Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Соціологія.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
22.09.2019
Размер:
194 Кб
Скачать
☆

61.Соціологія масових комунікацій та її особливості.

Комунікація як одна з базових умов існування людської спільноти властива будь-якій формі спільного існування людей. Тому вона є соціальним утворенням.

Комунікація (лат. communicatio — зв'язок, повідомлення) — передавання інформації від однієї системи до іншої за допомогою сигналів чи спеціальних матеріальних носіїв. Масова комунікація — систематичне та одночасне поширення однотипних повідомлень у великих аудиторіях з метою інформування та здійснення ідеологічного, політичного, економічного, психологічного, організаційного впливу на думки, оцінки і поведінку людей. Комунікація, хоч і пов'язана з передачею інформації, але не обмежується лише цим. Тому часто розмежовують поняття масової комунікації та масової інформації. Попри суттєві специфічні можливості, засоби масової інформації характерезуються такими загальними особливостями:-широта аудиторії,спрямованість і швидкість інформаційного впливу;-сила, комунікативність, постійність і багатофакторність впливу;-єдність пропагандистського, виховного та інформаційного впливу; -багатство методів і форм впливу; -доступність, поширеність, динамічність інформації.

Розвиток ЗМІ спричинив зміни в суспільній психології, способі мислення людей. Вони є важливим чинником створення особистості нового типу, з особливою психологією та поведінковими реакціями, що реалізують ідеологічний, політичний вплив на людей, згуртовують їх в єдине ціле. ЗМІ на громадськість зумовлюється щонайменше двома функціональними завданнями.1.Відображення, фіксація, моделювання дійсності, тобто подій, фактів, соціальних відносин, а остаточним продуктом є інформація про цю дійсність.2.Зміна соціальної реальності й управління нею,утвердження,підтримання і трансляція ціннісних,нормативних орієнтирів суспільства,контроль за реалізацією управлінських рішень,регулювання соціальних відносин.

62. Соціологія конфлікту та її особливості.

Конфлікт як соціальне явище Існус безліч різноманітних концепцій, що так чи інакше інтерпретують конфлікт. Однак між ними ісчус спільне –практично всі визнають соціальний конфлікт вирішальним чи одним із найважливіших факторів соціального розвитку. Звернення до соціальних конфліктів у історії соціології зв'язано з такими впливовими іменами як М.Вебер, Ф.Тьоніс. Т.Веблен, Г.Зімель, Р.Парк, Е.Бьорджес, які вважали с. Т.Веблен, Г.Зімель, Р.Парк, Е.Бьорджес, які вважали конфлікт соціальною формою боротьби за існування, змаганням за обмежені соціальні блага та пристосування. Власне кажучи, концепції соціальних конфліктів з'являються лише у 50-ті роки.

Американський соціолог Л.Козер визначає їх як ідеологічне явище, яке відображує намагання і почуття соціальних груп чи індивідів у боротьбі за об'єктивні цілі: владу, зміну статусу, перерозподіл доходів, переоцінку цінностей і т.ін

Цінність конфліктів полягає в тому, що вони запобігають застою у соціальних системах, відкривають канали соціальних нововведень.

63.Етносоціологія та її особливості.

Етносоціологія є порівняно молодою спеціально-соціологічною наукою, що виникла на межі етнографії та соціології. Сам термін "етносоціологія" складається з двох слів різного походження: етнос і соціологія.Тому буквально цей вислів означає вчення про суспільство та місце в ньому народів.Етносоціологію визначають як науку, що досліджує походження, суть і функції різноманітних етнічних спільнот з метою виявлення основних тенденцій їх утворення, розвитку та взаємозв'язків з іншими етносами, а також механізми їх входження у систему соціальних відносин. Етносоціологія досліджує також особливості етнічної ідентифікації людей, соціальну зумовленість національної свідомості і міжнаціональних взаємин. ослідники відзначають, що сфера етносоціологічного вивчення є надзвичайно широкою, а проблеми, які досліджуються етносоціологією,вельми численними.Це-етнічні особливості наступних соціальних змін:-динаміки розвитку основних етнічних груп як всередині тієї чи іншої країни, так і в діаспорі;-темпів соціальних переміщень в етнічних групах;-внутрішньої і зовнішньої міграції етнічних груп і національних меншин;-тенденцій розвитку внутрішньо-сімейних стосунків;-напрямків змін у використанні мови титульної нації, мов національних меншин та мов діаспори різноманітними соціальними групами;-процесів взаємодії сучасної і традиційної етнічно-національної культури;-змінюваної ролі традицій у політичному житті і соціальній поведінці, процесах модернізації, постіндустріальному розвитку;-міжкультурних взаємодій представників різних етнічних і національних груп;-зростаючої ролі релігії у житті суспільства взагалі та окремих його етнічних спільнот;-формування етнічної самосвідомості, авто- і гетеро-стереотипів, етнічних установок і національних інтересів, вироблення національної ідеї;-розвитку націоналізму;-виникнення та розв'язання міжетнічних конфліктів, послаблення міжетнічної напруги.