3.5. Проблематика розвитку готельного господарства

Готельні підприємства виконують одну з важливих функцій в обслуговуванні: забезпечують туристів житлом та побутовими по­слугами. Комфорт - головний предмет вимог, які пред'являють ту­ристи до готельного сервісу.

Готельна індустрія стає швидкозростаючим бізнесом у багатьох частинах світу, особливо в регіонах, де туризм набув розвитку не­щодавно. До того ж там спостерігається велике зростання ділового туризму.

Загальний економічний спад, посилення податкового та регуля­торного тиску, різке падіння доходів населення, спад ділової актив­ності може призвести до розпаду системи внутрішнього туризму і, відповідно, до спаду попиту на послуги готелів. Така ситуація свід­чить про непростий та повільний процес приватизації, а також про невисоку зацікавленість підприємців у розвитку цього виду діяльності у зв'язку з його низькою прибутковістю.

Кількість ліжко-місць у готельній сфері - найголовніший чинник, що використовується для оцінки потенціалу туристичного центру або регіону щодо приймання туристів, чітко визначає ємність засобів розміщення та реальну можливість їх приймання в даному туристичному центрі.

Скорочення загальної кількості номерів почасти зумовлено ре­конструкцією номерного фонду готелів та переплануванням дво­місних та більше номерів в одномісні з підвищеним рівнем комфор­ту та збільшенням кількості багатокімнатних номерів «люкс». Але більшість готелів не має можливості зміцнювати свою матеріальну базу та реконструювати приміщення, навпаки, відбувається закрит­тя та продаж наявних площ. Щоб зводити кінці з кінцями, готелі подекуди вимушені частку номерного фонду здавати в оренду, оскільки зниження попиту на готельні послуги не зменшує експлу­атаційних витрат готелів.

Щорічне зростання витрат на експлуатацію, які постійно пере­вищують доходи, свідчить про падіння рентабельності готелів, а також враховуючи зниження завантаження готелів, демонструє неухильне зростання цін на послуги готелів. Тож виникає невід­повідність у співвідношенні «ціна - якість», що завжди призво­дить до незадоволення гостей і, як результат, - до втрати клієнтів. Проте готелі вимушені піднімати ціни, щоб хоча б частково по­кривати витрати на експлуатацію, звідси - висока собівартість готельних послуг.

Ефективність готельного господарства характеризується коефі­цієнтом його завантаження. Чим він вищий, тим вища прибутко­вість готелю.

Для розвитку шкільного і молодіжного туризму необхідно звер­нути увагу на дешеві молодіжні готелі типу хостел. Хостели мало-комфортні, але практично завжди дуже чисті, їх здебільшого вико­ристовують туристи з невеликим достатком, зважаючи на дешеві послуги. Початок молодіжним хостелям було покладено у Німеч­чині на початку XX ст., коли виник молодіжний гурт «Перелітні птахи», членів якого вабили тривалі пішохідні походи з пізнаваль­ними цілями (німецький фольклор, народні пісні, танці і т. п.). У якості хостелів використовувались невибагливі будинки від 2-х до 6-ти місць при коридорній системі.

Молодіжні хостели - прекрасна альтернатива традиційно доро­гим та вишуканим готелям, бо багато туристів зупиняються нена­довго, віддаючи перевагу активному і незалежному відпочинку.

Саме така система дозволяє молодіжним групам подорожувати світом, здійснити поїздки, які можуть допомогти обрати правиль­ний орієнтир у своїй долі, познайомитися з культурою, мистецтвом, надбанням інших народів. Молодь має можливість подорожувати під час канікул - взимку та влітку, тому хостели дуже популярні. Вони об'єднуються у великі готельні мережі, діють у кожному вели­кому європейському місті і практично доступні практично широ­ким демократичним верствам.

Болісною для готелів є проблема «готельного збору», який збільшує ціну на 20%, що справедливо викликає реакцію роздра­тування та обурення у споживачів готельних послуг. Готельний збір стягується та переказується у повному обсязі до бюджету міс­цевого самоврядування. Таким чином, готельний збір разом з ін­шими податками, що переказуються у місцеві бюджети, збільшив постійно зростаючі експлуатаційні витрати на утримання та ре­монт готелів. Готельний збір, враховуючи ПДВ, піднімає оплату готельних послуг настільки високо, що ціна проживання не відпо­відає якості та рівню послуг, що надаються. Це, в свою чергу, мо­же бути важливою причиною різкого спаду попиту на готельні послуги. Окрім того, щодо громадян, які проживають у готелях та користуються їх послугами, готелі в інтересах місцевого бюджету виконують фіскальну функцію, що не є притаманною суб'єктам підприємницької діяльності. За це готелі не тільки не отримують будь-якої винагороди чи вигоди, а ще й самі платять зі своєї кише­ні тричі:

• по-перше, коли потенційні споживачі готельних послуг внаслі­док високих цін у готелях ідуть на приватні квартири і готель втра­чає клієнтів та їх гроші;

• по-друге, коли готелі обслуговують стягування та переказ го­тельного збору до бюджету;

• по-третє, у разі порушення встановлених термінів внесення місцевих податків та зборів, на готелі накладається стягнення згід­но з чинним законодавством.

