Спільнота Святих

544. Спільнота святих. Як тобі це сказати? Чи розумієш значення переливання крові для тіла? Отож саме цим є спільнота святих для душі.

545. Живіть у своєрідній спільноті святих, і в годину внутрішньої боротьби, як і в час професійної праці, кожен з вас відчує радість і силу єднання.

546. Ти добре збагнув істоту спільнот святих, сину, доповідаючи мені в листі: «Вчора я відчув, що ви молилися за мене!»

547. Інша людина, обізнана з цією спільнотою надприродних надбань, повідомляє: «Отриманий лист мені дуже допоміг. Він прийшов просяклий молитвами всіх! Мені ж якраз до болю потрібні ваші молитви».

548. Якщо відчуваєш спільноту святих і живеш у ній, то й покуту візьмеш на себе радо, і збагнеш, що покута, хоч і коштує зусиль, приносить радість; і відчуєш спільність із усіма покутниками минувшини, сучасності й майбутнього.

549. Тобі легше буде виконати свій обов'язок, якщо думатимеш про допомогу, отримувану від твоїх братів, та про те, що ти своїх братів, які сподіваються на твою допомогу, міг би підвести.

550. «Через це переношу я все заради обраних, щоб і вони доступились до спасіння, що в Христі Ісусі, зі славою вічною». Так треба жити у спільноті святих!

Проси Господа, щоб подав тобі дух Святого Павла.

Благочестивість

551. Уникаймо рутини, як самого нечистого. Присутність Бога – це добрий засіб проти падіння в провалля, в могилу несправжньої набожності.

552. Хай твої побожні практики не будуть численні, зате постійні.

553. Не забувай молитов, вивчених у дитинстві, найпевніше з уст матері. Промовляй їх щоденно з такою ж простотою, як і тоді, в дитинстві.

554. Ходи молитися перед Святими Дарами. Промовивши звичну молитву, розкажи Ісусові, дійсно присутньому в чаші, твої буденні турботи, й тоді отримаєш світло та підбадьорення для християнського життя.

555. Воістину принадна Свята Людяність нашого Бога!

Духовно «проникнувши» в пресвяту Рану в правій руці Господа, спитав мене: «Якщо одна Рана Христова має силу очистити, оздоровити, успокоїти, зміцнити, запалити та сповнити любов'ю, то яку силу мусять мати всі п'ять Ран, отриманих на Хресті?»

556. Молебні, Акафісти. Де це практикується, – на Хресній Дорозі?. Яка в них сила та глибина молитви! Хоч раз у тиждень користуйся цим засобом єднання з Богом. Запевняю тебе, що наснагу здобудеш на цілий тиждень.

557. Відзначання Різдва. Без усмішки спостерігаю, як ти, готуючи вертеп, любовно будуєш горби з кори та встановлюєш глиняні фігури навколо ясел. Ніколи ще ти мені не видавався більш дорослим, ніж під час цього дитячого заняття.

558. Свята Вервиця – це могутня зброя. Вживай її з повною довірою, і сам здивуєшся отриманими результатами.

559. Святий Йосиф, Батько Христа, доводиться Батьком і паном і тобі. Звертайся до Нього.

560. Наш Батько й Пан, Святий Йосиф, це Учитель внутрішнього життя. Віддайся під його опіку, й відчуєш її ефективність.

561. У книжці про своє життя Свята Тереза пише про Святого Йосифа: «Хто не знайшов собі Учителя молитви, хай візьме собі за Учителя цього прославленого Святого, й не помилиться». Ця порада виходить від особи авторитетної в цій площині. Послухай її.

562. Ангел Хоронитель – твій сердечний друг. Поводься з ним як з другом, і він кожного дня тисячократно допоможе тобі у твоїх буденних справах.

563. Звернись до Ангела Хоронителя того, кого хочеш приєднати до своєї апостольської справи. Це надійний спільник.

564. Зважаючи на присутність Ангелів Хоронителів свого і твоїх ближніх, ти міг би був уникнути багатьох помилок, допущених у розмовах.

565. Ти дивуєшся, що Ангел Хоронитель надав тобі такі очевидні послуги. Власне, нема причини дивуватися: на те Господь тобі його і дав.

566. У твоєму середовищі існує чимало всіляких спокус? Але ж є Ангели Хоронителі!

567. В годину випробувань звернися до свого Ангела Хоронителя, й він тебе збереже від нечистого та дасть святе натхнення.

