Санаторно-курортна діяльність у системі туристичної індустрії

5.1. Санаторно-курортний комплекс у системі туристичної діяльності: сутність і значення

Останнім часом відбувається інтенсивний розвиток науки й тех­ніки, пришвидшується темп життя людства, що тією чи іншою мі­рою охоплює майже всі країни. Особливо необхідно підкреслити і значення інформаційної революції у цьому процесі. Ці фактори без­посередньо впливають на людину, у тому числі психологічно. Лю­дина перебуває в постійному емоційному напруженні, на неї тисне потік інформації, сучасний темп життя вимагає постійного руху і вирішення проблем в екстремальних умовах. Тому не дивно, що в розвинутих країнах велику увагу приділяють соціальній сфері. Важливою частиною політики соціального захисту, що спрямована на підтримання людини в сучасних умовах, є туризм. Можна ствер­джувати, що він виливає не тільки на емоційні почуття та здоров'я людини, а й на формування особистості в цілому.

Домінантою лікувально-оздоровчого туризму є прагнення суб'єкта оздоровитися в процесі лікування.

Подорожуючи, турист може з різною метою підходити до сана­торно-курортного туризму (залежно від лікувального фактора):

• із загальнооздоровчою метою (клімат, відпочинок, корисні для здоров'я дії повітря, сонця, води (морської та річкової) фізичних дій;

• лікування - як супутня програма, тобто не як основна мета;

лікування за призначенням лікаря - як основна мета туризму (відвідання курорту, водо-, грязелікарні, спеціалізованого санато­рію, клініки тощо).

Для організованого надання лікувально-оздоровчих послуг не­обхідна наявність рекреаційно-туристичних ресурсів, тобто сукуп­ності об'єктів і явищ природного та антропогенного походження; природні та культурно-історичні комплекси, які використовуються для туризму, лікування та відпочинку. Вони поділяються па при­родні та соціальні. До першої групи належать: кліматичні особли­вості території, водні ресурси (річки, озера, мінеральні та грязеві джерела, штучні водойми, моря, океани), мальовничі ландшафти, рослинний та тваринний світ тощо. Вони є визначальними для лі­кувального туризму. Друга група соціально-економічних ресурсів (культурні об'єкти, пам'ятки історії, етнографії, архітектури) не є визначальними для цього виду туризму.

Із цього зрозуміло, що суб'єкти санаторно-курортного пуризму (а саме контрагенти чи виконавці послуг): санаторії, пансіонати, бу­динки відпочинку тощо повинні бути розташовані у відповідних місцевостях, які володіють необхідними природними ресурсами. Такі місцевості, як правило, і є курортами.

Згідно із Законом України «Про курорти», курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, які використовуються з ме­тою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації, підлягає особливій охороні. Курорт повинен мати: офіційне визнання, необхідне для встановлення в межах відповід­ної місцевості визначеного правового режиму, наприклад, па охоро­ну природних лікувальних ресурсів, що забезпечують нормальне функціонування курорту та його розвиток; спеціальні прилади, бу­дівлі та заклади для раціонального застосування курортних факто­рів (бурові свердловини, кювети, водолікарні, грязелікарні, пляжі, в тому числі лікувальні, аеросолярії, кліматопавільйони тощо); лікувально-профілактичні заклади, що забезпечують медичне обслуго­вування хворих, а па кліматичних курортах, крім того, оздоровчі заклади (для організації відпочинку та туризму); спортивні спору­ди та майданчики, культурні заклади, заклади громадського харчу­вання та побутове обслуговування.

Кожна природна курортна територія - це унікальне ландшафт­не, геологічне, економіко-географічне утворення, що є основною са­мостійною структурною одиницею курортно-рекреаційної галузі як складової туристичної індустрії.

Сучасна курортологія - це медична наукова дисципліна, яка вивчає цілющі властивості природних фізичних факторів, характер їх дії на організм людини, можливості їх застосування з лікуваль­ною та профілактичною метою під час санаторно-курортного ліку­вання й методи застосування курортних факторів при різних захво­рюваннях.

