Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
istoriya_filosofiyi_ispit№№.doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
514 Кб
Скачать
☆

41. Вчення Гайдеггера про буття

З моменту публікації роботи, «Буття і час» (трактат вперше вийшов навесні 1927 в видавався Гуссерлем «Щорічнику з феноменології та феноменологическому дослідженню »), що принесла йому широку популярність, і аж до останніх років свого життя Хайдеггер не втомлювався повторювати, що в центрі його уваги перебуває проблема буття. Фундаментальна онтологія, за Гайдеггером, повинна почати з питання про буття, тобто про сенс буття. Він обгрунтовує необхідність та актуальність нової постановки питання про бутті, бо старе розуміння буття з часів Платона перетворилося в догму. На думку Хайдеггера, Платон відповідальність за деградацію метафізики до фізики. Філософи-досократики (Анаксимандр, Парменід, Геракліт) розуміли під істиною саморозкриття буття. Платон же відкинув поняття істини як неприхованості, буття він заснував на істині так, що мислення, а не буття стало встановлювати відносини між змістом та ідеями. Таким чином, буття мало співвіднести і оконечіться людської розумової здатністю і мовою. Більш того, подальша робота філософської думки привела фактично до скасування питання про буття. Поступово пануючим стала думка, що питання про буття взагалі зайве, бо: 1. буття - саме загальне поняття, яке охоплює все суще. Але загальність буття іншого порядку, ніж загальність матеріальних пологів, по відношенню до яких буття трансцендентно. 2. поняття буття не можна дати визначення. Але визначити неможливо буття, навпаки, спонукає до питання про його сенс. 3. буття приймається як само собою зрозуміле поняття. Але ж саме самозрозуміло є справжня і єдина тема філософії. Таким чином, ставши фізикою, метафізика забула про буття, більш того, забула про сам забутті. Розуміння буття завжди існує, але воно залишається неясним. У хайдеггеровском визначенні буття певним виявляється лише відмежування його від предметного, емпіричного світу, світу сущого. Все інше - достатньо хитко і невизначено. Питання в тому, як поставити питання про буття. «Щоб проблему буття витлумачити з усією можливою прозорістю, необхідно спочатку прояснити спосіб проникнення в буття, розуміння і концептуального володіння його змістом, а також прояснити можливість певного сущого в Як зразок і вказати справжній шлях доступу до нього »[1]. Сущим ми називаємо дуже багато чого. Тоді виникає питання про те, з якого ж сущого слід прочитувати сенс буття. До буття необхідно підходити з точки зору такого сущого, яке здатне розкривати приховане, запитувати й одночасно розуміти самого себе, тобто потрібно вказати на таке суще, в якому буття саме себе виявляє. Хайдеггеровской онтологія є фундаментальна (або критична) онтологія, бо саме питання та спосіб його постановки включається до істота онтології. Тут важливо відзначити феноменологічне початок хайдеггеровской філософії. Феноменологія шукає феномен, а це, перш за все - відкритість, себе-в-самому-собі-показує, тобто те, що говорить саме за себе. Питання про буття, мислимий феноменологічна, припускає питання-феномен: це питання задає не онтології, а якесь суще самим своїм існуванням здійснює питання про буття. Суще, в бутті якого мова йде про самому цьому бутті, суще, відмінне від іншого сущого тим, що воно онтологічно, - влаштовано так, що перебуваючи серед сущого, відноситься, виноситься з сущого до буття сущого в можливої ​​цілісності його сенсу - саме це цікавить Хайдеггера. Неефективність традиційного питання про буття долається Хайдеггером аналізом того, хто в змозі запитувати. Ним може бути суще, битійствует і одночасно рефлексуюча про буття. Якщо питання про буття ставиться чітко, розгортається у своїй досконалої прозорості, то, за Гайдеггером, він повинен бути підготовлений розумінням того окремого сущого, яке має доступ до буття. Спрямованість розуміння, понятійного пізнання і вибору сущого - це констітуітівние правила запитування та одночасно модус буття сущого, в якості якого виступаємо ми самі, котрі запитують про буття. Це суще, що має битійственная можливість спрашивания, Хайдеггер позначає терміном Dasein [1]. Хайдеггер вибирає термін «Dasein» і одночасно відмовляється від традиційного змісту - «існування» у Канта, «наявне буття» у Гегеля - Так як для нього немає єдиного поняття існування. Якщо у Гегеля поняття Dasein має найнижчий онтологічний статус і виступає як свого роду категоріальне клеймо, яким абсолютний дух позначає обмеженість і абстрактність будь-яких достовірності індивідуального досвіду, то Хайдеггер тим же словом позначає незалежну від абсолютів цілісність цього досвіду: всю реальність, з якою від народження і до смерті має справу даний, незаместимого в своєї самобутності індивід. Суще, котрі запитують про буття - Dasein - повинно бути визначено в своєму бутті, але в той же час буття стає доступним тільки через це суще. Тим не менше не можна говорити про наявність кола в доказі, бо суще в своєму бутті може бути визначено і без експліцитного розуміння буття. «Не« коло в доказі »лежить в питанні про сенс буття, але мабуть дивна« назад- або вперед-віднесеність »спрошенний (буття) до спрашивания як буттєвому модусу сущого »[2]. Dasein виділяється з іншого сущого, виділяється онтически, оскільки «для цього сущого в його бутті мова йде про самому цьому бутті". «Зрозумілість буття, - підкреслює Хайдеггер, - сама є буттєва визначеність присутності. Онтическое відміну присутності в тому, що воно існує онтологично »[2], -т.