568. Ангели Хоронителі з радістю виконали б свій обов'язок заради того, хто звернувся б до них: «Ангели Хоронителі, вас призиваю, як та молода жінка з Пісні над піснями – «Що йому розкажете? – Що я хвора коханням».

569. Знаю, що зроблю тобі радість, якщо спишу молитву до Ангела Хоронителя:

О, Ангельські Духи, що стоїте на сторожі Кивотів, де перебуває незрівнянний скарб Святих Дарів, обороняйте їх від святотацтв та бережіть їх для нашої любові.

570. Пий із чистого джерела «Дій святих апостолів». Розділ 12 розповідає, як Петро, з допомогою Ангелів звільнений із в’язниці, іде до садиби Марії, матері Івана, званого Марком. Не хочуть вірити служниці тому, що то Петро стукає у ворота. Вони кажуть: «То Ангел його!» – Ти подумай, з якою довірою приймали своїх Хоронителів перші християни!

А як справи з цим у тебе?

571. Благословенні душі, що перебувають у чистилищі. Вони в силі осягнути багато чого перед Богом. З любові, милосердя та виправданого себелюбства пам'ятай про них у час твого жертвоприношення та молитов.

Добре було б, якщо б ти міг говорити про них: «Мої друзі – душі в чистилищі».

572. Питаєш мене, чому з такою наполегливістю рекомендую тобі щоденно вживати свячену воду. Я міг би назвати багато причин. Та напевно вистачить аргументу Авільської Святої: «Ні від чого нечисті не втікають без вороття так, як від свяченої води».

573. Дякую Тобі, мій Боже, за любов до Папи, що Ти її вклав у моє серце.

574. Хто тобі сказав, що участь в церковних обрядах по буднях – це справа виключно жінок? Кожен обряд, який виконується мужчиною в дусі молитви й покори, це обряд чоловічий.

Віра

575. Деякі люди проходять крізь життя, як крізь тунель, не звертаючи уваги ні на сяйво, ні на впевненість, ні на тепло сонця віри.

576. 3 якою мерзотною ясністю наводить сатана докази проти нашої католицької віри!

Не вдаючись з ним у дискусії, скажемо у відповідь: я – син Церкви.

577. Відчуваєш незламну віру... Той, хто тобі дав цю віру подасть також і засоби.

578. Мовить апостольська душа – Святий Павло: «Праведний живе вірою».

Що ж робиш ти, що цей вогонь віри в тобі гасне?

579. Віра. Сумно спостерігати, з якою щедрістю багато християн визнають її на словах, і з якою скупістю застосовують її у справах.

Так виглядає, що ця чеснота добра лиш для того, щоб її проповідувати, а не застосувати в житті.

580. В покорі проси Господа, щоб помножив у тобі віру. А згодом, у промінні нового світла, стане тобі яснішою різниця поміж плутаними стежками цього світу та твоїм шляхом апостола.

581. 3 якою покорою та простотою розповідають євангелісти про факти, які показують млявість і хиткість віри апостолів!

Дав би Бог тобі й мені не втратити надії на те, що колись придбаємо таку тверду й непохитну віру, як та, що її мали ті перші.

582. Яка чудова наша християнська віра, віра католицька!

Вона втихомирює наш неспокій, заспокоює наше розуміння та наповнює надією серце.

583. До шукувачів чуд я не належу. Тобі я вже казав, що для потреб та впевненості моєї віри вистачає і тих чуд, що описані в Євангелії. А все-таки, в мене викликають співчуття християни – навіть практикуючі та, ніби, пройняті духом апостольства! – які посміхаються, коли хто говорить про дивні повороти, які бувають у житті, та про надприродні події. Мене розбирає бажання сказати їм: так є, сьогодні також бувають чуда. Чинити їх ми могли б і самі, якщо б у нас була віра!

584. Запали свою віру. Христос – це постать неминуща. Це не епізод, який губиться в нетрях історії.

Він живе! «Ісус Христос вчора, і сьогодні, і навіки Той Самий!»

585. «Бо правду кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч зерно гірчичне...»

Яка велика обітниця в цьому оклику Учителя!

586. Бог незмінний. Ось чого нам треба, так це людей віри. Тоді знову будуть діятися чуда, що про них читаємо у Святому Письмі.

«Отож бо, Господня рука не стала коротшою, щоб не помагати...»

