36.Феноменологічний метод Гуссерля.

Феноменологія- наука про «феномени свідомості».Виникає на початку ХХст.

Феноменологія Гессерля- філософська антропологія

-філософія існування

Гуссерль створює нову філософську дисципліну- феноменологію.

Погляди Гуссеря(погляди):

1 етап(до 1900):до феноменологічний період.

2 етап(1900-1901): власне феноменологічний період.

Власне феноменологічний метод є людська орієнтація свідомості в напрямі природно-наукової настанови. Тобто людина має різні різні знання-людина може пояснити будь-яке явище.

Намагання перевірити напрям свідомості.

Феноменологічний метод- це процедура феноменологічної редукції, за допомогою яких створюється особистий грунт.

Феноменологія редукції:

-психологічна

-ейдетична

-трансендентальна аба власне феноменологічна

Феноменологічний метод об’єднує сукупність прийомів і способів аналізу свідомості.

Виникнення феноменології Е. Гуссерля (1859-1938) — вчення, яке справило помітний вплив на філософську свідомість XX століття, було безпосередньо пов’язане з ситуацією «кризи очевидності» (Ф. Гонсет), що виникає наприкінці XIX ст. в математиці. Криза ця визрівала давно й корінилася в суперечності між аксіоматичною базою математичного знання, що склалася ще за часів Евкліда (III ст. до н. е.), і змістом математичного знання, багатство якого стрімко зростало у XVII—XIX ст.

Гуссерль був основоположником одного з провідних напрямів сучасної західної філософії – феноменології, поставив проблему філософії як строгої і точної науки. Е. Гуссерль - вчений, який заклав теоретичні основи сучасного західного мислення і визначив проблематику майже всіх напрямів філософії (екзистенціалізму, філософської і культурної антропології, герменевтики, структуралізму, деконструктивізму). Народився він в Австрії, у двадцять два роки закінчив математичний факультет Лейпцизького університету. Зацікавленість філософією і філософськими питаннями в математичних науках привела Е. Гуссерля у Віденський університет, де він здобув філософську освіту під керівництвом знаменитого на той час професора філософії Ф. Брентано. Багато років викладав у Геттінгенському, Фрейбурзькому і Галльському університетах. Через декілька років завдяки цій праці виник «феноменологічний рух», який проіснував до початку 30-х років XX ст. Третій - «трансцендентальний» - етап у формуванні філософії Е. Гуссерля пов'язують з його роботою «Ідеї чистої феноменології» (1913 р), в якій він окреслив сферу дослідження власне феноменології як філософської науки. Автор поставив перед собою завдання знайти єдино вірну основу філософії, науки і будь-якого знання взагалі. У ствердженні своєї позиції Е. Гуссерль виходить з того, що всі існуючі на його час філософські вчення не відповідали вимогам строгої науковості, оскільки за зразок науковості беруть науки про природу і суспільство. Всі науки можна поділити на два основних види:

• ейдетичні науки, до яких належать логіка, математика і філософія;

• фактуальні науки, які обґрунтовують свої судження посиланням на факти, котрі мають випадковий характер.

Філософським судженням не притаманні ні точність математичних істин, ні чуттєві спостереження істин фізичних Вони й не повинні мати їх, оскільки філософія є новим виміром знання, пов'язаним із прагненням до чистого і абсолютного знання.

Справжня філософія, або трансцендентальна феноменологія, на відміну від фактуальних наук, є наука не про факти, а про сутності. Проте, на відміну від інших ейдетичних наук (наприклад, математики), вона не може абстрагуватися від того факту, що все дано нам через свідомість. Філософія має справу з мисленням, спрямованим на предмет як такий, і в цьому розумінні вона не дискурсивна, а інтерпретативна. Основні риси філософського знання - абсолютна самоочевидність, абсолютна істина, безпосередня споглядальність сутності.

Виявити ці сутності, тобто конституювати предмет філософії у феноменологічному розумінні, можливо лише за допомогою спеціального методу - методу феноменологічної редукції. Феномен - це і є та сутність, котра виявляє себе у свідомості завдяки феноменологічній редукції.

«Історичні філософії, без сумніву, були філософіями світоспоглядання, оскільки над їх творцями панувало прагнення до мудрості; але вони були абсолютно такою ж мірою філософіями науковими, адже в них жила разом з тим і мета строгої науковості ». Е. Гуссерль