- •Конспект лекцій
- •Тема 1: Предмет і метод економічної теорії
- •3. Методи пізнання економічних процесів:
- •Тема 2: Економічні потреби суспільства та економічні інтереси
- •Тема 3: Економічна система суспільства та відносини власності
- •Тема 4: Форми організації суспільного виробництва
- •Тема 5: Ринок як економічна форма організації суспільного виробництва
- •Тема 6: Попит і пропозиція в умовах ринку. Теорія ринкової рівноваги
- •Тема 7: Конкуренція і монополія в ринковій економіці
- •Тема 8: Гроші та інфляція
- •Тема 9: Циклічні коливання як форма руху ринкової капіталістичної системи
- •Тема 10: Підприємництво: суть, умови функціонування та форми економічної організації
- •Тема 11: Підприємство в системі підприємницької діяльності
- •Тема 12: Аграрні відносини та земельна рента
- •Тема 13: Ринок факторів виробництва, їх використання і формування доходів в умовах ринку
- •Тема 14: Суспільне відтворення
- •Тема 15: Економічна роль держави та її функції в умовах ринку
- •Тема 16: Фінансово-кредитна система в ринковій економіці
- •Тема 17: Світова економіка та міжнародні економічні відносини. Форми зовнішніх економічних відносин
Тема 12: Аграрні відносини та земельна рента
Суть і особливості аграрних відносин. Форми власності в системі аграрних відносин.
Рентні відносини. Механізм утворення земельної ренти та її види (диференціальна рента 1 і диференціальна рента 2, абсолютна рента, монопольна рента).
Ціна землі.
1. Суспільні відносини в аграрному секторі мають певну специфіку і особливості, які відрізняють їх від суспільних відносин у промисловості. Виробничі відносини тут виникають з приводу привласнення і використання землі та інших засобів сільсько-господарського виробництва. Сама земля є головним засобом виробництва і водночас предметом праці. Економічні відносини виникають з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання сільсько-господаської продукції і послуг.
Суб’єктами цих відносин є:
держава;
виробничі колективи (КСП, селянські спілки, кооперативи);
індивідуальні виробники.
Навколо сільсько-господаського виробництва функціонують групи галузей, які функціонують синхронно і в процесі агропромислової інтеграції сформували господарську структуру, яка називається агропромисловим комплексом (АПК), який має таку структуру:
галузі промисловості, які постачають засоби виробництва, знаряддя праці для сільського господарства (трактори, комбайни);
галузі безпосереднь сільського господарства;
галузі, які обслуговують сільське господарство (переробна промисловість, торгівля, транспорт).
Земля є головним об’єктом виробничих відносин і основним засобом виробництва. У сільському господарстві існує сезонний характер виробництва. У сільському господарстві тісно переплітаються економічні і природні процеси відтворення, тому кінцевий результат є сумою зусиль виробників і природи. В аграрній сфері існує складність і різноманітність економічних зв’язків, обумовлених переплітінням різних форм власності. Земля в умовах ринку є об’єктом власності.
Існують такі форми власності на землю:
державна (заповідники);
приватна (ділянки землі для забудови, для індивідуального, сільсько-господаського виробництва);
колективна (КСП).
Правову основу для відносин власності на землю складає закон „Про селянське (фермерське) господарство”, прийнятий ВРУ в 1992 році, і закон „Про власність”, прийнятий ВРУ в 1991 році. У цих законах визначаються умови оренди землі.
2. Оренда землі є формою рентних відносин у сільському господарстві. В умовах існування приватної власності на землю виникає особлива форма доходу власників землі, яка називається земельною рентою. Підставою для отримання земельної ренти є право приватної власності на землю. По економічній суті і за змістом земельна рента виступає у вигляді додаткового продукту, який виникає як надлишок над середнім прибутком у сільському господарстві.
Причина утворення земельної ренти – монополія на землю, як на об’єкт господарювання. Монополія на землю породжує орендні відносини. Оренда – передача права користування землею однією юридичною особою (власником землі) іншій (користувачу) на принципах повернення і платності за землю на умовах передбаченого договору. На основі цього договору власник передає орендарю право використовувати землю, отримувати дохід і сплачувати орендну плату, яка визначається зазделегідь.
На основі цього виникає підприємницький дохід орендаря у вигляді середнього прибутку, а земельна рента у формі орендної плати сплачується земельному власнику. Це означає, що орендна плата виступає формою прояву земельної ренти.
Механізм утворення земельної ренти.
Земля, як основний засіб виробництва, у просторі обмежена фізично і економічно за наявності монополії приватної власності на землю. В той же час потреби в продукції сільського господарства постійно зростають, і попит перевищує пропозицію, і всі землі мають неоднакову якість і за родючістю поділяються на гірші, середні, кращі і найкращі. Внаслідок того, що попит перевищує пропозицію, потрібно обробляти не тільки середні, а й гірші землі, і тому необхідно покривати витрати на виробництво для виробників на гірших землях, інакше вони не будуть оброблятися. З цього випливає, що суспільна вартість продукції землеробства визначається не середніми умовами виробництва, як це має місце у промисловості, а індивідуальними умовами виробництва на відносно гірших ділянках землі (відносно гіршими вважаються не тільки ті, які є малородючими, а й ті, які розташовані далеко від місця переробки і реалізації продукції).