е. влаштовано так, що, перебуваючи серед сущого, відноситься, виноситься з сущого до буття сущого в можливій цілісності його сенсу. Онтически-онтологічний коло Хайдеггер замикає на Dasein: онтологія обгрунтовується через аналітику Dasein, через опис істотних рис людського способу існування, через онтическом вкоріненість людини у світі, а проте все онтическое в Dasein, все, що пов'язує його з іншим сущим - Все емпіричне, психологічне, практично-діяльне, - має отримати онтологічне прояснення, прояснення з буття. Сутність Dasein визначається екзистенцією, найважливішим конституирующим ознакою якої є саморозуміння і спосіб його виявлення. «Само буття, - пише Хайдеггер, - до якого присутність так чи інакше може відносити себе і завжди яким-небудь чином відносить, ми називаємо екзистенцією »[2]. Змістовно екзистенція означає «перед-стояння в істині буття ». Термін «екзистенція» - похідне від латинського дієслова ex-sistere - виступати, виходити, робитися, ставати. Сутність Dasein, таким чином полягає в тому, щоб ставати, виходити за межі готівки - екс- зістіровать. Сенс буття дорівнює розуміння буття, самопроектування Dasein. Структуру людського буття в її цілісності Хайдеггер позначає як турботу. Він розкриває сенс і одночасно вказує на онтическом вкоріненість турботи, наводячи таку байку: Турбота, переходячи річку, зліпила з глини істота, яким Юпітер, на її прохання дарував дух. Потім Турбота, Юпітер і Земля почали сперечатися про те, чиїм ім'ям наділити зліплене істота. Вони взяли суддею Сатурна, який розсудив так: після смерті Юпітер повинен отримати дух, Земля - ​​тіло, а так як Турбота перший утворила це істота, то, поки воно живе, воно належить Турботі. Названо ж істота буде «homo» - по імені матеріалу, з якого воно зроблене. Турбота являє собою єдність трьох моментів: буття-в-світі, забігання вперед і буття-при-внутріміровом-сущому. Найважливішою стороною Dasein, завдяки якій воно взагалі виявляється доступним для сприйняття, є буття-в-світі (In-der-Welt-sein). По-світі-буття означає приналежність внутрімірового змісту людському суб'єкту, нерозривність людського буття та світу, суб'єктивного і об'єктивного. Німецьке слово «Sein" означає не тільки «буття», а й приналежність якогось предмета або властивості. Відповідно, In-der-Welt-sein означає розкриття світу, як щось, що існує при Dasein, а не поряд з ним. Хайдеггер проголошує буття-в-світі внутрішнім, апріорним визначенням людини. Другий момент турботи як забігання вперед (Vorweg-sein), означає, що людське буття, постійно тікає від себе і вислизає вперед, завжди є буття, що проектує сама себе в щось більше, ніж є в даний момент. Тим самим воно не перебуває в тій точці простору і часу, в якому знаходиться фізичне людське тіло, бо сфера буття людини - це історичність, де час є цілісність трьох його моментів. Визначаючи турботу як буття-при-внутріміровом-сущому (Sein-bei-innerweltlichem- Seiendem), Хайдеггер підкреслює тим самим специфічний спосіб ставлення до речей як до супутників людини в його житті, як до чогось близького, зігріте людським теплом і тому віддає це тепло назад людині. Інтимне ставлення до речей як до «підручним (Zuhandene)», Хайдеггер протиставляє сучасному способу орудування речами, при якому речовий початок розуміється як сировину і техніка. Таким чином, турбота є цілісною структурою, яка означає «бути- Кожен момент турботи - це певний модус часу: буття-в-світі - модус минулого (у Хайдеггера він виступає як фактичність, або занедбаність), забігання-вперед - модус майбутнього (проект, постійно на нас впливає), а буття-при-внутріміровом-сущому - модус цього (приреченість речей, сущого). Таким чином, турбота зсередини повністю визначається тимчасовими структурами, які суттєво відрізняються від трьох вимірювань об'єктивного часу.          Людське буття, за Гайдеггером, ніколи не виступає як ізольований суб'єкт, існування інших, собі подібних, спочатку відомо йому, бо становить один з моментів його власної буттєвої, апріорної структури. Якщо характеристика буття серед інших - повсякденність, буденність, то буття-з-з іншими може бути несправжнім. Виникає об'єктивний погляд на особу, при якому вона виявляється цілком замінної будь-який інший особистістю.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]