556 Президент України я субєкт адміністративного права

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Пре­зидент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Основи його правового статусу зазначено у статтях 102-112 Конст України.

Кадрові повноваження:

- призначає та звільняє глав дипломат представництв України в інших державах і при міжнар організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти диплом представників іноземних держав;

- вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у ВРУ;

- вносить до ВРУ подання про призначення Мін оборони України, МЗС України;

- призначає на посаду та звільняє з посади за згодою ВРУ Ген прокурора України;

- призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради НБУ;

- призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

- вносить до ВРУ подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови СБУ;

- призначає на посади та звільняє з посад вище командування ЗСУ, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах нац безпеки та оборони держави;

- призначення на посади та звільнення з посад голів МДА.

Забезпечувальні повноваження

- створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

- призначає позачергові вибори до ВРУ у строки, встановлені Конституцією;

- вносить до ВРУ подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання ЗСУ та інших утворених відповідно до ЗУ військових формувань;

- приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

- приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

- приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; - забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави.

Контрольні повноваження:

- зупиняє дію актів КМУ з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до КСУ щодо їх конституційності;

- скасовує акти Ради міністрів АРК;

- припиняє повноваження ВРУ у випадках, передбачених Конституцією.

Президент України є:

- Верховним Головнокомандувачем ЗСУ;

- Головою Ради національної безпеки і оборони України.

57 . громадяни

Громадянин України має більш ши­рокий обсяг прав і обов'язків, ніж особа, яка не пов'язана відноси­нами громадянства з державою, в тому числі й у сфері захисту (недопустимість видачі громадянина України іноземній державі, за­хист прав громадян за кордоном та ін.).

Адмін-правовий статус грома­дянина України є складовою частиною його загального статус у, що встановлений Конституцією Украї­ни, Законом України «Про громадянство України» та іншими законодавчими актами України.

Громадяни України є рівними перед законом незалежно від по­ходження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших ознак. Рівноправність громадян України забезпечується в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя. Усі ці конституційні положення підтверджуються законами України про власність, про підприємниц­тво, про підприємства, про землю, про об'єднання громадян та ін. Правовий статус громадянина включає до себе:

а) основні (невід'ємні) права (або права і свободи людини і гро­мадянина);

б) комплекс прав та обов'язків, що закріплюються Конституцією України, нормами різних галузей права, в тому числі адміністратив­но-правовими нормами;

в) гарантії реалізації цих прав та обов'язків, а також механізм їх охорони державою.

До основних прав, крім невід'ємних (на життя, здоров'я, честь, гідність та ін.), можна віднести: свободу слова, міграції, зборів, влас­ності, користування засобами транспорту, будовами, політичні пра­ва (участь у законодавчій, виконавчій та юрисдикційній діяльності держави) та ін.

Комплекс прав та обов'язків у різних галузях виконавчої дія-ті складають права на підприємництво та створення підприємств, на землю, на освіту, на користування досягненнями культури та ін.

Адмін-правовий статус громадянина України встанов­люється обсягом та характером його адміністративної правосуб'єктності, котру складають адміністративна правоздатність та адмініст­ративна дієздатність.

Адмін правоздатність — це визнана законом за громадянином фактична можливість бути суб'єктом адмі­н права, мати права й обов'язки адмін-правового характеру. Адмін правоздатність ви­никає з моменту народження людини, її обсяг встановлюють і змінюють за допомогою адмін-правових норм. Вона підтверджується документами про громадянство — паспортом громадянина України, а для осіб до 16 років — свідоцтвом про народження.

Адмін дієздатність — це визнана законом спроможність громадян своїми діями набувати та здійснюва­ти права й виконувати обов'язки адмін-правового характеру. В повному обсязі адмін дієздатність на­стає з досягненням 18-річного віку. Разом із тим, вона виникає і по досягненні 16-річного віку — одержання паспорта й дот­римання правил паспортної системи, охорона природи тощо. Адмін дієздатність може наставати в деяких випад­ках і до досягнення 16-річного віку — право на працю.

За своїм змістом права громадян можна поділити на три групи:

1) на участь у держ управлінні та соц-політ активність: право на держ службу, внесення пропозицій, одержання необхідної інфо та документів у встановленій формі, проведення зборів, мітингів, демонстрацій, створення громадських об'єднань чи належність до них тощо;

2) на одержання допомоги від відпов компетентних організацій: право на медичну, санітарно-епідеміологічну до­помогу, безкоштовне користування благами (бібліотеками, парками тощо), користування транспортом, одержання сплат­них та інших послуг;

3) на права, які захищають: в адмін порядку (адмін скарга, адміні-юрисдикційне про­вадження), судовому порядку (скарга, позов), громадянин осо­бисто (необхідна оборона).

Обов'язки громадян у сфері державного управління мож­на поділити на дві групи.

1) звані абсолютні обов'язки, які не за­лежать від конкретних обставин і випливають із норм Конституції та ін. актів. До них належать охороняти інтереси держави, сприяти зміцненню її могутності й авторитету; захищати Батьківщину;оберігати природу, охороняти її багатства; сплачувати подат­ки; сприяти охороні громадського порядку; оберігати історичні пам'ятки та інші культурні цінності.

2)відносні обов'язки, які виникають із правомірних, а в деяких випадках — неправомірних дій, спря­мованих на придбання будь-яких прав чи їх збереження. Такі обов'язки не є постійними — права абітурієнта, власника транс­портних засобів, читача бібліотеки тощо. До обов'язків грома­дян належать і такі, що виникають у зв'язку з правопорушен­ням (наприклад, сплатити штраф, відшкодувати збитки).

Деякі обов'язки громадян виникають у зв'язку з видом їх діяльності державні службовці, члени громадських об'єднань та ін. Конкретний обсяг обов'язків регулюється багатьма нор­мативними актами адмін-правового характеру. Невиконання їх обумовлює застосування до вин­них громадян юр від-ті.

Звернення громадян ЗУ «Про громадянство України»,Про звернення громадян