Хід уроку

1. Організація классу.

2. Актуалізація опорних знань.

• Чому братів Бориса і Гліба вважають першими руськими святими?

• Як склалася їхня доля?

• Чиї це слова?

"Господи Ісусе Христе! Ти постраждав за мене на хресті дозволь і мені перетерпіти за Тебе не від рук ворогів, а власного брата. Боже, не зачисли йому цього за гріх, бо він не знає, що робить...".

• Чому вони обрали смерть від руки власного брата?

• Про які чудеса Бориса і Гліба оповідають життєписи й народні передання?

III. Вивчення нового матеріалу

1. Розгадування кросворду

1 – князь, хреститель Київської Русі. (Володимир)

2 – дружина князя Ігоря, київська княгиня, канонізована Православною Церквою. Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою над деревлянами, які його вбили. (Ольга)

3 – за словами апостола Іакова «.... ( віра) без добрих діл мертва.»

4 - також Монах (грец. μοναχός — одинак, самітник) у найзагальнішому сенсі - людина, яка веде самотнє життя і отже свідомо обмежує себе. В християнстві першими монахами були люди, які хотіли вести більш благочестивий спосіб життя у порівнянні з іншими людьми і заради цього уходили від миру, усамітнювалися. З часом вони стали об'єднуватися у монастирі — спільноти монахів. Синонімом слова монах виступає також слово інок — людина, відмінна, від інших. (Чернець)

5- будівля, присвячена Богу і призначена для Богослужінь. (Храм)

		1		Л
2				А
		3		В
		4		Р
		5		А

Монастир (грец. μοναστήριον, «відлюдне житло») — релігійна громада ченців або черниць, що володіла належними їм землями та капіталами, і становила релігійно-господарську організацію. Відповідно до статуту, життя в монастирі бувало суворо спільне (спільножитні монастирі), напівспільне (в окремих келіях зі спільною трапезою та відправою) і пустельниче. Крім ченців у монастирі жили послушники — світські особи, що готувалися стати ченцями. Монастирі очолювали настоятелі (архимандрити, ігумени або ігумені, «старші», «строїтелі» тощо) і при них монастирський собор, який звичайно обирав настоятеля. Релігійним осередком монастиря був монастирський храм. Великі монатсирі мали також дзвіниці, додаткові храми, каплиці, трапезні. На території монастиря, крім церковних і житлових будинків, були ще різні адміністративно-господарські будови, майстерні, іноді шпиталі, школи, друкарні тощо. Монастирські споруди були обведені тином або муром. Деякі монастирі розросталися у великі будівельні комплекси, а в давні часи були справжніми фортецями з оборонними мурами, баштами та ровами.

Ла́вра — назва найбільш великих і впливових чоловічих монастирів, які підлягали вищому церковному органу країни.

В Україні титул лаври мають три великі православні монастирі:

• Києво-Печерська лавра, Київ (офіц. з 1598)

• Почаївська Лавра, Почаїв, Тернопільська область (офіц. з

1833, хоча цей титул вживався ще у 18 ст.)

• Свято-Успенська Святогорська Лавра, Святогірськ,

Донецька область (з 2004)