2. Позитивістська класифікація наук.

Позитивізм виникає у Франції в 30-х рр. 19 ст. Засновник – Огюст Конт (1798 - 1857). Основна праця «Курс позитивної філософії в 6 т.». Позитивізм в Англії: Спенсер, Льюіс, Лі.

1-й позитивізм

2-й позитивізм (Авенаріус, Мах)

З-й позитивізм (неопозитивізм).

Завдання позитивізму: в перетворенні філософії в наукову дисципліну шляхом очищення її від метафізичних аспектів. Як досягти цієї мети? Треба знайти такі речі, які в нікого не викликали б сумніву – безсумнівні речі. «Те, що не викликає ніякого сумніву – є сам сумнів. Сумніваюсь, значить я існую» - Декарт. Сумнів – акт мислення. Мислю, отже я існую. Конт приходить до висновку, що безсумнівним є факт. Він існує безпосередньо. Послідовність фактів – закономірність.

Принципи класифікації наук:

1. Принцип сходження від простого до складного.

2. Принцип сходження від абстрактного до конкретного.

Крім наукового порядку є ще порядок логічний, історичний та педагогічний. Логічний порядок продиктований критерієм простоти об'єкта. Історичний порядок виявляється при переході наук до позитивної стадії, тобто всі ці науки виникли і розвивались послідовно. Педагогічний порядок наказує викладати науки в тому порядку, як вони сформувалися в історичному генезисі, тобто не можна перескакувати через науки.

Природничі науки.

Математика – найпростіша наука, найабстрактніша

Астрономія – небесна механіка

Фізика – фізична механіка

Хімія – хімічна механіка

Біологія – біологічна механіка

Соціологія – найскладніша наука, найконкретніша.

Вони досягли позитивної стадії в своєму розвитку, тому їх 6. Поклавши математику в основу, Конт розташував науки по порядку ускладнення: астрономія, фізика, хімія, біологія, соціологія. У цю схему не потрапили теологія, метафізика і мораль, бо перші дві не позитивні, а третя знаходить вирішення в соціології. Психологію Конт частково включив в біологію, частково - в соціологію.

Математика (цариця наук) становить собою 3 частини:

• Аналіз

• Геометрія

• Механіка (ключове слово) – дозволяє рухатись далі по класифікації наук.

Науки розташовані згідно з принципами:

1. Кожна наступна наука є складнішою за попередню.

2. Кожна наука є більш конкретнішою за попередню.

Отже, математикою користуються всі інші науки.

В ієрархії Конта більш складні науки засновані на менш складних.

У класифікації Конта не згадана філософія. Філософія - не сукупність наук, її завдання - «точне визначення духу кожної з них, відкриття їх зв'язків і відносин, підсумовування принципів відповідно з позитивним методом». Стало бути, філософія зведена до методології наук. Вона - «істинно раціональне засіб, що робить очевидними логічні закони людського духу».

Джон Стюарт Міль (1806 - 1873, Лондон-Франція). Батько психолог, вчений, тому Міль не відвідував навчальні заклади, його вчив батько. Міль – вчений, філософ, політик.

Твори: головний: «Система логіки», «Принципи політичної економіки», «Про свободу» (1859), «Роздуми про представницьке рятування», «Поневолення жінок» - переклад укр.мовою.

Міль поставив перед собою мету – сформулювати такі канони, засвоївши б які, можна було б робити наукові відкриття. Наукове знання – це наукова творчість. Але канони Міля не спрацьовують.

Міль не погоджувався з класифікацією наук Конта. Він розподіляв їх так:

1. Науки про природу (природничі)

2. Науки не про природу (моральні) – в подальшому у Дільтея вони трансформувались в науки про дух. У Віндельбанда в історичні науки. А далі в науки про культуру.

Моральні науки – це цикл дисциплін, до яких належать: психологія, етологія або наука про утворення характеру, соціологія, історія.

