119. Співвідношення соціального статусу, соціальних ролей та владних повноважень у суспільстві.

Правове становище людини і громадянина, як у цілому, так і окремо, обумовлюється особливостями соціального статусу, що існує в даний період розвитку суспільства і держави.Соціальний статус особи залежить від сутності соціального укладу, в умовах якого він складається і функціонує. На нього впливає безліч факторів. Основними з них є праця і власність як основа формування громадянського суспільства. У перспективі праця і власність визначатимуть місце і роль людини в суспільстві, її соціальний і юридичний статус.

Правовий статус особи відображає юридичне закріплення досягнутого суспільством обсягу свободи особи. Він ґрунтується на сучасному вченні про свободу, в підвалинах якого лежать такі ідеї.1.Усі люди вільні від народження,і ніхто не має права відчужувати їх природні права.Забезпечення і охорона цих прав є головним обов'язком держави.2.Свобода особи полягає у можливості робити все,що не завдає шкоди іншій особі.3.Межі свободи можуть визначатися законом,який відповідає праву,а право є мірою свободи.4.Обмеження прав є можливим виключно з метою сприяння досягненню загального добробуту в демократичному суспільстві.

Особа перетворюється на суб'єкта права не автоматично. Вона визнається такою законами держави і насамперед її конституцією. Для успішного реформування суспільства і держави в демократичному напрямку необхідно, щоб правовий статус особи був юридичне чітким, вбирав у себе загальнолюдські досягнення в галузі прав людини.

120. Співвідношення соціального та особистого статусу особистості.

Аналіз показує, що соціальний і особистий статус особи ґрунтований, безумовно, на природних основах і показниках, без яких не існує жодна людина, але кожна людина своєю свідомою, творчою діяльністю досягає, утверджує, підносить і удосконалює свій соціальний і особистий статус. Отже, головна характеристика особи — її діяльність (взаємодія), основним генератором якої є мотиви. Мотиви — це конкретна внутрішня спонука до дії, яка безпосередньо ситуаційно визначає поведінку людей. Мотиви є відображенням у свідомості людей їхніх об’єктивних і суб’єктив­них потреб та інтересів у досягненні благ, здійсненні бажань, забезпеченні умов діяльності. Потреби людей мають свою ієрархію (див. схему 33).

Головним є те, що потреби кожного більш високого рівня стають нагальними і можуть визначати поведінку людей лише після того, як задоволені потреби нижчих рівнів.

Особистість задовольняє свої потреби, орієнтуючись на певні соціальні цінності, тобто через особливе суспільне ставлення, в результаті чого потреба та інтерес людини (або соціальної групи) переносяться на речі, предмети, духовні явища, надаючи їм певної соціальної властивості. Ціннісні орієнтації, реалізуючи які особа виконує в суспільстві певну роль (ролі), формуються в процесі засвоєння нею соціального досвіду, ідеалів, нормативних вимог.

121. Ієрархія потреб людини у суспільстві.

Потреби є засобом розгортання діяльності людини. Потреби людини утворюють систему, що має ієрархічну будову. Американський соціальний психолог А. Маслоу вважається засновником ієрархічної теорії потреб. Він розділив потреби на:1) потреби в їжі, воді, одязі, повітрі, теплі, сексі тощо;2) потреби у захисті від фізичної і психологічної небезпеки;3) потреби відчувати причетність до подій (соціальні);4) потреби поваги з боку оточення (начальників, підлеглих), визнання, самоповаги;5) потреби у реалізації своїх можливостей (самовираження).

Потреби формуються під впливом умов життєдіяльності людини,залежать від реальних можливостей людини і суспільства.Вроджені потреби є підконтрольними, підпорядкованими соціальним.Людина,задовольняючи свої потреби,на тільки зважає на свої можливості,але й вирішує питання щодо дозволеності бажаного з огляду на моральні вимоги.Потреби більш високого рівня стають актуальними для людини у міру задоволення ним, хоча б частково,потреб нижчого рівня.Пріоритет соціальних потреб над природними, вітальними підтверджений багатьма іншими дослідженнями.

Потреби людини бувають неусвідомленими та усвідомленими.Фіксація потреб у формі ціннісних орієнтацій,усвідомлення реальних можливостей їх реалізації,а також визначення конкретних способів та засобів їх досягнення-усе це необхідні складові процесу адекватного відображення потреб у свідомості людини,формування мотивів до діяльності.