587. Віри в деяких нема, зате повно забобонів. Сміх і гріх було дивитися на того вельможу, що раз скипів гнівом на звук одного словечка, яке, хоч саме в собі безневинне, йому видавалося зловісним, а другий раз утратив панування над собою, коли побачив, як хтось обертав крісло на одній ніжці.

588. «Тому, для того, хто вірує, все можливе». Це слова Христа. Чому ж вагаєшся повторити за апостолами: «Додай Ти нам віри!»?

Покора

589. Коли ти на вершині тріумфу й тобі з усіх боків плещуть, умій також почути відлуння реготу, який ти викликав своїми невдачами.

590. Хай тобі не захочеться стати золоченим півником чи вітрячком на вершку висотної будівлі. Бо хоч який він розкішний та хоч як високо вибрався, той півник, та до тривалості й міцності будівлі він не вносить нічого.

Ліпше будь камінною плитою, яка зарита в підземний фундамент; невидна для нікого, вона тримає на собі цілу споруду.

591. Залежно від того, як мене будуть вихваляти, мій Господи Ісусе, присмиряй моє серце та дай мені відчути, чим я був та чим ще можу бути, коли мене оставиш.

592. Затям собі, що ти – мале відерце для сміття, і ніщо більше. А тому, коли тебе божественний Городник підняв, відшкрябав, почистив та наповнив розкішними квітами, тоді хай ні пахощі, ні кольори, які маскують твою потворність, не вганяють тебе в пиху.

Смирися. Знаєш бо, що ти – відерце для сміття.

593. Коли побачиш себе у непідробній подобі, то й перестанеш дивуватися, чому тебе зневажають.

594. Покірливий ти не тоді, коли сам себе принижуєш, а тоді, коли принижують тебе інші, й ти це зносиш задля Христа.

595. Коли б ти знав себе, то зневага тішила б тебе, і плакало б твоє серце від похвали та поваги до тебе.

596. Хай тобі болить не те, що хтось угледів твої хиби, а хай болять образи, завдані Богу, та спокуси, що їх спричинив ти. Що ж до іншого, то хай знають тебе непідробним та хай зневажають. Те, що ти – ніщо, хай тобі не дошкуляє; бо тоді Ісус наллє тебе новим змістом по самі вінця.

597. Діючи за покликом серця та диктатом розуму, ти повинен би впасти лицем у пилюку та повзати ниць, як той гнаний та презренний раб, у стіп Бога, який стільки всього зносить від тебе.

598. Покора безцінна! «Що зглянувся Він на покору...» Поверх віри, поверх любові ближнього та непорочної чистоти, Богородиця в домі Захарії оспівує:

«Що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть».

599. Пилинка ти нікчемна. Навіть якщо Дух Святий піднесе тебе над усім на землі та дасть тобі засяяти золотом, у нікчемності твоїй відбиваючи в висотах незрівняне проміння Сонця Правди, то й тоді не забувай про нікчемність свого становища.

Одна мить гордості скине тебе на землю, позбавить сяйва та оберне у грязюку.

600. Ти зазнаєшся? А чому – можна спитати?..

601. Гордість? А для чого?.. Адже й так незабаром – за кілька років, а то й днів – обернешся в смердячу купу стерва, гною та брудного шмаття під саваном... і навіть пес не гавкне в світі по тобі.

602. При всьому твоєму розумі, при розголосі, пишномовності та при всій силі, ти не вартий нічого, якщо нема в тобі покори. Шматуй і виривай оце «я», що вибралось у тебе на найвищу жердинку. Бог тобі допоможе. А тоді зможеш розпочати працю для Христа – як джура в армії Його апостолів.

603. А оця підроблена покора – це втеча у вигоду: такий ти покірненький, що зрікаєшся своїх прав, які насправді є...обов'язками.

604. Покірно визнай твою слабість, щоб міг сказати словами Апостола: «Коли я слабий, тоді я сильний».

605. «Отче, як ви можете терпіти таке сміття?» – ти спитав мене після однієї розтрощуючої сповіді.

Я промовчав. Думалось мені: коли у твоїй покорі ти відчув себе сміттям, купою сміття, то ще можна зробити з твоєї нікчемності щось велике.

606. Ти тільки подумай, який покірливий наш Ісус: троном в Єрусалимі був Йому... ослик!

607. Покора – це ще один шлях до внутрішнього спокою. Це сказав Він: «І навчіться у Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, – і знайдете спокій душам своїм».