Спенсер Герберт (1820-1903) - британський енциклопедичний філософ і соціолог. Представник англійського позитивізму. Залишена ним спадщина величезна. Фундаментальний десятитомної працю, задуманий як енциклопедичний синтез всіх наук на принципах еволюціонізму, була опублікована в 1862-1896. Ця праця включав: "Основні начала" 1-й том (1862), "Підстави біології" (1864-1867), "Основи психології" (1870-1872), тритомна праця "Підстави соціології" (1876-1896), "Соціологія як предмет вивчення" (1903), "Підстави етики" (1879 - 1893).

Спенсер ставить проблему релігії і науки: вони є рівноправними через агностицизм. У них спільна мета: наука шукає істину в світі, але натикається на непізнаване. Релігія – також. Пізнає абсолютного Бога.

Філософія є об’єднане знання. Спенсер удосконалює класифікацію наук.

Групова класифікація:

1. Абстрактні науки, вивчають форми, у яких явища постають перед нами: логіка, математика.

2. Абстрактно-конкретні, вивчають самі явища: механіка, фізика, хімія.

3. Конкретні, самі явища в цілому: астрономія, соціологія, геологія, психологія.

Намагаючись усунути недоліки, дотримуючись основної думки Конта про порядок розташування наук у системі, відповідно застосовуваної в них ступеня абстракції, Спенсер прийшов до заміни лінійного порядку наук розподілом їх по групах. Таких груп він розрізняє три: абстрактну, абстрактно-конкретну і конкретну. Перша охоплює математику і абстрактну механіку, друга - конкретну (фізичну) механіку, фізику та хімію, третя - астрономію з пов'язаними з нею географічними дисциплінами (географією, геологією, геогнозії), біологію, що містить в собі, крім фізіології, ботаніку і зоологію, психологію і, нарешті, соціологію. Розташування зазначених трьох груп, таким чином, являє собою поступовий перехід від абстрактних до конкретних галузей знання; всередині ж кожної окремої групи більш загальні, з більш широким обсягом дисципліни передують наук з більш обмеженим обсягом. Поєднання цих двох принципів групіровки дає знову лінійний порядок в розташуванні наук за такою схемою:

Хоча в цій системі, завдяки зміні місця розташування астрономії і завдяки визнанню самостійності психології, і були усунені деякі безсумнівні недоліки класифікації Конта, однак тут, також, як і в останнього, все ж залишаються дві головні помилки: 1) припущення ієрархії наук, в якій наступні галузі завжди припускають попередні, як свої підстави, - припущення, правда, кілька пом'якшене розташуванням наук в групи, і 2) введення соціології як нової науки замість великого числа фактично існуючих, як то: історії, філології, науки про право і т. д . Усередині природничої області ще допустимо до певної міри, що наступні в ряду дисципліни потребують попередніх як допоміжних; але введення в подібний ряд психології і пов'язана з цим загальна думка про ієрархію наук можливі тільки при допущенні, що і психологія за своїм змістом і методом відноситься до природничих наук. Однак, в такому випадку дана класифікація вже не буде класифікацією фактично існуючих наук, вона може мати значення тільки програми для майбутньої системи наук, побудованої на підставі певних філософських передумов і вимог. Це знаходить своє підтвердження, як у Спенсера, так і в Конта, ще в тому, як вони вводять в свою систему класифікації соціологію. Бо остання повинна не просто, як у них, як нової науки приєднуватися до вже існуючих, але вона повинна, разом з тим, замінити безліч фактично існуючих наук , яким тоді буде відмовлено в праві існування в їх справжньої формі.

"Перший позитивізм" намагався відкинути всяку "метафізику" зі шляху наукового пізнання і замінити її сукупністю досягнень конкретних, "позитивних" наук ("фізикою" у широкому сенсі слова). (Роль філософії обмежувалася розробкою оптимальних способів упорядкування (класифікації) наукових знань і зведенням їх у зручну для використання систему.) "Другий позитивізм" спробував радикально і назавжди позбавити науку від небезпеки будь-яких "метафізичних хвороб". Для цього вважалося необхідним виявити в реальному пізнавальному процесі джерела метафізичних помилок ("гносеологічні корені метафізики"), а потім "очистити" наукове знання від усього того, що цими джерелами харчується.