Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
OTVET_AP.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
06.09.2019
Размер:
825 Кб
Скачать
☆

62 Громадський контроль в держ управл

Його суб'єктами є громадські організації, трудові колективи, органи самоорга­нізації населення, збори громадян за місцем проживання, громадяни.

Громадський контроль як засіб забезпечення законності в діяльності виконавчо-розпорядчих органів істотно відрізняється від усіх інших ви­дів контролю.

Ця відмінність полягає насамперед у тому, що громадський контроль не має державно-владного змісту. Тому рішення громадських організацій за результатами перевірок мають, як правило, рекомендаційний характер.

Контрольні функції суб'єктів громадського контролю закріплюються у відповідних нормативних актах.

Так, ст. 58 Закону України «Про тваринний світ» встановлює, що громадський контроль у галузі охорони, викорис­тання і відтворення тваринного світу здійснюється громадськими інспек­торами охорони довкілля та громадськими інспекторами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань мислив­ського господарства та полювання і рибного господарства. Повноваження громадських інспекторів у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу визначаються положеннями про них, затвердженими відповідними спеціально уповноваженими центральними органами вико­навчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Одним із напрямів, які забезпечують реформування природних мо­нополій, є застосування громадського контролю за діяльністю суб'єктів природних монополій, зокрема через створення при них рад споживачів, включення представників об'єднань громадян у наглядові ради тощо (Указ Президента України «Про заходи щодо реалізації державної полі­тики у сфері природних монополій»).

Важливою формою безпосередньої участі населення у місцевому са­моврядуванні є загальні збори громадян за місцем проживання. Такі збо­ри проводяться відповідно до Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затвердженого Верховною Радою України.

Вони проводяться за необхідності, але не менше одного разу на рік (ст. 4). На цих зборах можуть заслуховуватись інформації голів місцевих рад, керівників їх органів, а також звіти керівників підприємств, органі­зацій, установ, які належать до комунальної власності. Тут же може об­говорюватися поведінка осіб, що порушують громадський порядок (ст. 6).

Збори мають право звертатися з пропозиціями до відповідної ради, державних органів, органів місцевого самоврядування, керівників під­приємств, установ, організацій. Ці пропозиції мають бути розглянуті в місячний строк. Щодо результатів розгляду слід інформувати ініціаторів зборів.

63 Адміністративно-правове регулювання підприємницькою діяльністю.

Конституція України гарантує право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42). Підприємницька діяльність суб’єктів господарювання в Україні регулюється нормами цивільного, господарського права та рядом нормативно-правових актів інших правових галузей. ГКУ, ЦКУ, ЗУ «Про підприємництво»

Державне регулювання підприємницької діяльності — це заснована на законодавстві форма державного впливу на підприємницьку діяльність шляхом встановлення та застосування державними органами правил, спрямованих на забезпечення належних умов господарської діяльності фізичних та юридичних осіб, що підтримується можливістю застосування правових санкцій при порушенні зазначених правил.

підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

ЗУ„Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”

Принципами державної регуляторної політики є: доцільність, адекватність, ефективність, збалансованість, передбачуваність, прозорість та врахування громадської думки. .

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва: 1) підготовка та подання пропозицій щодо формування та забезпечення здійснення держ регуляторної політики; 2) узагальнення практики застосування законодавства про державну регуляторну політику, підготовка та подання пропозицій щодо його вдосконалення; 3) методичне забезпечення діяльності регуляторних органів, пов'язаної із здійсненням державної регуляторної політики; 4) проведення аналізу проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, та відповідних аналізів регуляторного впливу та прийняття рішень про погодження цих проектів або про відмову в їх погодженні; 5) здійснення експертизи регуляторних актів центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, прийняття у разі виявлення порушень цих вимог рішень про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики.

Адмін-правове регулювання здійснюється наступними засобами держ впливу:

1) Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»

2) Ліцензування господарської діяльності. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»

3) Патентування підприємницької діяльності.«Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню»; та Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затверджене постановою КМУ

4) Квотування експорту та імпорту «Про зовнішньоекономічну діяльність».

5) Стандартизація та сертифікація Декрету КМУ «Про стандартизацію і Сертифікацію», «Про підтвердження відповідності»

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і нагляд щодо господарської діяльності, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю й нагляду визначаються законами. «Про державну податкову службу в Україні», «Про пожежну безпеку», «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», «Про митну справу», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про прокуратуру», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про охорону праці», «Про Антимонопольний комітет України», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»,«Про захист прав споживачів»,

Основною формою здійснення контролю за діяльністю підприємців є проведення перевірок їх діяльності. Контролюючі органи, уповноважені здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності підприємців проводять планові та позапланові перевірки.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]