49 Поняття та види прав на користування землею

Як правовий інститут право землекористування являє собою сукупність однорідних правових норм, які регулюють підстави, умови та порядок виникнення, здійснення, зміни та припинення права на використання земельних ресурсів.

Право землекористування як суб'єктивне право становить забезпечену і гарантовану державою правову можливість конкретної особи добувати у встановленому порядку корисні властивості землі.

Сутність права землекористування як правовідносин, які виникають у процесі використання земельних ресурсів, полягає в тому, що вони включають сукупність прав та обов'язків, пов'язаних зі здійсненням права землекористування.

Право землекористування як правовий інститут є похідним від інституту права власності на землю.

Крім того, сам характер використання землі значною мірою визначається правом власності на землю.

З точки зору строків традиційно розрізнялося постійне та тимчасове землекористування. Чинне земельне законодавство не передбачає строкового тобто тимчасового використання землі. Разом з тим, відповідно до Перехідних положень ЗК України суб'єкти, які одержали земельні ділянки у тимчасове користування до введення в дію Земельного кодексу, тимчасово зберігають право на ці ділянки.

Поряд з постійним землекористуванням, законодавство регламентує використання землі на умовах оренди — строкове платне володіння і користування землею на підставі договору. Постійним вважається землекористування без заздалегідь установленого строку. Окремі категорії постійних землекористувачів можуть здійснювати не тільки постійне, а водночас і орендне землевикористання.

Спеціальне землекористування – встановлений законодавством порядок використанні земельних ділянок на підставі певних правопосвідчуючих документів відособленою земельною ділянкою, за плату і на визначений термін.

Класифікація:

За терміном користування:

• постійне (без встановлення терміну)

• тимчасове

Від цільового призначення земельної ділянки:

• сільськогосподарського користування

• не сільськогосподарського користування

Від суб’єктного складу:

• фізичними особами

• юридичними та іншими особами

За ступенем реалізації і захисту прав:

речові

зобов’язальні

змішані

50 Право на загальне користування землею

Землі загального землекористування – природне право, що визначається як встановлене законом і забезпечена обов’язками інших осіб можливість вільного без закріплення за окремими особами та без надання відповідних дозволів безоплатного найбільш зручнішого використання земель для задоволення життєво необхідних потреб (одна розових, систематичних), а також звернення до компетентних органів з метою захисту порушеного права.

Суб’єкти загального землекористування:

• громадяни України

• іноземні особи

• апатриди

Зміст включає :

• правомочність користування земельною ділянкою починається з народження і припиняється смертю,

• є невідчужувальним.

• не можна розпоряджатися, можна лише його реалізувати

• може бути реалізоване в межах будь-якої категорії земель, але з урахуванням визначених законом обмежень