Життя в благодаті

279. Люди умудряються існувати тільки у двох вимірах – на площині, не підводячи очей від землі. – Коли отримаєш життя в благодаті, Бог дасть тобі третій вимір: висоту, щоб відчути рельєф, вагу і об’єм.

280. Якщо ти втратиш духовний сенс свого життя – твоя любов стане філантропією, чистота стане правилом пристойності, самопожертва – абсурдом, аскетизм – катуванням. І всі справи твої будуть безплідними.

281. Мовчання – це наче страж у брами внутрішнього життя.

282. Парадокс: святість досягнути простіше, ніж мудрість, але бути мудрецем простіше, ніж бути святим.

283. Розважитися. – Тобі необхідно розважитися! І розкриваєш очі назустріч строкатості, що вражає або жмуришся із-за своєї короткозорості…

Не дивись зовсім! Живи внутрішнім життям – і не побачиш незнайомі раніше форми і фарби нового, кращого світу. Побачиш багато кольорів і рельєфність, про які не знав раніше. Ти будеш спілкуватися з Богом і пізнаєш свою незначність..., але Любов тебе опалить тим полум’ям, яке ще більше наблизить тебе до Отця, а через Нього – до людей, до твоїх братів.

284. Ось до чого я прагну: стати кращим. Але хай інші будуть кращими за мене.

285. Навернення – це справа однієї хвилини, як спалах блискавки. А освячення душі – це справа всього життя.

286. Перебувати у благодаті Божій – прекрасно. Що може бути краще?

287. Чистота твоїх намірів збережеться назавжди, якщо завжди і у всьому ти прагнитимеш догодити тільки Богу.

288. Увійди в рани Розп'ятого Христа... – Тоді навчишся владарювати над собою, знайдеш життя в дусі і принесеш Отцю страждання Ісуса та Діви Марії як жертву – спокуту своїх гріхів і гріхів світу.

289. Ти прагнеш служити Господу… Прекрасно. – Але якщо при цьому твоя поведінка у повсякденному житті не стане кращою, то всі твої пориви будуть безплідними.

290. Виправлятися. День у день невтомно працювати над собою. – Якщо ти дійсно прагнеш святості, без цього не обійтися.

291. Прагни до освячення душі. – Так, саме так. Ти думаєш, що святість – справа тільки священиків і монахів?

Усім нам без виключення сказав Господь: «Будьте досконалими, як досконалий Отець ваш Небесний».

292. Саме таким, безперервним, має бути твоє духовне життя: починати… знову починати…

293. У своєму внутрішньому житті чи ти розмірковував коли-небудь, не поспішаючи, про те, як прекрасно служити Богу і людям не по інерції, а зусиллям дієвої волі?

294. Не видно злаків, покритих снігом. – І орач, господар поля, радісно підмітив: «Ну ось, тепер вони проростають там, у глибині».

– А я подумав про тебе, про твою вимушену бездіяльність: чи розвиваєшся ти, чи ростеш ти у глибині?

295. Якщо ти не навчився володарювати над собою, то якою б великою не була твоя влада на землі – вона бачиться мені смішною і жалюгідною.

296. Як боляче читати у Святому Євангелії питання Пілата: «Кого бажаєте, щоб я вам відпустив – Варавву чи Ісуса, що називається Христом?» - Страшно чути відповідь: «Варавву!»

Але найжахливіше – усвідомити, що багато разів, збившись зі шляху, я теж кричав «Варавву!» - А Христа? Crucifige eum! – «Розіпни Його!»

297. Багато чого, відносно важливе, турбує тебе зараз. Абсолютно важливе – одне: твоє спасіння, твоє щастя.

298. Просвітлення, осяяння! – Який щасливий ти від того, що Господь привів тебе до нового берега, нового світу.

– Не втрать благодать у такі миттєвості: саме зараз треба подякувати Господу. Саме зараз змахнути пил із закутків твоєї душі та відмовитися від якої-небудь поганої звички; саме зараз діяти з духовним зором, уникнути можливої спокуси для ближнього…

– Хай же твоя вдячність виявиться в конкретному рішенні виправити щось у своєму житті.

299. Христос помер задля тебе. – А ти… що ти повинен для Нього зробити?

300. Твоя вічна невпевненість у всьому, твоя туга і пригніченість примушують тебе на власному досвіді переконатися у правдивості слів Ісуса: «Ніхто не може служити двом панам».