3.2. Суть і особливості людського капіталу

Базовим методологічним положенням теорії людського капіталу є використання економічного підходу до аналізу різноманітних явищ в таких сферах людської діяльності, які раніше цілком відносилися до наук соціального, демографічного, психологічного характеру. Економічний підхід, що базується на принципах раціональної оптимальної поведінки людини, забезпечує проведення кваліфікованого аналізу таких проблем, як економічне зростання, розподіл доходів, інвестиції в людину, економіка освіти, планування сім'ї і ведення домашнього господарства, економічні аспекти злочинності і кримінальної діяльності, теорія міграції, дискримінація на ринках праці і ін.

Важливе значення концепція людського капіталу має для вирішення комплексу питань щодо забезпечення раціональної зайнятості і оптимального функціонування ринку праці. Для аналізу пропозиції праці використовуються моделі вибору між роботою і дозвіллям, моделі інвестування в людський капітал.

Поняття «людський капітал» в теоретичному аспекті розрізняється трьома рівнями:

– на індивідуальному рівні до людського капіталу відносяться знання і навики, які людина придбала шляхом освіти, професійної підготовки, практичного досвіду (використовуючи при цьому свої природні здібності), за допомогою яких вона може надавати цінні виробничі послуги іншим людям. На цьому рівні людський капітал можна порівнювати з іншими видами особистої власності (майно, гроші, цінні папери), які приносять доход, і він називається особистим, або приватним, людським капіталом;

– на мікроекономічному рівні людський капітал є сукупною кваліфікацією і професійними здібностями всіх працівників підприємства, а також досягнення підприємства в сфері ефективної організації праці і розвитку персоналу. На цьому рівні людський капітал асоціюється з виробничим і комерційним капіталом підприємства, бо прибуток забезпечується ефективним використанням всіх видів капіталу;

– на макроекономічному рівні людський капітал включає накопичені вкладення в такі сфери діяльності як освіта, професійна підготовка і перепідготовка, служба профорієнтації і працевлаштування, оздоровлення; у такому розумінні людський капітал є істотною частиною національного багатства країни, і може розглядатися як національний людський капітал. Цей рівень охоплює всю суму людського капіталу всіх підприємств і всіх громадян держави (за винятком повторного рахунку), аналогічно тому, як і національне багатство включає багатство всіх громадян і всіх юридичних осіб.

У інтегральному вигляді поняття «людський капітал» можна визначити як сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) деякий запас здоров'я, знань, навиків, здібностей, мотивацій і інших продуктивних якостей, який цілеспрямовано використовується в тій або іншій сфері економічної діяльності, сприяє зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливає на збільшення доходів його власника.

При такому підході до розуміння і оцінки людського капіталу важливими є наступні принципові моменти:

– по-перше, людський капітал – це не просто сукупність перелічених характеристик, а саме сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений певний запас здоров'я, знань, навиків, здібностей, мотивацій;

– по-друге, це такий запас здоров'я, знань, навиків, здібностей, мотивацій, який доцільно використовується для отримання корисного результату і сприяє зростанню продуктивності праці;

– по-третє, використання людського капіталу закономірно приводить до зростання доходів його власника;

– по-четверте, таке зростання доходів стимулює нові інвестиції в людський капітал, що веде до подальшого зростання доходів.

Оцінка інвестицій в людський капітал і доходів від його використання здійснюється переважно в грошовій формі. Проте далеко не всі інвестиції і не всі доходи можна виразити в грошовій формі. Окрім грошових витрат на навчання, зміцнення здоров'я і інших дій, направлених на збільшення людського капіталу, необхідна ще і нелегка праця самої людини. Аналогічно, окрім грошових доходів, людина, що володіє людським капіталом вищого рівня і, внаслідок цього, здатна вирішувати складніші і відповідальніші задачі, одержує моральне задоволення від результатів своєї праці, економію часу, високий соціальний престиж, суспільне визнання і багато інших переваг. Більш того, нарощування людського капіталу забезпечує інтегральний соціальний ефект, від якого виграє не тільки конкретна людина, але і підприємство, на якому він трудиться, і суспільство в цілому.

Оцінюючи сутнісну значущість людського капіталу, неможливо залишити без уваги його спільність з фізичним капіталом. Аналітична єдність речовинного фізичного капіталу і людського капіталу полягає в наступному:

3. Обидва види капіталу є безумовними і невід'ємними чинниками економічного зростання. Причому за останні десятиліття питома вага і роль людського капіталу постійно зростають, так що він стає головним чинником економічного зростання на всіх рівнях.

4. Людський капітал, як і фізичний, створюється і накопичується за допомогою капіталовкладень, що вимагають від інвестора значних витрат. При цьому людський капітал формується головним чином шляхом певних інвестицій в людину і, окрім інвестиційних витрат, вимагає доброї волі і чималих зусиль самого «об'єкту інвестування». Серед безлічі таких інвестицій можна виділити: навчання, підготовку в ході виробництва, оздоровлення і медичне обслуговування, міграцію і пошук інформації. Зрештою накопичуються економічні здібності людей, що дає можливість одержувати вищі доходи.

5. Обидва види капіталу приносять доходи своїм власникам.

6. Людський капітал у вигляді знань, навиків і здібностей, як і фізичний, є певним запасом, тобто може накопичуватися.

7. Економічна мотивація вкладень в людський і фізичний капітал принципово однакова. Тобто ухвалення рішень щодо інвестування в який-небудь з видів капіталу і їх результати аналізуються по загальній схемі.

Разом з тим, специфічність людського капіталу визначає його наступні відмінності від капіталу фізичного:

1. Створення фізичного капіталу і його функціонування можливе без участі і присутності його власника. Для формування ж здібностей людини одних матеріальних засобів недостатньо: розвиток людського капіталу з абсолютною необхідністю вимагає безпосередньої участі конкретної живої праці майбутнього власника вихованих здібностей, оскільки процеси їх формування фізично і технічно неможливі без прямої участі самої людини, а нарощування людського капіталу тісно пов'язане із зменшенням одного з найважливіших людських благ – вільного часу.

2. Незалежно від джерел інвестування (держава, підприємство, сім'я) нарощування і використання людського капіталу контролюється переважно самою людиною. Тому такий елемент людського капіталу, як мотивація, є дуже важливим і необхідним для того, щоб процес відтворення (формування, накопичення, використання, інвестування) людського капіталу мав остаточно завершений характер.

3. Вкладення в людський капітал дають значний за обсягом, тривалий за часом дії і інтегральний по характеру економічний і соціальний ефект.

4. Людський капітал відрізняється від фізичного ступенем ліквідності, оскільки людина і його людський капітал нероздільні, і права власності на людський капітал нікому не можуть бути передані.

5. Серйозними відмінностями характеризуються і інвестиції в людський капітал (зокрема по тривалості інвестиційного періоду) в порівнянні з інвестиціями в інші форми капіталу.

Резюмуючи, потрібно відмітити, що фізичний і людський капітал розрізняються по своїй політ-економічної суті, але по своїх техніко-економічних характеристиках вони подібні: і людський і фізичний капітал вимагають відвернення значних засобів в збиток поточному споживанню, від обох залежить рівень економічного розвитку в майбутньому, обидва типи капіталовкладень дають тривалий за часом виробничий ефект, можуть приносити дохід своїм власникам і аналізуються принципово однаково.