608. Свідомість поспусту у внутрішньому житті не означає нескромності. Та свідомість лиш зобов'язує до вдячності Богу.

Бо ж не забувай, що ти – людина бідна, якій дано ходити в одежі, хоч і доброї якості, зате позиченій.

609. До покори веде нас за руку вже й саме самопізнання.

610. В обороні духу й норм свого апостольського служіння ти не повинен, користуючись фальшивою покорою, хитатися у своїй твердій поставі. Ця твердість – це не гордість, а основна чеснота сили.

611. От і наслідки зазнайства. Ти уявив собі, що сам можеш зробити вже все. Він же покинув тебе лиш на одну мить – і ти полетів шкереберть головою вниз. Будь покірливий, і таким чином забезпечиш за собою Його могутню підтримку.

612. Тож і відкинь ті гордовиті думки, бо ти – тільки пензель у руці митця. Не більше.

Скажи ж: який сенс із пензля, якщо він не в руках художника?

613. Щоб ти, такий пустий та самозакоханий, міг присмирніти, згадай слова Ісаї: ти «краплина води чи роси, що ледь помітною спадає на землю».

Послух

614. У справах апостольського служіння дрібного непослуху немає.

615. Гартуй свою волю, стали свою волю, – щоб вона, з Божою допомогою, стала наче крицевий криголам, Тільки маючи сильну волю, ти будеш у силі загнуздати її, щоб підпорядкуватися.

616. Твоє зволікання, твоя пасивність, як і твій спротив послуху, тільки розхитують апостольське служіння та приносять радість ворогові.

617. Підпорядкуйся, як підпорядковується рукам митця знаряддя, що не зупиняється для обдумування того, що було, і що буде; будь певен, що ніколи вам не накажуть робити того, що буде недобрим та зайвим для справи звеличення Бога.

618. Тобі нашіптує ворог: «То ти будеш підпорядковуватися аж до таких смішних дрібниць?» Ти ж, з Божою допомогою, відповідаєш: «Так, підпорядкуюся – аж до тих, власне, геройських дрібниць».

619. Ініціативність. В межах поручених завдань та повноважень в апостольському служінні, будь ініціативний.

Коли твоя ініціатива переходить визначені межі, або коли тебе точить сумнів, ти порадься зі своїм зверхником, не ділячись своїми думками більше ні з ким.

Не забувай ніколи, що ти – тільки виконавець.

620. Якщо послух не приносить тобі спокою, то це знак, що ти зарозумілий та пихатий.

621. Що ж, це справді погано, що зверхник не подає тобі доброго прикладу... Але чи ти йому підпорядковуєшся тому що він має якісь позитивні риси?... А чи, може, Павлову вказівку «слухайтеся ваших наставників та коріться їм», використовуєш для власних вигод та ставиш у залежність від того, чи тобі той наставник подобається, чи ні?

622. Ти влучно підхопив зміст послуху в листі до мене: «Вічно підпорядковуватися – це те саме, що бути мучеником, не вмираючи».

623. Ти зобов'язаний виконати завдання, яке видається тобі і важким, і зайвим. Виконай його. Тоді побачиш, що воно і легке, і корисне.

624. Ієрархія. Кожна частинка на своєму місці. Що сталося б із картиною Веласкеса, якщо б кольори на ній порозливалися, якщо б полізли нитки на полотні і кожен шматок рами подався б геть від інших?

625. Твій послух не є таким, якщо ти не готовий, на вимогу зверхника, полишити свою діяльність на щаблі найбільшого розмаху та розквіту.

626. Правда, Господи, що Ти відчув велику втіху, коли побачив «хитрощі» того чоловіка з лицем дитини, який, зморщений від потреби виконати неприємне та об'єктивно осоружне завдання, тихо скиглив перед Тобою: «То хай же принаймні лице моє не кривиться, Ісусе!»?

627. Твій послух повинен бути німим. Тримай язика за зубами!

628. Якраз тепер, коли послух дається тобі так важко, згадай Господа: «Він упокорив Себе, будучи слухняним аж до смерті на хресті...»

629. О, сила послуху!

Генітсаретське море відмовилося давати рибу сітям Петровим. Цілу ніч він провів без влову .

Слухаючись же наказу, він закинув сіті ще раз у воду, і «вони безліч риби набрали».

Вір мені, бо це чудо повторяється щоденно.