Тема 5: Ринок як економічна форма організації суспільного виробництва

1. Суть, умови виникнення та функції ринку.

2. Основні суб’єкти і об’єкти ринкової економіки. Структура ринку.

3. Методи регулювання ринку. Моделі ринкової економіки.

4. Інфраструктура ринку. Біржі та їх види.

1. Товарна форма організації суспільного виробництва є основою виникнення і розвитку ринку, тому що у них одна основа, тобто виробництво продукту праці не для задоволення власних потреб виробників, а для продажу його на ринку. Спільна мета – отримання прибутку, спільні об’єкти і суб’єкти економічних відносин.

Ринкова економіка – система економічних зв’язків між виробниками і споживачами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг на ринку. Ринок виступає певною формою господарських зв’язків між виробниками і споживачами, і в ньому реалізується механізм функціонування капіталістичної системи. Ринкова економіка обумовлює наявність двох економічних контрагентів ринку: виробника і споживача, кожний з яких намагається реалізувати свої економічні інтереси:

• виробник – отримання прибутку;

• споживач – задоволення своїх потреб і купівля якісної продукції за мінімальною ціною.

Умови функціонування ринку:

1. розвинуте товарне виробництво на основі суспільного поділу праці та спеціалізації товаровиробників;

2. рівноправність всіх форм власності та економічна незалежність господарюючих суб’єктів;

3. вільний обмін ресурсами і товарами на ринку;

4. наявність достатньо великої кількості продавців і покупців на ринку, можливість вибору для них і конкуренція між ними.

5. Існування розвинутого ринкового законодавства, ринкової інфраструктури і розвинутої кредитно-грошової системи.

Принципи функціонування ринку:

• економічна свобода суспільної діяльності суб’єктів ринку;

• вільне ціноутворення в умовах ринку під впливом попиту і пропозиції;

• принцип пріорітету інтересів споживача над інтересами виробника;

• принцип відкритості економіки і вільний доступ до ресурсів і інформації;

• перевага горизонтальних економічних зв’язків над вертикальними між виробниками.

Функції ринку:

1. регулююча, яка регулює пропорції між виробництвом певної продукції в залежності від попиту, перерозподіляючи русурси, працю і капітал;

2. контролююча – показує суспільну необхідність виробленого товару в процесі його реалізації на ринку;

3. стимулююча – спонукає виробника знижувати витрати на виробництво, щоб досягти більшої ефективності;

4. розподільча – фаза обміну впроцесі відтворення, яка встановлює збалансованість економіки у всіх фазах;

5. інформаційна.

2. Суб’єкти ринку – фізичні і юридичні особи, виробники або споживачі товарів і послуг.

Об’єкти ринку – товари, послуги, технології, інформація.

Структура ринку за функціональним критерієм:

• ринок товарів і послуг;

• ринок робочої сили;

• ринок засобів виробництва;

• ринок природних русурсів;

• фондовий ринок;

• валютний ринок;

• ринок науково-технічних розробок та інформацій.

Структура ринку за територіальним критерієм:

• національний ринок;

• місцевий;

• регіональний.

Структура ринку за світовим критерієм:

• офіційний або легальний;

• нелегальний або тіньовий.

3. Методи регулювання ринку поділяються на 2 типи:

1. ринкові методи регулювання, які притаманні моделі „вільного чистого ринку” або існують на окремих конкурентних ринках;

2. неринкові методи регулювання – державне регулювання ринку, яке притаманне моделі „змішаної ринкової економіки”.

Капіталістична система в своєму історичному розвитку мала 2 моделі ринкової економіки:

1. модель вільного чистого ринку, яка існувала історично першою із зародженням капіталізму і впрдовж 18-19 століть. Характерні риси:

• домінуюча роль приватної власності на ресурси і продукти праці;

• свобода вибору економічної діяльності;

• вільна конкуренція між аиробниками, яка стимулювала зростання ефективності;

• реалізація економічних інтересів агентів ринку в залежності від власних цілей;

• регулювання економіки здійснювалося за принципом „невидимої руки ринку”;

• вільне ціноутворення на ринку в залжності від попиту і пропозиції;

• обмежене втручання держави в економіку.

Модель вільного ринку у кінці 19 ст. стала демонструвати неспроможність ринку вирішити багато економічних і соціальних проблем, таких як:

• перевиробництво товарів;

• появу економічних криз;

• безробіття;

• інфляція;

• екологічні проблеми.

Стало зрозумілим, що ринкові методи регулювання треба доповнити більш ефективними методами державного регулювання, внаслідок чого і відбувся перехід до моделі змішаної ринкової економіки, яка з’явилася в європейських країнах з кінця 19ст., розвинулася в 20ст., існує в 21ст.

2. характерні риси моделі змішаної економіки:

• плюралізм форм власності при домінуючій ролі приватної власності;

• поява і зростання державного сектору економіки, зростання ролі державної власності;

• вільна конкуренція перероджується у недосконалу монополістичну конкуренцію;

• вільне ціноутворення замінюється контролем держави над цінами;

• автоматична саморегуляція ринку замінюється державним регулюванням.

Методи державного регулювання:

1. фіксальна політика (податково-бюджетне регулювання еконоиіки);

2. грошово-кредитна політика;

3. соціальний захист населення;

4. політика зайнятості;

5. зовнішньо-торгівельна політика.

4.Інфраструктура ринку – внутрішня будова ринкової економіки, яка передбачає функціонування багатьох спеціальних інститутів, які обслуговують ринок і забезпечують рух товарів, капіталів, робочої сили, ціннмх паперів.

Елементи ринкової інфраструктури:

1. банки;

2. біржі;

3. аудиторські фірми;

4. лізингові фірми;

5. ярмарки;

6. посередницькі фірми.

Біржа – організаційна форма ринку для просування до споживача певних товарів.

Види бірж:

• товарні, які поділяються на:

а) універсальні – продають багато товарів;

б) спеціалізовані – спеціалізуються на одному товарі.

• фондові;

• валютні;

• біржі праці.