Тема 16: Фінансово-кредитна система в ринковій економіці

1. Фінансова система та її основні ланки.

2. Бюджетна систеам як складова фінансової системи і її структура.

3. Дефіцит державного бюджету і державний борг.

4. Кредитна система і її структура. Кредит, його функції і форми. Банки та їх функції.

1. В умвах змішаної моделі ринкової економіки держрегулювання здійснюється у 2 найважливіших формах: через фіскальну політику (бюджетно-податкову) і кредитно-грошову політику, які здійснюються в рамках фінансово-кредитної системи в країні.

Фінанси – сукупність відносин власності щодо формування і використання грошового ресурсу.

Функції фінансів:

1. нагромадження необхідної кількості грошових фондів для процесу розширеного відтворення виробництва;

2. регулювання державою за допомогою фінансів розвитку економіки;

3. контроль держави за акумулюванням і розподілом грошових коштів.

Суб’єкти фінансової системи:

• держфінанси – сукупність грошових фондів, які акумулюються в руках держави для виконання її соціально-економічних функцій;

• фінанси підприємств та організацій - сукупність грошових фондів підприємств для здійснення процесу відтворення в межах певного підприємства;

• фінанси населення – ресурси, що формуються у населення країни з доходів від їхньої діяльності;

• фінанси пов’язані із страхуванням громадян і майна.

Фінансова система – взаємодія всіх сфер і ланок фінансових відносин, пов’язаних з акумуляцією перерозподілу і використання грошових фондів. Необхідність фінансової системи і фінансів визначаються тим, що вони є складовою інфраструктури ринку і забезпечують рух і функціонування ринкової економіки.

2. Головною складовою фінансової системи є державний бюджет і бюджетна система країни. Держбюджет виконує розподільчу і контрольну функцію. Розподільча – акумуляція грошових коштів в руках держави і їх використання на фінансування економіки. Контрольна – контроль держави за фінансовим забезпеченням програм соціально-економічного розвитку в країні.

Бюджетна система – сукупність усіх бюджетів країни в їх взаємодії.

Структура бюджетної системи в Україні є змішаною, її вищою ланкою є держбюджет, другою ланкою – АР Крим, нижньою ланкою – місцеві бюджети областей, що входять до нашої держави. Держбюджет здійснює фінансове забезпечення оборони, управління народним господарством, фінансове державне програмування, фінансування соціального захисту. Функція місцевих бюджетів – фінансування комунального господарства, будівництво на місцях, фінансування охорони здоров’я і освіти, утримання місцевих органів управління.

Структура державного бюджету

Доходи

Витрати

1. Податки: ПДВ (Податок на додану вартість) – податки з прибутку підприємств і організацій; особисті податки громадян; держмито (на імпортовану продукцію); акцизні збори. 2. Неподаткові надходження: продаж держмайна в процесі приватизації; випуск держоблігацій; кредити і позики у міжнародних фінансових установ (МВФ – Міжнародний Валютний Фонд).

Витрати на зарплату працівникам бюджетної сфери. Витрати на соціальний захист населення (допомога безробітним, пенсії, стипендії, виплати багатодітним, малозабезпеченим). Витрати на утримання соціально-культурної сфери: на охорону здоров’я; на освіту, культуру; на науку. На утримання галузей народного господарства (дотації в вугільну промисловість, сільське господарство, літакобудування); Екологічні витрати. Утримання армії. Утримання управлінського апарату (ВРУ), судового апарату, міліції.

Якщо витрати дорівнюють доходам, то такий бюджет називається збалансованим. Якщо державні витрати перевищують державні доходи, то утворюється дефіцит держбюджету.

3. Причини утворення дефіциту держбюджету:

• зменшення податкових надходжень до бюджету в період економічної кризи;

• надмірно високі ставки оподаткування,які ведуть до приховування доходів і несплати податків;

• перевищення витрат держави на утримання армії і на військові цілі;

• перевищення витрат на утримання управлінського апарату;

• фінансування нерентабельних виробництв і галузей.

Шляхи зменшення дефіциту держбюджету:

• зменшення витрат на утримання армії, управлінського апарату;

• емісія грошей (веде до інфляції);

• зменшення ставок податків для виведення економіки із тіні;

• випуск держоблігацій;

• позика у міжнародних фінансових організацій.

Постійне нагромадження заборгованості уряду за декілька років перетворюється у державний борг.

Структура держборгу:

• внутрішній борг – заборгованість по виплаті зарплати;

• зовнішній борг – заборгованість держави іноземним країнам, міжнародним фінансовим організаціям, відсотки за позики у МВФ, відсотки і сплата коштів за держоблігації, розміщені за кордоном.

4. Банківська система – сукупність різних видів банків і банківських об’єднань, які забезпечеють функціонування ринкової економіки через кредит і банківські операції.

