Байдужість

325. Борись проти ліні – вона поступово руйнує твоє духовне життя. – Подумай: саме так приходить до нас байдужість, теплохладність… А сказно у Святому письмі, що теплохладних Господь викине із уст Своїх.

326. Мені боляче бачити, що байдужість загрожує тобі; я не бачу, щоб ти серйозно прагнув до християнської досконалості на своєму місці.

– Скажемо разом: «Тільки не байдужість! Confige timore tuo carnes meas! – Проткни страхом Твоїм плоть мою! – Дай мені, Господи, синівський страх, щоб я опам’ятався… і діяв!»

327. Так, я знаю, що ти уникаєш смертельних гріхів. Бажаєш спастися! Але чому не лякають тебе дрібні гріхи, які ти робиш свідомо і постійно, хоча відчуваєш, що Господь закликає тебе перемагати будь-який гріх?

Байдужість – ось причина твоєї слабкої волі.

328. Мало в тобі любові до Бога, якщо ти піддаєшся, не борешся з дрібними гріхами, виправдовуючись їх незначністю.

329. Дрібні гріхи глибоко ранять душу. Чи не про те говорить Господь у «Пісні над Піснями»: Capite nobis vulpes parvulas, quae demoliuntur vineas. – «Ловіть нам лисенят, які пошкоджують виноградники».

330. Дуже шкода, що ти не переймаєшся своїми дрібними гріхами! – Значить, немає у тобі поки справжнього духовного життя.

331. Ти байдужий, ти теплохладний, якщо виконуєш ліниво і без бажання все, що Бог від тебе просить; якщо ти хитро і розважливо використовуєш будь-яку можливість обмежити свої обов’язки; якщо думаєш тільки про те, щоб тобі було добре; якщо слова твої порожні і ні до чого не зобов’язують; якщо не відчуваєш відрази до дрібного гріха; якщо дієш по чисто людських розрахунках.

Навчання

332. Тому, хто може бути мудрим, ми не прощаємо, якщо він не мудрий.

333. Навчання – це послух: Non multa, sed multum. – «Не багато в чому, але у великому».

334. Молишся, умертвляєш плоть, пов'язаний багатьма апостольськими справами... і не вчишся. – А значить, стоїш на місці, і даремні твої зусилля.

Навчання, професійна підготовка – для нас це святий обов'язок.

335. Для апостола наших днів година навчання – це година молитви.

336. Якщо ти маєш служити Богу своїм розумом, тоді для тебе навчання – святий обов'язок.

337. Молишся, приймаєш Святі Тайни, зберігаєш чистоту... і не вчишся. – Не кажи мені, що ти добрий. Ти тільки добренький…

338. Раніше, коли людські знання були обмежені, видавалося вельми можливим, що однин вчений брав на себе місію захисту нашої Святої Віри.

У наш час, коли світ науки сильно ускладнився, коли одна людина вже не може бути компетентною у всіх її областях, необхідно розділити роботу між вірними, кожний з яких компетентний у своїй спеціальності, щоб разом захищати Церкву у всіх сферах сучасних знань.

– Це наш обов’язок. А ти так легко зневажаєш його…

339. Книжки… Не купуй їх, не порадившись з ближніми, що думають по-християнськи, тямущих і досвідчених. Інакше ти можеш набути негідні, а то й шкідливі.

Як часто думає людина, що під пахвою у нього – книга… Насправді це – ти подивись! – купа сміття.

340. Вчись. – Учись наполегливо. – Чи будуть добрими із тебе сіль землі та світло для світу, якщо сам ти – неграмотна людина.

Чи ти думаєш, що поки ти нічого не робиш, мудрість сама звалиться на тебе з неба?

341. Ти наполегливо вчишся. Це добре, але проявляй наполегливість і в духовному житті.

342. Не забувай, що спочатку треба навчати своїм життям, а вже потім словами. У «Діяннях» про Ісуса говориться: Coepit facere et docere – «Почав робити і вчити»…

– Робити! Щоб ми вчилися.