Для врегулювання діяльності готельних підприємств на держав­ному рівні було прийнято ряд нормативних документів, зокрема правила користування готелями й аналогічними засобами розмі­щення та надання готельних послуг (від 16.03.04 № 19), ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів» та ін.

Класифікацію готелів та аналогічних засобів розміщування за категоріями здійснюють згідно із загальною характеристикою го­телю, яку визначають комплексом вимог до:

• матеріально-технічної оснащеності;

• переліку надаваних послуг;

• кваліфікації персоналу.

Вимоги до готелів усіх категорій:

• готель повинен мати зручні під'їзні шляхи з необхідними до­рожніми знаками, упорядковану й освітлену прилеглу територію, майданчик із твердим покриттям для короткочасного чаркування і маневрування;

• оснащення інженерними системами й устаткуванням, що за­безпечують:

• постійне електропостачання;

• гаряче і холодне водопостачання (цілодобово);

• каналізаційне функціонування;

• опалення, що забезпечує температуру в межах від 18 °С до 22 °С у житлових і громадських приміщеннях;

• вентиляцію (природну або примусову), яка забезпечує нор­мальну циркуляцію повітря і запобігає проникненню сторонніх за­пахів у номери і громадські приміщення;

• телебачення (підведення до усіх номерів);

• телефонний зв'язок;

• освітлення в номерах: природне (не менше одного вікна), штуч­не, забезпечене лампами розжарювання - 100 лк; люмінесцентними лампами - 200 лк; у коридорах - цілодобове освітлення;

• архітектурно-планувальні і будівельні елементи готелю та використовуване технічне устаткування мають відповідати вимогам ДБН В.2.2-9;

• у готелі необхідно створити умови для убезпечення життя, здо­ров'я туристів, збереження їхнього майна та захисту навколишньо­го середовища;

• у готелі мають бути створені умови для особистої гігієни, хар­чування і відпочинку персоналу;

• проектуючи нові та реконструюючи наявні готелі, треба перед­бачати устаткування для задоволення потреб інвалідів та інших маломобільних груп населення.

Можуть бути відхилення від вимог до матеріально-технічної оснащеності готелів та переліку надаваних у них послуг, якщо будинок готелю належить до пам'яток історії чи архітектури, за таких умов:

• керівництво готелю надає документальне підтвердження, за­свідчене уповноваженим органом, що виконання вимоги неможли­ве у зв'язку з необхідністю збереження історичного характеру бу­динку, навколишніх забудов та прилеглої території;

• відхилення не призведе до значного відхилення від вимог, встановлених для даних категорій готелю;

• в інформаційних та рекламних матеріалах, що стосуються готе­лю, подають інформацію про історичний характер будинку і пов'язані з цим відхилення від вимог до матеріально-технічного оснащення чи переліку надаваних послуг.

Опорними пунктами визначення кращого готелю є такі дані про заклад розміщування:

• паспорт (назва; юридична адреса; телефон; телефакс; керівник; кількість зірок (ким сертифікований) або категоріальність; кількість ліжко-місць; наявність системи бронювання);

• історія (рік заснування; назва під час заснування; функції, які виконувала споруда до часу виникнення готелю; видатні особи, які відвідували цей заклад);

• екологія та естетика (площа території та її благоустрій; архі­тектура готелю; розташування готелю відносно історичної частини міста, музеїв, ділового центру, рекреаційної зони, клубів відпочин­ку, закладів культури; відстань до аеропорту, залізниці, автовокза­лу, порту, пляжів);

• клієнти (наявність відгуків; умови безпеки клієнтів та їх майна; ціна номера (сезон – не сезон), ціна сніданку чи обіду в готелі);

• інфраструктура (транспортне сполучення; сфера обслугову­вання та сервіс: ресторан, бар, магазин, пункт обміну валют, газет­ний кіоск, перукарня, сауна, пральня, дискотека, майданчики для спорту, зали для спорту, басейн, бібліотека, більярдна, екскурсійно-туристичне бюро; у номері: кондиціонер, холодильник, телевізор, телефон, відео, душ, ванна, умивальник, вид з номера, кімнати від­починку, пожежна безпека, медпункт, ліфт, охорона готелю);

• показники (географія, структура, динаміка чисельності турис­тів; завантаженість (річна, сезонна, місячна); амортизаційні відра­хування; збитковість чи прибутковість готелю);

• реклама (рекламно-інформаційне забезпечення (буклети, прос­пекти, рекламні листки готелю); зовнішня та внутрішня реклама);

• внутрішні та зовнішні зв'язки (партнерські зв'язки з готелями близького та далекого зарубіжжя; методична, наставницька діяль­ність співробітників готелю);

• перспективи розвитку (реконструкція; нагороди).