Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект лекц й ОЕТ.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
21.11.2019
Размер:
381 Кб
Скачать
☆

Тема 11: Підприємство в системі підприємницької діяльності

        1. 1.Суть, функції діяльності підприємства.

        2. Класифікація підприємств.

        3. Витрати виробництва і показники діяльності підприємств.

1. Підприємство – самостійно господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою отримання відповідного доходу чи прибутку. Підприємство – первинна ланка суспільного поділу праці, яка виступає як безпосередній товаровиробник і забезпечує процес відтворення на основі економічної самостійності і самоокупності. Економічна суть підприємства: мета діяльності: отримання прибутку, об’єктивна умова існування: безперервний постійно-повторювальний процес виробництва, тобто відтворення. Підприємство характеризується сукупністю, взаємодією продуктивних сил і виробничих відносин; на рівні підприємства реалізується суспільна форма праці, різноманітні форми її організації, спеціалізація, кооперація, комбінування праці та її усуспільнення; на підприємстві відбувається безпосередня взаємодія робочої сили із засобами виробництва, в результаті чого вирішується проблема ефективності виробництва.

Мета діяльності підприємства:

  1. виробництво товарів і послуг для задоволення потреб суспільства;

  2. стабільне функціонування підприємства для отримання прибутку і підвищення особистих доходів робітників;

  3. підвищення ефективності виробництва для забезпечення економічного зростання в країні.

Принципи діяльності підприємства:

  • економічна самостійність і свобода господарської діяльності;

  • самоокупність на основі комерційного розрахунку;

  • самофінансування і самозабезпечення;

  • економічна відповідальність за результати діяльності.

Діяльність підприємств відбувається на основі законів „Про підприємство” і „Про підприємництво”, прийнятих ВРУ в 1991 році.

2. Класифікація підприємств з точки зору формування власності:

  1. державні:

  • державні комунальні – засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць;

  • державні, які засновані на загальнодержавній власності.

2) приватні:

  • індивідуальні;

  • сімейні.

  1. колекивні – засновані на власності юридичних осіб у вигляді акціонерних товариств

  1. спільні – засновані на змішаній формі власності, де власниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Класифікація підприємств за формами організації:

  • асоціація – господарське об’єднання виробників з метою координації господарської діяльності;

  • корпорація – акціонерні товариства, які мають централізоване управління, а відповідальність акціонерів обмежується часткою їхніх капіталів у корпорації;

  • концерн – об’єднання підприємств у промисловості, торгівлі, науці на основі повної фінансової залежності від головної фірми, або фінансової групи, яка очолює концерн;

  • консорціум – тимчасове об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення певної мети;

  • картель, трест, синдикат, пул – об’єднання виробників з різним рівнем самостійності, який існував з початку 20 ст., але в сучасних умовах еволюціонували у попередні форми об’єднань.

Класифікація підприємств за способом формування статутного капіталу та рівнем відповідальності юридичних осіб (колективна власність):

  1. колективні підприємства з необмеженою або повною відповідальністю;

  2. колективні підприємства з обмеженою відповідальністю, тобто тільки з часткою свого капіталу, вкладеного в дане підприємство;

  3. командитні товариства – підприємства, де всі члени несуть повну відповідальність усім своїм майном, а один або декілька членів – тільки у обсязі свого вкладу в майно товариства;

  4. орендні підприємства – коли підприємства користуються своїм майном на основі строкового договору орнди.

Класифікація підприємств з точки зору обсягів виробництва:

  1. великі – де кількість працівників складає декілька тисяч („Азовсталь” – 40000);

  2. середні – декілька сотень працівників (хлібзавод, цукровий завод);

  3. малі або дрібні: у промисловості і будівництві – 100-200 працівників, у торгівлі – 10-20 працівників, у невиробничій сфері – 5-20 працівників.

Роль дрібних підприємств в умовах ринку. Переваги:

  • вони скоріше сприймають вимоги ринку і орієнтуються швидше на попит споживачів, ніж крупні підприємства;

  • вони швидше сприймають досягнення НТП, впроваджують його досягнення, нові технології, за рахунок чого зменшують витрати і виробляють більш дешеву продукцію;

  • вони оперативно реагують на зміну у кон’юктурі ринку і пристосовуються до нових ідей і вимог ринку швидше;

  • вони надають велику кількість робочих місць і вирішуються проблему самозайнятості населення.

Уряд західних країн дрібним підприємствам створює податкові пільги на початкових етапах діяльності і захищає від впливу крупгих монополій за рахунок проведення антимонопольної діяльності. В Україні з переходом до ринку держава забезпечує рівні права дрібного бізнесу та підтримує їхню діяльність на основі законодавчих актів. 1990 року в Україні була заснована спілка малих підприємств для захисту своїх інтересів, якій надано право законодавчої ініціативи для стимулювання розвитку підприємництва.