Струтура банківської системи може бути дворівнева або трирівнева. Дворівнева складається з таких складових:

1-ий рівень – центральний банк країни, який здійснює керівництво і контроль за функціонуванням і розвитком банківської системи в країні.

2-ий рівень – комерційні банки різних видів (іпотечні, сільськогосподарські, промислові).

Дворівнева система існує у Німеччині, Франції, Україні та багатьох інших країнах.

Трирівнева система:

1-ий рівень - центральний банк країни.

2-ий рівень – Федеральна резервна система, яка є представництвом центрального банку в кожному штаті (регіоні).

3-ий рівень – комерційні банки.

Така система існує у США.

Функції центрального банку (НБУ в Україні):

1. емісійний центр у країні;

2. зберігає золотовалютний запас у країні;

3. фінансує державні програми і обслуговує державний борг країни;

4. контролює діяльність комерційних банків, видає банківські законодавчі програми, видає ліцензії на відкриття нових банків і контролює їх діяльність;

5. проводить монетарну політику, тобто регулює масу грошей в обігу, спрямовану на стабілізацію національної грошової одиниці;

6. надає кредити в разі потреби комерційним банкам, але не юридичним і не фізичним особам;

7. контролює норму обов’язкових банківських резервних відрахувань.

Банки – особливі фінансові інститути, що акумулюють грошові кошти та інші цінності (цінні папери, золото), надають кредити, здійснюють розрахункові операції.

Комерційні банки здійснюють такі види операцій:

• пасивні, суттю яких є отримання позик для наступного фінансування активних операцій, співвідношення між власним і залученим капіталом повинно бути 1 до 10;

• депозитні, суттю яких є вклади (депозити) клієнтів. Вони поділяються на:

а) вклади до запитання – можуть бути забрані клієнтом у будь-який час, при чому виплачується малий відсоток (1-3%);

б) термінові – вклади на певний час, при чому виплачуюються великі відсотки (по валюті – 9-10%, по гривні – 15-16%).

• активні – операції, за допомогою яких банки розміщують залучений капітал:

а) кредитні операції;

б) операції з цінними паперами;

в) касові операції;

г) угоди з іноземною валютою;

д) операції з нерухомістю.

Види банківських послуг:

• інкасові послуги – отримання грошей по чеках, векселях і інших цінних паперах;

• акредитивні – виплата певної суми при виконанні умов, зазначених в акредитивному листі;

• довірчі – пов’язані із зберіганням і обслуговуванням цінних паперів, майна, управління майном і капіталом.

Банківська система є складовою частиною такого поняття, як кредитна система. Вона представляє собою кредитні відносини, форми і методи кредитування. Її суб’єктами є банки і банківські об’єднання, небанківські кредитно-фінансові установи (страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії, благодійні фінансові установи); головну роль в кредитній системі відіграє центральний банк.

Кредитна система за структурою поділяється на:

1. депозитні фінансові установи, які акумулюють ресурси і відкривають депозитні рахунки;

2. недепозитні фінансові установи, функцією яких є залучення заощаджень, продаж страхових полюсів, зберігання пенсійних внесків, продаж цінних паперів (страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії тощо);

3. окремо існують страхові компанії, функцією яких є продаж страхових полюсів;

4. інвестиційні компанії, які залучають кошти шляхом випуску акцій і займаються продажом цінних паперів.

Кредит – форма руху позичкового капіталу, відносини між кредиторами і позичальниками, що забезпечують перетворення грошового капіталу на позичковий.

Функції кредиту:

1. акумуляція тимчасового вільного капіталу в руках банку;

2. перерозподіл коштів між галузями і окремими підприємствами;

3. концентрація і централізація капіталу, яка веде до концентрації і централізації виробництва;

4. кредит виступає інструментом регулятора економіки через кредитно-грошову політику;

5. сприяє переливу капіталу з однієї галузі в іншу;

6. сприяє економії витрат обігу.

Форми кредиту:

• комерційний – кредит, що надається одним підприємством іншому у формі продажу товару з відстрочкою платежу, що оформляється у вигляді векселя;

• банківський – кредит, що надається банками підприємствам, фізичним особам на основі сплати певного відсотка і поверенення через певний час;

• державний – кредит, який надається підприємствам державою з поверенення через певний час;

• іпотечний – кредит, що надається під залог землі;

• міжнародний – беруть держави у МВФ або світового банку.

Види кредиту:

• короткострокові – надаються на декілька місяців;

• середньострокові – надаються на рік і більше;

• довгострокові – надаються більше як на 5 років.

Банківські кредити надаються на принципах гарантованого повернення через певний термін і гарантованої сплати певного відсотку за користування кредитом. Цей відсоток називається ціною кредиту.

Банк – комерційна установа, метою якого є отримання прибутку. Банківський прибуток в основі своїй представляє різницю між відсотками, які сплачують фізичні і юридичні особи за користування кредитом і відсотка, який сплачується банком населенню по вкладам.