62. Галузеві органи у сфері регулювання земельних правовідносин

Галузеві – повноваження в певній галузі

Галузеві органи:

• Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України здійснює нормативно-правове регулювання земельних відносин, бере участь у контролі та моніторингу земель;

• Державний комітет лісового господарства України здійснює державний нагляд і контроль за використанням земель лісового фонду;

• Державний комітет України по водному – здійснює низку повноважень у галузі меліорації земель;

• Міністерство транспорту та зв'язку України – здійснює низку повноважень по відношенню до земель транспорту та зв'язку.

Держкомзем :

• Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямована і координується КМУ через міністерства охорони навколишнього природного середовища

• Забезпечує реалізацію державної політики ти управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення та охорони земель, моніторинг земель, ведення земельного кадастру, здійснює міжгалузеву координацію та державне регулювання в сфері встановлення меж областей, району в місті, села, селища, району

• Діє через певну структуру органів в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, містах районного та обласного значення, відділи земельних ресурсів у районах.

• Також до структури Держкомзему належить державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель.

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить(держкомзем):

• внесення пропозицій про формування державної політики у галузі земельних відносин і забезпечення її реалізації;

• координація робіт з проведення земельної реформи;

• участь у розробленні та реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель;

• ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок;

• здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель;

• здійснення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічних обґрунтувань цих програм і проектів;

• розроблення економічного і правового механізму регулювання земельних відносин;

• участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель;

• здійснення міжнародного співробітництва в галузі земельних відносин;

• вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону;

63. Планування використання земель як функція державного регулювання земельних правовідносин

Функції управління у галузі екології визначаються як – основні напрямки діяльності державних, самоврядних та громадських об'єднань в сфері ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Функції управління у галузі земельних відносин – як види (напрями) діяльності уповноважених органів щодо забезпечення раціонального й ефективного використання, охорони та відтворення земель.

У чинному законодавстві України термін "планування використання земель" вживається, проте чітко не визначається.

Під плануванням використання земель – діяльність уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, що полягає у створенні та втіленні перспективних програм (схем) використання та охорони земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, історичних, географічних, демографічних та інших особливостей конкретних територій, а також в прийнятті та реалізації на їх основі відповідних рішень.

Формами планування використання земель є:

• розробка та затвердження програм використання земель (державних, регіональних);

• планування територій;

• природно-сільськогосподарське районування земель.

Правовою основою складання та затвердження державних та регіональних програм використання земель є норми Конституції України, ст. 6 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 177-180' ЗК України, постанова КМ України від 31.12.1993 № 1091 "Про затвердження Положення про порядок розроблення екологічних програм".

Природно-сільськогосподарське районування земель "здійснюється з урахуванням природних умов, агробіологічних особливостей сільськогосподарських культур, напрямів розвитку господарської діяльності та вимог екологічної безпеки шляхом обстеження стану земель і ґрунтів, збирання, аналізу, систематизації та узагальнення даних, що характеризують стан та особливості охорони і використання земель за окремими регіонами (зонами, провінціями, округами) або адміністративно-територіальними одиницями, проведення інших робіт"

Районування є основою для розробки землевпорядної документації відносно земель сільськогосподарського призначення.

Планування території – врегульована нормами права організація державної влади та місцевого самоврядування, яка полягає в розробці, затвердженні та впровадженні містобудівної документації відповідно до якої здійснюється забудова та інше використання територій населених пунктів і прилеглих до них територій.

Відповідно до законодавства, планування територій у нашій країні здійснюється на :

• загальнодержавному рівні

• регіональному рівні

• місцевому рівні.

На загальнодержавному рівні планування територій здійснюється шляхом розроблення Генеральної схеми планування території України, якою визначаються основні напрями раціонального використання території країни, створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, охорони довкілля, здоров'я населення, пам'яток історії та культури, державні пріоритети розвитку систем розселення, виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури. Генеральна схема розробляється Кабінетом Міністрів України та затверджується Верховною Радою України.

Планування територій на регіональному рівні полягає у розробленні та затвердженні Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними та районними радами схем планування територій Автономної Республіки Крим, відповідно областей та районів. У схемах планування територій на регіональному рівні визначаються заходи реалізації державної політики у галузі забудови територій, а також історичні, економічні, екологічні, географічні та демографічні особливості відповідних регіонів, їх етнічні та культурні традиції.

Планування територій на місцевому рівні є процесом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації (детального плану території, плану червоних ліній, проекту забудови території тощо). Планування територій на місцевому рівні здійснюється органами самоврядування відповідних населених пунктів, а в містах Києві та Севастополі — відповідними міськими державними адміністраціями, яким такі повноваження делеговані законом.