Внаслідок цього прибуток від реалізації продукції середніх і кращих земель буде більшим від прибутку на гірших землях. Цей надлишок над середнім прибутком буде складати земельну ренту, яка називається диференціальною. Вона виникає як різниця між високою суспільньою вартістю продукції і індивідуальною (набагато нищою) вартістю продукції землеробства.
Диференціальна рента поділяється на диференціальну ренту 1 і диференціальну ренту 2.
Диференціальна рента 1 виникає внаслідок різниці земельних ділянок за родючістю і за місцем розташування. Диференціальна рента 2 виникає внаслідок різної продуктивності затрат капіталу, який послідовно вкладається на одній і тій самій ділянці землі. Диференціальна рента 1 є даром природи і вона у формі орендної плати в умовах приватної власності на землю сплачується власнику землі. Диференціальна рента 2, яка є результатом додаткових капіталовкладень, скерованих на підвищення родючості землі, залишається у користувача землі, якщо він сам робить ці додаткові капіталовкладення.
Середні і кращі землі дають диференціальну ренту 1 і диференціальну ренту 2. Гірші землі диференціальної ренти не приносять, але власники землі за гірші землі беруть орендну плату, а держава стягує земельні податки, за рахунок чого виникає цей прибуок. Основою орендних платежів за гірші землі є абсолютна рента на землю, яка виступає як різниця між ринковою ціною продукції і вартістю виробництва на гірших землях.
Абсолютна рента виникає внаслідок того, що на капітал, затрачений у землоробство, створюється більше додаткової вартості, ніж в інших галузях економіки. При цьому в інших галузях існує перелив капіталу у вигідній галузі, що веде до вирівнювання прибутків, а в сільському господарстві немає переливу капіталу, внаслідок того, що існує приватна власність на землю, що перешкоджає вільному переливу капіталу з промисловості в землеробство, тому ринкові ціни на продукцію землеробства (через високий попит на неї) формуються не на основі середніх затрат праці, як у промисловості, а на основі індивідуальої вартості товару на гірших землях, в результаті чого виникає надлишок додаткової вартості над середнім прибутком, який реалізується в високих цінах на продукцію землеробства у вигляді абсолютної ренти. Абсолютну ренту приносять всі земельні ділянки. Формою вилучення абсолютної ренти виступає орендна плата за користування землею, яку отримує землевласник.
Абсолютна рента
Причина |
Монополія приватної власості на землю |
Умова |
Відсутність вільного переливу капіталу |
Форма |
Орендна плата і податок на землю |
Джерело |
Додатковий продукт, створений природою |
Монопольна рента: на найкращих землях, які мають найкращу родючість і знаходяться у вийнятково сприятливих кліматичних умовах вирощують рідкісні цінні продукти землеробства, які користуються остбливим попитом, який перевищує пропозицію, що створює умови для продажу цієї продукції за монопольно високими цінами, що стабільно перевищують витрати по вирощуванню цієї продукції, тобто виникає різниця між монопольною ціною, яка визначається попитом і вартість таких продуктів, яка утворює надлишок вартості у вигляді монопольної ренти, яка привласнюється землевласниками. Джерелом такої ренти є доходи населення, які купують рідкісні продукти. Орендарі такої землі сплачують монопольну ренту у формі вищої орендної плати і вищого земельного податку.
Приватна власність на землю веде до утворення абсолютної ренти в зв’яку з тим, що ціни на продукцію формуються на основі індивідуальниїх витрат праці. Також виникає диференціальна рента 1, яка веде до того, що земля є джерелом збагачення землевласників. Виникає диференціальна рента 2, яка веде до появи стимулів вкладання капіталів у землю, але скористатися додатковим прибутком може і орендар, і власник землі.
3. В умовах ринку існує приватна власність на землю, і вона є об’єктом купівлі-продажу. Земля не має вартості, тому що не є результатом людської праці. Вона відноситься до тих особливих товарів, ціни на які формуються не на осові вартості, а на основі доходу, який приносить власнику її використання. Такі ціни називаються ірраціональними. Ціна землі – сума грошей, яка, якщо її покласти в банк, приносить своєму власнику дохід у вигляді процента, не меншого від тієї земельної ренти, яку приносить певна земельна ділянка. Ціна землі – капіталізована земельна рента, вона прямопропорційна розміру ренти, і оберненопропорційна банківському проценту.
Цземлі = R/S x 100%. R – ціна землі. S – процент.
Рента для обрахування ціни землі обраховується за значний проміжок часу (10-20 років).
