Тема 10: Підприємництво: суть, умови функціонування та форми економічної організації

1. Суть, умови і функції підприємництва.

2. Підприємництва. Економічні основи розвитку підприємництва. Форми організації підприємництва.

3. Менеджмент як наукова основа управління підприємницькою діяльністю.

4. Маркетинг, його суть і функції в процесі управління виробництвом.

1. Підприємництво – один із значних факторів виробництва, який притаманний тільки ринковій економіці. Підприємництво – організаційно-господарське новаторство на основі використання нових економічних можливостей. Зміст підприємництва розкривається в законі України „Про підприємництво”, прийнятому в 1991 році, де визначено: „підприємництво – самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею з метою отримання прибутку”. Суть підприємництва в тому, що тут є персональна економіка, а не колективно адміністративна відповідальність за результати роботи.

Підприємництво виконує такі функції:

• творча, яка дає можливість підприємству обрати свій шлях розвитку;

• ресурсна;

• організаційна – за мінімальних витрат досягти найбільшої ефективності.

Суб’єктами підприємницької діяльності на території України можуть бути:

1. громадяни України;

2. громадяни інших держав;

3. юридичні особи всіх форм власності.

Не допускаються до заняття підприємницькою діяльністю такі категорії громадян:

1. військовослужбовці;

2. службовці з органів прокуратури;

3. службовці органів державної влади і управління.

Підприємець – особа, яка займається підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку. Ініціативний підприємець виступає в ролі новатора, який зондує майбутню структуру господарства і намічає шлях для майбутніх структурних зрушень.

Підприємець – завжди самостійний товаровиробник, який нікому не підлеглий, і держава не керує його підприємством і не несе відповідальності в разі його банкрутства.

Умови здійснення підприємницької діяльності:

• існування капіталістичної системи, розвинутого державного законодавства, спрямованого на підтримку підприємницької діяльності;

• стабільність державної політики щодо підприємницької діяльності;

• позитивна суспільна думка щодо підприємницької діяльності;

• пільговий податковий режим, особливо на початковому етапі діяльності щодо дрібних підприємств;

• наявність розвинутої інфраструктури (консультативні центри з питань бізнесу, школи підготовки підприємців, інноваційні центри, банки);

• існування системи захисту інтелектуальної власності, яка розповсюджується на винаходи, новаторські ідеї, концепції і методи роботи;

• дебюрократизація регулювання підприємницькою діяльністю з боку держави;

• наявність підприємницької етики у стосунках.

Принципи підприємництва:

• вільний вибір видів діяльності;

• добровільне залучення майна та коштів юридичних осіб і громадян до підприємницької діяльності;

• самостійне формування програми діяльності, вибір поставщиків і споживачів продукції;

• вільний найм працівників;

• вільне залучення природніх, матеріально-технічних, фінансових і трудових ресурсів до підприємницької діяльності;

• вільне розпорядження прибутків після сплати податків;

• самостійне здійснення зовнішньо-економічної діяльності у відповідності із законодавством.

Обмеження у підприємницькій діяльності:

На основі закону „Про підприємництво” держава визначає певні обмеження:

• певну діяльність може проводити тільки держава: вироблення і реалізація наркотичних засобів; зброя і вибухові речі; гроші і цінні папери;

• уряд встановлює перелік видів діяльності, якою можна займатися тільки за державними ліцензіями;

• дозвіл на розробку природних копалин, добуток природних ресурсів підприємець овинен отримати від місцевих державних органів;

• окремими видами діяльності держава дає дозвіл займатися при наявності певного кваліфікаційного атестату.

2. Види підприємницької діяльності:

• індивідуальна або сімейна;

• колективна;

• державна;

Форми організації підприємницької діяльності:

• одноосібне господарство – така форма організації, коли один власник є господарем і приймає одноосібне рішення, і несе особисту відповідальність за результати підприємницької діяльності;

• партнерство - така форма організації, коли декілька підприємців приймають спільне рішення і несуть спільну відповідальність за розвиток підприємницької діяльності. Існує партнерство з обмеженою і необмеженою відповідальністю. Обмежена відповідальність означає, що в разі банкрутства партнери ризикують втратою тільки того капіталу, який вони вложили лише в дане підприємство. Необмежена відповідальність – коли партнери при банкрутстві можуть втратити не тільки капітал підприємства, а й весь особистий капітал;

• корпорація - така форма організації, при якій акціонери володіють певною частиною акцій, але не несуть фінансової відпоідальності за рзультати діяльності, але у випадку банкрутства фірми втрачають вартість своїх акцій. Корпорація притаманна крупному капіталу і масштабному виробництву. Такими фірмами керує рада директорів, які також мають певну частку акцій, і рішення приймає той, хто володіє контрольним пакетом акцій.

3. Менеджмент – мистецтво управління підприємством, персоналом; діяльність по координації роботи персоналу та підприємства.

Функції менеджменту:

• планування діяльності – система методів і вмінь менеджерів спрямовувати зусилля на досягнення спільної мети. В процесі планування створюється бізнес-план роботи, який представляє собою стислий виклад ідей та особливостей справи і можливість її реалізації;

• організація діяльності;

• мотивація людей;

• контроль за діяльністю.

4. Маркетинг – мистецтво організації виробництва певної продукції від початкового стану розробки ідеї і закінчуючи просуванням свого товару на ринок і його реалізація. Маркетинг ні в якому разі не можна ототожнювати із збутом продукції, він набагато ширший за змістом.

Мета маркетингу:

• визначення потреб споживача;

• задоволення потреб за рахунок створення нової продукції;

• визначення ціни продукції для споживача;

• інформування покупця;

• стимулювання споживання (маркетолог досліджує, аналізує ринок і робить класифікацію ринків або ділить їх на сегменти; класифікація ринків проводиться з точки зору представлених на них товарів (ринки нерухомості, зерна, золота); класифікація ринку з точки зору певних груп споживачів (ринок дитячих товарів, для жінок, молоді)).

Товари споживчого ринку поділяються на:

• товари короткострокового споживання;

• товари довгострокового споживання.