107.Особливості здійснення права власності та прав на користування землями лісогосподарського призначення.

Так землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Причому:

• право державної власності набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону;

• право комунальної власності на землі лісогосподарського призначення реалізується територіальними громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування;

• суб'єктами права приватної власності на землі лісогосподарського призначення є громадяни та юридичні особи України.

Варто додати, що законодавець встановлює обмеження на передачу земельних ділянок лісогосподарського призначення із комунальної та державної власності у приватну: така передача заборонена (п. "г" ч. З ст. 83 щодо комунальної власності, п. "г" ч. 4 ст. 84 ЗКУ щодо державної), крім "замкнених" земельних ділянок лісогосподарського призначення "загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств" (ч. 2 ст. 56 ЗКУ).

Можливість передачі "до 5 гектарів ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства" у приватну власність передбачена також ч. 8 ст. 7 ЗУ "Про фермерське господарство"

У ч. З ст. 56 ЗКУ наголошено, що "[г]ромадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення".

На сьогодні можливість використання земельних ділянок лісогосподарського призначення на праві приватної власності залишається здебільшого теоретичною, практично всі землі лісогосподарського призначення в Україні перебувають у власності держави

Правовий режим земель лісогосподарського призначення обумовлюється основним та допоміжним цільовим використанням земельних ділянок для:

4. ведення лісового господарства;

5. використання лісових ресурсів;

6. здійснення інших видів лісокористування:

• мисливського господарства;

• оздоровчих (культурно-оздоровчих);

• рекреаційних;

• спортивних;

• туристських;

• науково-дослідницьких потреб.

Використання земель лісогосподарського призначення здійснюється переважно на праві землекористування (постійного або тимчасового (орендного).

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - це засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства АРК територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.