Малі підприємства з точки зору приватної форми власності можуть бути:

  1. товариством на паях;

  2. кооперативом;

  3. сімейним товариством;

  4. акціонерним товариством.

3. Витрати иробництва представляють собою перелік коштів, витрачених на придбання ресурсів і на виготовлення продукції та її реалізації, виражених у грошовій формі.

Структура витрат виробництва:

  • витрати на оплату живої праці (заробітна плата);

  • витрати на придбання будівель та обладнань, придбання і модернізацію засобів виробництва (інвестиції у виробництво);

  • витрати на оплату природних ресурсів;

  • витрати на оплату енергоносіїв;

  • витрати на реалізацію продукції (транспорт, реклама, торгівля).

Структура витрат за економічним змістом:

  • постійні витрати – витрати на виробництво протягом певного часу, які не залежать від обсягів виробництва;

  • змінні витрати – витрати, які зростають разом із зростанням обсягів виробництва.

Підприємство повинно працювати так, щоб загальні втрати були менші, ніж дохід від реалізації продукції, тоді підприємство одержить прибуток.

Грошова виручка, яку одержує підприємство за реалізований товар, називається валовим доходом фірми або підприємства.

Якщо з валового прибутку відрахувати податки, то залишиться чистий прибуток фірми. Чистий прибуток – різниця між валовим прибутком і сумою податків і платежів. Такий прибуток фірми називається бухгалтерським. Крім бухгалтерського прибутку існує економічний прибуток, який враховує внутрішні обо альтернативні витрати.

Витрати виробництва поділяються на:

  • зовнішні – витрати на придбання ресурсів зі сторони, у своїх постачальників, куди входять витрати на закупку сировини, обладнання та устаткування, вартість палива та електроенергії, транспортних послуг;

  • неявні, внутрішні або альтернативні – витрати на власні ресурси, які належать самому підприємству або фірмі, тобто власні приміщення, власний транспорт, власні засоби виробництва, власна робоча сила.

Сума зовнішніх і внутрішнії витрат складає разом економічні витрати.

Зовнішні витрати

Бухгалтерський прибуток

Економічні витрати

Економічний прибуток

Виручка від реалізації

Бухгалтерський прибуток за розміром перевищує економічний прибуток, оскільки він визначається без врахування внутрішніх, тобто неявних витрат. Економічний прибуток базується на тому, що кожний ресурс, незалежно від його фактичної оплати, повинен бути врахований і тому неявні витрати пов’язані з використанням ресурсів. Підприємницький дохід складається з економічного і нормального прибутку. Нормальний прибуток – мінімальний дохід, що робить перебування підприємця у певній галузі, або у певному виробництві економічно-виправданим і доцільним. Нормальний прибуток фактично включає в себе всі неявні або альтернативні витрати і є винагородою за виконання підприємницьких функцій і вкладання капіталу у певне виробництво.

Економічний прибуток з’являєтьсяс в разі проведення успішних інновацій, капіталовкладень у нові розробки і технології при монопольному становищі фірми і представляє собою перевищення або надлишок над нормальним прибутком фірми. Економічний прибуток – різниця між виручкою та економічними витратами фірми.

Собівартість продукції – виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Види собівартості:

    1. індивідуальна – витрати на виробництво одиниці продукції;

    2. цехова – витрати в межах певного цеху;

    3. виробнича або фабрично-заводська – сума затрат на виробництво, яка включає як виробничі, так і управлінські витрати;

    4. комерційна – включає всі фабрично-заводські витрати і витрати на реалізацію продукції.

Амортизація – частина прибутку підприємств, яка використовується на заміну застарілого обладнання і устаткування новим.

З економічної точки зору амортизація представляє собою поступове перенесення вартості основного капіталу на вартість новоствореної продукції. Внаслідок фізичного і морального зношування факторів виробництва підприємство мусить створювати спеціальний амортизційний фонд для накопичування коштів для закупки нового обладнання. Для цього з прибутку відраховується певний відсоток коштів, який називається нормою амортизації. Вона складає приблизно 7-10% від прибутку.

Рентабельність виробництва – показник ефективності діяльності підприємства. Він показує співвідношення між рибутком фірми і собівартістю продукції або витратами на виробницто продукції.

Рентабельність = прибуток / витрати min=5%, сер.=15%, висока= >20%;

Рентабельність виробництва = річний прибуток / вартість основних фондів + вартість оборотних фондів;

Рентабельність = річний прибуток / собівартість продукції.