У курортному відношенні в Україні розрізняють декілька кліма­тичних районів. У Західній Україні (обласні центри - Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород) виділяють дві зони - Прикарпаття й Закарпаття, які трохи відмінні одна від одної кліматичними влас­тивостями. Тут є курорти: Верховина, Ворохта, Косів, Любінь Ве­ликий, Морніни, Трускавсць, Нсмнрів, Свалявська група курортів, Синяк, Східниця, Черче, Шкло, Яремча.

Більшість курортів використовує два і більше курортних факто­рів, які є в наявності, адже важливим принципом санаторно-курорт­ного лікування є комплексний підхід. Під комплексним підходом (комплексністю) розуміють використання різних природних ліку­вальних факторів у поєднанні з дієтотерапією, фізико-терапевтичними процедурами, ліками та іншими лікувальними засобами й ме­тодами. При цьому важливим є природність лікувальної дії, природ­ні фактори, які в процесі еволюції справляли постійний вплив на людину. Крім того, людина під час санаторно-курортного лікування зазнає позитивного впливу від того, що змінює звичайну обстановку: звільняється від щоденних турбот, пов'язаних із роботою і побутом, уникає несприятливих подразнюючих впливів, які часто є чинниками, що викликали або підтримували процес тривання хвороби. На курорті турист має можливість перебувати тривалий час на сві­жому повітрі. Комфорт, затишок, увага з боку персоналу, культурні заходи сприяють створенню в рекреанта добрих емоцій, необхідних для відновлення організму, психологічного здоров'я.

Основним типовим для санаторно-курортного лікування закла­дом є санаторії. Це - медичний заклад, в якому з лікувально-профі­лактичними цілями використовуються природні фактори (клімат, мінеральні води, лікувальні грязі) у поєднанні з фізіотерапією, діє­тотерапією, лікувальною фізкультурою та іншими методами ліку­вання при обов'язковому дотриманні хворим санаторного та ку­рортного режимів, адже в санаторії направляють хворих із початко­вими стадіями захворювання або після перенесення тяжких хвороб, операцій.

Функціонують санаторії для дорослих, дітей, підлітків, а також для батьків із дітьми. Поряд із санаторіями розташованими на ку­рортах, існують так звані приміські санаторії або санаторії місцево­го значення, розташовані поза курортами. Вони призначені для хво­рих, яким рекомендується бути у звичних кліматичних умовах, протипоказані далекі поїздки, для хворих, які страждають на ранні стадії захворювання, або тих, хто доліковується після виписки з лі­карні.

В основному санаторії спеціалізовані, можуть бути однопрофільні (для лікування однорідних захворювань, наприклад, хвороб органів дихання нетуберкульозного характеру, при більш вузькому медичному профілі - наприклад, тільки для хворих на бронхіальну астму), або багатонрофільні - із двома і більше спеціалізованими відділеннями для лікування, наприклад, хвороб органів кровообігу (кардіологічний профіль) і функціональних порушень нервової системи (неврологічний профіль).

Типи спеціалізованих санаторіїв для хворих:

• із захворюваннями органів кровообігу;

• із захворюваннями органів травлення;

• із порушенням обміну речовин;

• із захворюваннями нервової системи;

• із захворюваннями органів дихання нетуберкульозного харак­теру;

• із захворюваннями органів руху;

• із гінекологічними захворюваннями;

• із захворюваннями шкіри;

• із захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів.

