3. Поширення християнства на Русі.

1). Проповідь св. Ап. Андрія Первозванного на берегах Дніпра

За переданням, першу проповідь Євангелія на берегах Дніпра здійснив св. апостол Андрій Первозванний, який, піднявшись на київські гори, поставив там дерев’яний хрест і передбачив, що в цій країні засяє істинна Христова віра.

Св. ап. Андрій пройшов майбутню Русь з півдня до півночі: від київських гір до Новгорода і, навіть, до острова Валаам (згадка про це в старовинному рукописі “Оповідь”) Кам’яний хрест, який поставив апостол на Валаамі, зберігався до часу преподобного Сергія Валаамського.

2) Християнські князі Аскольд і Дир, велика княгиня Ольга

Просвіта русичів християнською вірою почалась за часів князів Аскольда і Дира. Коли вони з дружиною із варягів та слов’ян розоряли околиці Константинополя, греки звернулись з молитвою до Бога про захист. Патрірах Фотій з святим співом опустив в море ризу Богоматері, яка зберігалася у Влахернському храмі, і, раптово шторм потопив кораблі русів. Це сильно вплинуло на Аскольда і Дира. Після повернення до Києва, вони запросили собі наставників в вірі Христовій.

Слухаючи проповідь грецького єпископа (867 р.), деякі русичі, які мали сумнів в чудесах, описаних в Біблії, запропонували покласти у вогонь Євангеліє, пообіцявши прийняти християнську віру, якщо воно залишиться неушкодженим. Єпископ закликав:” Господи! Прослав ім’я Твоє перед цим народом” і поклав книгу у вогонь. Євангеліє залишилось цілим. Русичі, вражені дивом, стали хреститися .

Войовничий Олег, убивши Аскольда і Дира, певним чином зупинив поширення християнства. Але за князя Ігоря християни складали значну частину його дружини і мали навіть соборну церкву пророка Іллі у Києві.

Після смерті Ігоря його дружина, велика княгиня Ольга, бачучи чисте і благочестиве життя київських християн, полюбила їх віру і вирішила хреститися. Але щоб краще ознайомитись із християнством, вона з багаточисельною свитою відправилась до Константинополя. Там був її наставником сам патріарх і хрестив її, а імператор був її хрещеним батьком.

Після повернення на Русь, вона схиляла до прийняття нової віри і свого сина Святослава, але вчення любові і миру було йому не по його норову.

V. Підведення підсумків

- А на завершення я хочу прочитати вам оповідання «Диявол і збіжжя».

Давня європейська легенда оповідає про подорожнього, що набрів на стодолу, де нечистий тримав зерно. Це зерно він задумав посіяти в людських серцях. Були там лантухи з написами: «Ненависть», «Страх», «Жадоба», «Відчай», «Мстивість». «Заздрість», «Хтивість», «Пияцтво».

Із сутінок виступив диявол і зав’язав з подорожнім розмову. Задоволено розповідав йому, як легко ті паскудні зерна проростають у людських серцях.

- А скажи-но мені, - мовив подорожній, - чи є на світі серця, в яких твоє зерно прорости не в силі?

З острахом роззирнувшись, нечестивий пошепки визнав:

- Ті зерна ніколи не проростуть у серці доброї, великодушної, вдячної і радісної людини.

Я бажаю вам, щоб у ваші серця ніколи не попадали погані зерна, а проростали тільки християнські чесноти.