Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
OTVET_AP.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
06.09.2019
Размер:
825 Кб
Скачать
☆

60 Адміністративно-правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства

До переліку суб’єктів адміністративного права України входять також іноземці та особи без громадянства, адмін-правовий статус яких знаходить своє закріплення в Конституції України, міжнародних договорах та інших актах законодавства України. Саме тому іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. Основним Законом держави кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Як бачимо, права і обов’язки іноземців та осіб без громадянства представлені досить широко, що гарантує їм належний захист з боку держави, однак їх обсяг є дещо меншим у порівнянні з громадянами України. Причиною цього є відсутність в адміністративно-правовому статусі іноземців та осіб без громадянства інституту громадянства, що аж ніяк не зменшує їх можливості реалізувати себе з урахуванням інтересів України.

Проте відмінності в адміністративно-правовому статусі цих суб’єктів полягають у:

– моменті виникнення — оскільки громадяни України набувають адмін-правового статусу на території України з моменту свого народження, тоді як іноземці та особи без громадянства набувають його з моменту в’їзду на територію України;

– моменті припинення — іноземці та особи без громадянства втрачають адмін-правовий статус з моменту виїзду їх з України, тоді як наші співвітчизники мають його (статус) аж до своєї смерті або прийняття громадянства іншої держави;

– обсязі прав та обов’язків — оскільки іноземці та особи без громадянства не можуть:

– обирати та бути обраним до представницьких органів держави та місцевого самоврядування;

– брати участь у референдумі;

– призначатися на деякі посади або займатися відповідною трудовою діяльністю (складати екіпаж повітряних та морських суден тощо);

– проходити службу в Збройних силах України та інших військових формуваннях країни;

– для цих осіб є допустимим обмеження їх у пересуванні або ж перебуванні на певних територіях чи місцях України, а тому для них встановлена особлива деліктоздатність.

Правовою основою адміністративних відносин іноземців з державою є галузевий Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” та міжнародні правові акти, тоді як відносини держави з особами без громадянства регламентуються нормами вітчизняного законодавства.

Варто зазначити, що іноземці та особи без громадянства зобов’язані дотримуватися чинного законодавства України незалежно від того, проживають вони на території України тимчасово чи постійно. При цьому до адміністративної відповідальності вони притягуються на рівних з громадянами України, за винятком дипломатів та інших осіб, які володі­ють адміністративним імунітетом відповідно до міжнародного законодавства. Разом з тим до іноземців та осіб без громадянства можуть бути застосовані заходи адміністративного впливу, що не є можливим стосовно наших співвітчизників, зокрема вони можуть бути депортовані за межі України, термін їхнього перебування на території України може бути скороченим, а за певних обставин може бути анульовано дозвіл на тимчасове їх проживання чи вид на проживання тощо.

61 Конст права, свободи і обов’язки громадян України у сфері держ управління

Конституція України проголосила людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою цінністю, отже, адміністративно-правовий статус громадян є визначальним при виникненні, зміні та припиненні адміністративно-правових відносин, тому змістом статусу повинна бути пронизана вся державно-управлінська діяльність органів влади та місцевого самоврядування. Більше того, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави Вчені-адміністративісти залежно від сфери реалізації виділяють такі групи прав:

– соціально-економічні — становлять основу правового становища та життєдіяльності громадян (невід’ємне право на життя, працю, відпочинок, соціальний захист, освіту, охорону здоров’я, на медичну допомогу та медичне страхування тощо);

– політичні права і свободи — становлять основу політичного життя громадян (право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право на свободу світогляду і віросповідання, право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування та ін.);

– особисті права і свободи — права, реалізація яких забезпечує задоволення особистих потреб громадян (право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, тощо).

Залежно від змісту права громадян поділяють на такі групи:

– право участі у державному управлінні та соціально-політичному житті (право на державну службу, право на участь у виборчому процесі та ін.);

– право на одержання допомоги від компетентних державних інституцій та їх участь і сприяння (право на правову, медичну, санітарно-епідеміологічну допомогу, безкоштовне користування фондами бібліотек, стадіонами, парками, транспортними засобами, а також одержання платних послуг);

– право на захист, зокрема в адміністративному (скарга, адміністративна скарга, захист в адміністративно-юрисдикційному прова­дженні) і судовому порядку (скарга, позов) та безпосередньо громадянином (заходи необхідної оборони).

Увесь комплекс прав і обов’язків громадян, закріплених нормами адміністративного права, а також гарантії реалізації прав і обов’язків складають адміністративно-правовий статус громадянина, який визначається обсягом та характером адміністративної правосуб’єктності громадян, яку становлять адміністративна правоздатність і дієздатність (про це йшлося в попередньому модулі). При цьому варто зазначити, що він (статус) є складовою частиною загального статусу громадянина, визначеного Конституцією України, законами України “Про громадянство України”, “Про правовий статус закордонних українців” та іншими правовими актами. Так, правовий статус громадянина включає в себе:

– невід’ємні права та свободи людини і громадянина, зокрема, право на життя, здоров’я, честь, гідність, свободу та особисту недоторканість та ін.;

– права та обов’язки, гарантовані Конституцією України та закріп­лені правовими актами вітчизняного та міжнародного законодавства, зокрема, право на свободу думки і слова, світогляду і віросповідань, міграції, зборів, власності, праці, недоторканості житла.

Одночасно кожен громадянин зобов’язаний захищати Вітчизну, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки, сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом, неухильно додержуватися Конституції України і законів Украї­ни тощо;

– гарантії реалізації цих прав і обов’язків та їх охорона законом і механізм захисту органами держави та місцевого самоврядування.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]