Терміни лікування хворих у санаторіях різні. На бальнеологіч­них і грязевих курортах, а також у приміських санаторіях для ліку­вання хворих із захворюваннями органів кровообігу, травлення, ру­ху, шкіри, гінекології, периферійної та центральної нервової систе­ми, із порушенням обміну речовин установлений термін 26 днів. На кліматичних курортах та приміських санаторіях, де показане ліку­вання хворих із нетуберкульозпими захворюваннями органів ди­хання і функціональними порушеннями нервової системи, встанов­лено термін лікування 24 дні. В санаторіях для лікування хворих із запаленнями нирок - 48 днів, у санаторіях та відділеннях для лікування хворих із наслідками травм і захворювань спинного мозку - 52 дні.

Крім лікування в санаторіях, на багатьох курортах організову­ється амбулаторне лікування. Лікувально-діагностичне обслугову­вання хворих здійснюється курортними поліклініками. Розміщу­ють амбулаторних хворих у пансіонатах, готелях, на квартирах. Харчування для них організовується в дієтичних їдальнях курор­тів. Можливе прикріплення таких приїжджих на лікування й хар­чування до санаторію.

При направленні на амбулаторне лікування необхідно врахову­вати, що туристи можуть бути розміщені на квартирах, що віддале­ні від загальнокурортного лікувального закладу та їдальні, але таке житло рекомендується тим, хто не потребує санаторних умов.

Дитячі санаторії призначені для доліковування в них дітей після тяжких захворювань і операцій. Профіль дитячих санаторіїв, їх структура й організація роботи базується на загальноприйнятих для санаторіїв принципах.

Втім, вони мають і свою специфіку; лікування поєднується з навчально-виховним процесом за програмою, затвердженою Мініс­терством науки та освіти України. Розрізняють санаторії для дітей раннього (1-3 роки), дошкільного (до 7 років) і шкільного (до 14 років) віку, із терміном лікування від 45 днів до 4-х місяців. їх створюють у приміських зонах (лісні дитячі школи) і на курортах, де вони, як правило, розташовані поза зоною санаторіїв для дорос­лих та подалі від транспортних магістралей, на зазеленених ділянках із майданчиками для спорту.

У системі санаторно-курортного туризму свою нішу мають і пан­сіонати. В пансіонатах, розташованих па бальнеологічних курортах, розміщуються туристи, які користуються амбулаторним лікуван­ням. Пансіонати, розташовані на кліматичних курортах, у примісь­ких і дачних місцевостях, в основному призначені для відпочинку. Тут відпочиваючим надається харчування та житло, що забезпечує необхідні побутові умови. При пансіонатах є медпункти. Туристи користуються загальною курортною інфраструктурою. В пансіона­тах, розташованих у місцевостях, де є курортні поліклініки або са­наторії, за бажанням відпочиваючих та за наявності медичного ви­сновку за окрему плату може надаватися необхідне лікування.

Санаторії-профілакторії - це медичні заклади санаторного типу для Проведення лікувально-оздоровчих заходів без відриву праців­ників від виробничої діяльності (перебування в санаторії-профі­лакторії у нічний та вільний від виробничої діяльності час). Термін лікування 24 дні. Великі санаторії-профілакторії мають кабінети електроопромінення, водогрязелікарні, аеросолярії, інгаляторій ка­бінети та ін.

Курортна поліклініка - це лікувально-профілактичний заклад, що здійснює амбулаторно-курортне лікування на курорті. Перша така поліклініка в колишньому СРСР була створена в Кисловод­ську в 1925 році. В курортних поліклініках є спеціалізовані відді­лення: терапевтичне, хірургічне, неврологічне, гінекологічне, фізіо­терапевтичне та інші, а також вузькоспеціалізовані кабінети - уро­лог, дерматолог та інші. Згідно з путівкою туриста в поліклініці проводять діагностичне обстеження, комплексне лікування хворих; надаються кваліфіковані консультації спеціалістів. Усі лікувальні процедури базуються на застосуванні курортних факторів та прово­дяться відповідно до встановлених нормативів, що діють у загальнокурортних закладах. При поліклініці функціонує цілодобово швидка допомога, па великих курортах діє дитяче відділення. Хво­рі, які приїжджають лікуватися на курорт без путівок, отримують у поліклініці платні консультації у спеціалістів. На невеликих курор­тах лікарі можуть користуватися лікувально-діагностичними кабі­нетами санаторію.

