2046 Годин, а на московську – 1365439. Московська мова є обов’язковою в

УСІХ школах України, а українська не обов’язкова в жодній

москвомовній. Та й в україномовних учителі-москвини викладають своєю

мовою, бо не знають і не хочуть вчити української.

З 19 дитячих журналів в Україні лише три україномовні. Та й з них два

(„Барвінок“ і „Піонерія“) дублюються московською.

Як московщаться українські міста, видно з таких цифр. З усіх учнів до

москвомовних шкіл ходило в: Донецьку – 99 %, Харкові – 95 %,

Луганську – 93 %, Одесі – 92 %, Дніпропетровську – 82 %, Запоріжжі – 73

%, Києві – 73 %, Вінниці – 67 %, Житомирі – 61 %, Станіславові – 60 %,

Сумах – 58 %, Хмельницькому – 57 %. У Чернівцях 36 москвомовних і 4

україномовних школи. У Коломиї є дві середні школи і обидві

москвомовні. У Львові україномовних шкіл – 56, а москвомовних 29440.

За московською статистикою українці становили в 1960 році 76,8 %

населення УРСР, а москвини 16,9 %. Але у вузах УРСР студентів-

українців було 62,5 %, а москвинів – 30 %441, тобто кожні 10 тисяч

москвинів в Україні мали у вузах 177 дітей, а кожні 10 тисяч українців –

лише 81442. Року 1960 серед науковців УРСР українці становили лише

48,3 %. З усіх науковців-українців працювали в Україні лише 63,6 %443.

Наукові звання затверджує імперське міністерство освіти. Всі

москвини СРСР змушені писати дисертації московською мовою. У

Львівському університеті було написано за 1944–1960 роки 365

дисертацій. З них 312 (85,5 %) – мовою московською. В 1960 р. в Україні

було написано дисертацій українською мовою лише одинадцять; в 1966 р.

в Києві написано 25 дисертацій – усі московською мовою444. З 90

дисертацій на історичні теми, поданих до Москви, лише 12 – з України, а

з них половину написали москвини445.

Сучасна Московщина пригадала ще один старий спосіб боротися з

українською мовою. Петро І наклав 1724 року 1 тисячу рублів штрафу на

друкарню Києво-Печерської Лаври за те, що надрукувала „Тріодь“

„противно печатанным в московской типографии“. Міністр П. Валуєв

наказав 1876 р. друкувати „без никаких отступлений от российского

правописания“ навіть історичні документи, писані стародавньою

українською мовою. Український правопис помосковщено 1923 р., вдруге

– 1928 р. (затверджений М. Скрипником), втретє – 1934 р. (затверджений

А. Хвилею-Мусульбасом), вчетверте – 1945 р. (затверджений П.

Тичиною). Та цього, виявляється, замало. Директор школи в Києві Б.

Андрущенко пише: „Хоч правопис української мови в основному вже

узгоджений з правописом московської мови, однак є ще багато різниць, і

вони створюють труднощі учням. Час уже усунути ті різниці. Узгодження

правописів матиме великий виховний вплив“446. Уряд УРСР скликає

нараду вчителів, мовознавців, письменників тощо, а перед нею газети

зчиняють несамовитий галас про „буржуазний націоналізм“, і нарада

просить уряд УРСР (не СРСР) вилучити з української мови застарілі

літери, правопис, застарілі граматики і словники. Натомість видати

„прогресивні“.

Монархічна Московщина дозволяла Україні театральні вистави: „Ой,

не ходи, Грицю“, „Сатана в бочці“, „Москаль-чарівник“, але забороняла

ставити європейські п’єси українською мовою. Дозволяла танцювати

гопака, але забороняла український балет. Дозволяла співати українських

народних пісень, але забороняла українську оперу. Дозволяла видавати

оповідання з селянського життя М. Вовчка, але забороняла П. Кулішеві

переклади українською мовою В. Шекспіра. Одне слово, культивувалося

примітивне малоросійство.

Першу московську енциклопедію (81 том) видали в ХХ ст. в

Петербурзі німці Брокгауз та Ефрон. В Європі перший азбуковник уклав

75 року по РХ римський науковець Пліній. Англія, Франція, Німеччина

мали свої азбуковники вже в XVII ст. Після 1917 р. Московщина видала:

51-томну „Большую Советскую Энциклопедию“ двома виданнями, 10-

томну малу (три видання), 38-томну технічну, 38-томну медичну, 12-

томну історичну, 10-томну літературну, 10-томну дитячу, 1–2–3–4–5-

томні з окремих галузей науки, техніки, мистецтва.

Галичани почали 1930 року друкувати у Львові тритомну

енциклопедію „Книга Знання“. Московщина саме провадила в Галичині

величезну пропаганду про розквіт української культури в УРСР; тож

змушена була дозволити Україні 1932 року створити окреме видавництво

і видавати 20-томну „Українську Радянську Енциклопедію“. Українські

науковці склали перші три томи. Московщина 1934 року їх ув’язнила,

зібрані матеріали забрала, закрила видавництво. Українські емігранти

розпочали 1949 року друкувати за кордоном 9-томну „Енциклопедію

Українознавства“, надсилали її до іноземних бібліотек, зокрема до

університетських, розпочали видавати її англійською мовою. Московщина

затривожилася і відновила закрите 30 років тому видавництво Української

Радянської Енциклопедії, яке видало з нечуваною в УРСР швидкістю: всі