343. Працюй… Поглинений професійною працею, сама душа твоя поступово зміниться. Станеш більш зрілим, станеш мужчиною, і ти залишиш назавжди бажання злословити, яке гризе твою душу.

344. Наставнику! Ти наполегливо прагнеш освоїти метод, який дозволить твоїм учням найкраще пізнати світську премудрість.

Прагни також наполегливо освоїти християнську аскезу – єдиний для тебе і твоїх учнів шлях до досконалості.

345. Культура, культура! – Гаразд: хай ніхто не пережене нас у прагненні до неї.

Але ж культура – це не мета, а засіб.

346. Учню, формуй у серці дієве благочестя, досягай успіху в заняттях, виховуй у собі невідступне бажання апостольського служіння у своєму професійному середовищі. Якщо у тебе будуть справжні знання – духовні та професійні – то швидкий і справжній успіх не примусить себе чекати.

347. Ти прагнеш мати багато знань – і думаєш тільки про це, забуваючи про необхідність виховувати свою душу. – Щоб Він царствував у цьому світі, потрібні люди, що йдуть шляхами земними, дивлячись на небеса; що досягають успіхів у професійних справах, і – за їх допомогою – у непомітному, але дієвому апостольському служінні.

Виховуй душу – і будеш працювати для Христа.

348. Твої легкодумство, розбещеність, лінивство – це наслідок боягузтва і любові до комфорту (про що безперестанку говорить твоє сумління), але це не Шлях.

349. Не переймайся тим, що твоя справедлива думка обурює твого співрозмовника. Хай цей гнів і ввів його у спокусу, але це – спокуса фарисея.

350. Ти маєш знання, і до того – добрий християнин. – Але все ж цього замало. Якщо ти не приборкаєш свій характер, якщо свою наполегливість і свої знання не ушляхетниш вихованістю, – то ніколи не станеш святим. – Не дивлячись на твою навченість, тебе прийдеться тримати на прив’язі як мула.

351. Твій самовпевнений вигляд викликає антипатію і роздратування. Більше того – він провокує глузування і, що найгірше, зводить нанівець твоє апостольське служіння.

Не забувай: і посередність може гордитися своєю «вченістю».

352. Твоя безмежна зарозумілість, твоя фальшива важливість – тільки плоди твоєї недосвідченості.

– Ти вже, будь-ласка, виправляйся. А то зробиш кар’єру і займеш керівну посаду – це буває завжди і скрізь, – а якщо ти не задовольнишся своєю нікчемністю, то не будеш прислуховуватися до мудрих порад. – І страшно подумати, скільки шкоди завдасть твоя безглуздість.

353. Секуляризм, нейтральність… Старі міфи завжди їх омолоджують.

Ти що ж, думаєш, що віру можна ось так, запросто залишити за дверима університету, клубу або парламенту – як пальто у коридорі?

354. Бережи відпущений тобі час. – Пам’ятай про долю проклятої Господом смоківниці. Вона адже теж щось робила… розпускала листя. Як ти.

– Не намагайся себе виправдати. – Смоківниці не допомогло і те, що час плодоносіння ще не прийшов, коли Господь шукав на ній смокви.

– І залишилася вона назавжди безплідною.

355. Ті, що працюють заради грошей, вічно поспішають, цінуючи кожну хвилину. Вони говорять, що час – гроші. Для нас, тих, хто працює на ниві душ людських, час – це золоті злитки слави Господньої!

356. Як можеш ти, цілими днями нічого не роблячи, вважати себе християнином? – Хіба ти забув, як Христос працював у Лазареті?

357. Ти говориш: «Коли ми перебуваємо у неробстві, всі спокуси накидаються на нас – наче тільки цього і чекають». Вірно, адже саме неробство є гріхом!

– Той, хто працює заради Христа не повинен мати жодної вільної хвилини; відпочинок – не неробство, а можливість переключитися на те, що вимагає менших зусиль.

358. Муж з апостольською душею, що перебуває у неробстві… Не розумію.

359. Виконай свою повсякденну працю для Господа – і ти її освятиш.