Будинок відпочинку - це оздоровчий заклад із регламентованим режимом, призначений для відпочинку практично здорових людей. Перший будинок відпочинку на території колишнього СРСР був відкритті у травні 1920 року в Петрограді, у графському буднику. Більшість будинків відпочинку розташована в місцевостях із спри­ятливими кліматичними умовами, на берегах річок, озер, морів, лісових масивів. Режим тут засновано на чергуванні активного й пасивного відпочинку та передбачає можливе більш довготривале перебування туристів па свіжому повітрі, а також прогулянки, екс­курсії, заняття спортом, катання на човнах, в зимовий час - на ли­жах та ковзанах.

У будинках відпочинку є спортивні майданчики, зали, інші спо­руди, приміщення для загартування та кліматичних процедур. Усю спортивно-оздоровчу роботу організовує інструктор із фізичного виховання. В кожному будинку відпочинку працює медпункт (за­лежно від пропускної здатності), його очолює лікар (якщо 400 і більше місць) або фельдшер (від 200 до 350 місць), які призначають та контролюють режим активного відпочинку з врахуванням віку, професії, стану здоров'я відпочиваючих.

У великих будинках відпочинку функціонує стоматологічний кабінет, а також кабінети лікувального масажу та фізіотерапії. Хар­чування в більшості розраховане на здорових людей, які не потре­бують спеціальних дієт. Термін відпочинку від 12 до 24-х днів.

Розрізняють будинки відпочинку загального типу та спеціалізо­вані - для батьків з дітьми, вагітних жінок та молоді. Існують також «плаваючі будинки відпочинку» - на річкових та морських суднах. У будинках відпочинку для батьків із дітьми працюють лікарі-педіатри та вихователі, обладнуються приміщення та майданчики для ігор і занять спортом.

Бази відпочинку служать для розміщення, харчування, відпочин­ку, туристично-екскурсійного, культурно-побутового та фізкуль­турно-оздоровчого обслуговування туристів та екскурсантів. Від­мінність туристичної бази від інших закладів відпочинку полягає у тому, що тут проводяться спеціальні туристичні заходи, походи, по­дорожі, змагання, навчання прийомам та навичкам спортивного ту­ризму й орієнтування па місцевості. Як правило, туристичні бази розміщуються в будинках готельного типу. Залежно від місцезна­ходження та спеціалізації, бази можуть мати певний комплекс спортивних споруд та майданчиків, пункти прокату спортивного спорядження та інвентарю для різних видів спорту. На базах, де пе­редбачено відпочинок з дітьми, створюють дитячі майданчики.

Бальнеолікарня - медичний заклад для проведення процедур (ванн, душів, промивань, зрошень, інгаляцій тощо) переважно з ви­користанням природних мінеральних вод. На курортах, поряд із са­мостійними бальнеолікарнями, розташованими в банній будівлі, функціонує бальнеологічний відділ у складі санаторію. Якщо в од­ній будівлі розташовують бальнеолікарню і грязелікарню, то заклад називається бальнеогрязелікарнею. Будують їх, як правило, на базі джерел мінеральних вод. Загальнокурортні бальнеолікарні звичай­но розраховані на 20-70 ванн, відділення при санаторіях - на 5-6 ванн. До складу основних приміщень входять: кабінет лікаря, ванний зал або ванні кабінети, процедурні кабінети тощо. При де­яких бальнеолікарнях облаштовують лікувальні басейни.

Грязелікарня - медичний заклад для проведення процедур із застосуванням лікувальних грязей. Поряд із самостійною грязелі­карнею функціонує відділення у складі санаторію.

Різноманітність структури санаторно-курортного туризму ви­кликана специфікою призначення кожного структурного підрозді­лу, який має свою мету, ресурс та особливості.