчннпшм, Н8 ОИСІМІ ОДИН ВІД САМОГО

иалічівіьсх иомоад: Хуетня/ шииушя ям юиМ, шШвшн нлвятя «наш, бврОю &и6Ша нвовекір І жде чи вітру, чи мет (Буя-): Він несподівано з'явимся в ешну на шляху чи вШвкмвшя з-т далщ "го 4лнреешшиея з яру, чп/чжиИ_г

«Р«ЧОЧіЙ... (ПІДИ.).

Роїяі п III

2 Якщо діглрисимишш іасрсл» і'сшіп игш аЯкт тевгжпцтрщлпи* гл-милммшя чи роїлмагм» <л»~.«чішачи. і■ > мів і'шчі не симги* Яш і«амм> рлжт її шщет. «*-.- «льам лиМ«* я яни'їм щтшгЧ І

1 Ятю ятірклішчанчіїя ікгвт сго*г» тем сполучимо. п> мм ■іжпргм амх-гься втяло: Вш наЛгижшса А явн/яяни якштшй «л^ьіМшіїшп^и

4рм ям'вплм ж») . -. : • ■ -і- ¹ (Піди).

6) обставини, виражені одиничним дієприслівником: Щохвилі т«»рим. ми н»ве. йдучи, тівиючи і ииезнчи (Бич.).

П ри N11 кй. '■(>;.. ■ .-і і і.>й .ті чр»>. тяігі» і-іпачк ЩввШяЛ. скЛм інгігв- кяу Ашіммя яо присломті. й сто*ть пклі дкеловв приоли. то ми *е яию«реи вюгткся Людина' Цг ж цкг слоті' Йіуо трпч чі«а-<4>.-отрншь ішяяя» і •іпмшгт.і *■■» (ЗВР-Х

Не виокремлооються:

а) обставина, виражена дієприслівниковим «ворогом фра ооло- гічного типу: Працювати не накладаючи рук-. Сидіти склавши руки. Бігти не чуючи нй". Говорити не переводячи духу,

б) обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, на почат- ку якого стоїть підсилювальна частка і (й): Можна перекипіти зміст статті і не перечитуючи Ті вдруге;

в) дієприслівниковий «ворог, і-і.і та імістом тісно пов'язаний і дисювом-присудкпм: Нона читала лежачи на піску,

г) днтірислівниковнй зворот, однорідний З ІНШИМ НСВІЛОКрСМ- леним членом речення: Оксана стояла непорушно й не зводячи з АнОрія очей;

д) дієприслівнишвнй зворот, утворений дієпрнезівннком і спо- лучним словом який, у складі підрядного речення: Це рвввВяВ, про- читавши яку одержиш насолоду.