79. Співвідношення спільноти та суспільства у соціології.

Соціальні спільноти — це такі спільноти, що реально існують і є емпірично зафіксованими сукупностями індивідів, котрі характеризуються відносною цілісністю як самостійні суб’єкти соціальних дій та поведінки, мають певний кількісний склад, достатньо міцні зв’язки, виконують ту чи ту спільну діяльність.Соціальні спільноти є особливим рівнем організації суспільства. Вони виникають і формуються на основі культурно-історичної самобутності людей, їхніх родинних зв’язків та подібності стадій життєвого циклу, територіально-регіональних ознак, а також ситуативно — для виконання спільних дій. Спільнотами є народи, нації, класи, сім’ї, політичні партії, колективи, соціально-професійні групи, учасники мітингів, різні кримінальні угруповання — мафіозні структури, організовані банди тощо.

Спільним у Платона і Ш. Фур’є є те, що соціальна структура розглядається їми як певна множина соціальних груп, що різняться між собою за функціями в суспільстві і багатством. На засаді цих відмінностей у суспільстві формуються певні й досить жорсткі відносини між групами щодо влади (одні керують, а інші підпорядковуються) і багатства (одні привласнюють працю інших). З розвитком суспільства характер цих відносин змінюється: влада одних груп слабшає, інших — посилюється, багатство перерозподіляється. Проте в головному ці відносини протягом багатьох віків залишаються сталими.

Соціальна структура суспільства репрезентована насамперед соціальними групами. Соціальна група — це сукупність людей, які об’єднані будь-якою ознакою (спільним простором, діяльністю, економічними, демографічними, психологічними та іншими характеристиками), взаємодіють у певний спосіб на основі взаємовизнаних очікувань.

80. Поняття органічних та механічних спільностей людей у соціології.

Е.Дюркгейм пов'язував С.с. головним чином з сусп. поділом праці (хоча, на його думку, це не єдине джерело солідарності), вважав її істотним чинником соціального зв'язку, інтеграції спільнот, суспільства. Він поділяв її на дві основні форми: механічну та органічну. Перша визначається станом норозншюних трудових та ін. зв'язків між індивідами, схожістю Іїишшупіших ними сусп. функцій, яка притягує їх одне до одного. Вона існує в архаїчних суспільствах, де індивід поглинається спільно­тою. Друга грунтується на поділі праці, який урізно­манітнює професійні ролі людей, індивідуалізує їх і водночас робить їх взаємозалежними, потрібними один одному, внаслідок чого й виникає відчуття взаємозв'язку, солідар­ності. Суспільство, в якому панує органічна солідарність, створює, за Е.Дюркгеймом, сприятливі умови для розвитку індивідуалізму.

81. Особливості відкритих та закритих суспільств у соціології.

У більшості закритих суспільств, і зокрема тоталітарному (радянському), визначальною була наближеність до влади, доступ до прийняття владних рішень, що давало можливість піднятись на вершину соціальної піраміди за всіма показниками. Сучасне суспільство орієнтується на фінансовий успіх, досягнення якого відкриває більші перспективи і в набутті влади.Якщо суспільство у побудові стратифікаційної системи орієнтується на приписний статус особистості, то в результаті формується жорстка система стратифікації, обмежується доступ до привілейованих груп нових членів. Таке суспільство можна визначити як закрите. Класичними прикладами закритих суспільств є рабовласницьке, феодальне, кастове суспільство в Індії, залишки якого збереглися й нині. Суспільство, орієнтоване на набутий статус, який визначається завдяки здібностям, особистій волі людини, вимагає від неї власної ініціативи, має рухливу систему стратифікації,є відкритим.Таке суспільство є високодинамічним,воно допускає вільний перехід людей вверх і вниз по"соціальній драбині".Такими є сучасне індустріальне та постіндустріальне демократичне суспільство.

Найдинамічнішим більшість соціологів вважають відкрите суспільство, у якому поділ на "верхи" та "низи" пом'якшується наявністю масового "середнього класу".До нього належать люди, переважно із набутим соціальним статусом, який неможливо в повному обсязі відтворити у нових поколіннях,і його досягнення вимагає від спадкоємців власних зусиль.Тому представниками середнього класу і в суспільстві,яке переймає ідеологію, систему норм середнього класу, високо цінується освіта, цілеспрямованість.