13. Міжнародна організація комісій з цінних паперів та організація міжнародного співробітництва

Міжнародна організація комісій з цінних паперів (International Organization of Securities Commissions — IOSCO). Це міжнародна спеціалізована орга­нізація, що об'єднує більше 170-ти членів з понад 80-ти країн світу. Вона

132

є провідним наднаціональним органом регулювання міжнародного ринку цін­них паперів.

Мета її створення: об'єднання державних органів країн світу для забезпе­чення кращого регулювання ринків цінних паперів; обмін досвідом у від­повідних галузях економіки для сприяння розвитку внутрішніх ринків; об'єд­нання зусиль, спрямованих на визначення стандартів щодо ефективності здійснення міжнародних операцій з цінними паперами; взаємодопомога у за­безпеченні інтеграції ринків цінних паперів; введення стандартів з ефективно­го иравозастосування проти зловживань на фондовому ринку.

IOSCO складається з постійних комітетів (Президентський, Виконавчий, Технічний, Комітет нових ринків та Консультативний); чотирьох регіональних комітетів та тимчасових робочих груп, які створюються в межах кожного з комітетів для розв'язання конкретних проблем та завдань і вироблення реко­мендацій у вузьких напрямах сфер діяльності організації.

Президентський комітет, який збирається один раз на рік на щорічну конфе­ренцію, складається з керівників усіх країн — членів IOSCO і має всі необхідні повноваження для досягнення цілей організації.

Виконавчий комітет складається з дванадцяти осіб — представників від кожного з регіональних комітетів, а також голів Комітету нових ринків і Технічного комітету. Члени Виконавчого комітету збираються двічі на рік для обговорення поточних проблем організації.

Регіональні комітети працюють на постійній основі; головною метою їх є розв'язання конкретних проблем, які виникають на ринку цінних паперів дано­го регіону.

Технічний комітет складається з шістнадцяти агентств, які регулюють найроз­винутіші та найбільші ринки цінних паперів світу. Метою цього комітету е пе­ревірка основних регулятивних підходів щодо здійснення міжнародних операцій з цінними паперами та координація практичних аспектів у цій галузі. Роботу Технічного комітету можна умовно поділити на п'ять функціональних напрямів, за кожним з яких працює відповідна робоча група: розкриття інформації та бухгалтерський облік на міжнаціональному рівні; регулювання вторинних ринків; регулювання діяльності ринкових посередників; иравозастосування та обмін інформацією; інвестиційний менеджмент.

Комітет нових ринків сприяє розвитку та вдосконаленню ринків цінних па­перів країн, що розвиваються, шляхом визначення принципів та мінімальних стандартів функціонування ринків, реалізації навчальних програм для персо­налу, а також обміну Інформацією щодо тенденцій розвитку фондового ринку.

Консультаційний комітет є поєднувальною ланкою між IOSCO, саморегу­льованими організаціями та іншими міжнародними організаціями, які працю­ють у сфері фондового ринку.

З моменту свого створення Міжнародна організація комісій з цінних па­перів значно розширилася й стала домінуючим міжнародним форумом з організації та регулювання ринків цінних паперів і ф'ючерсів. Членами 1OSCO можуть бути комісії з цінних паперів або інші органи виконавчої влади, на які покладено функції регулювання ринку цінних паперів у відповідній країні. Членство в IOSCO може бути постійним, асоційованим або афілійованим. Ко-

133

жен з постійних членів організації має один голос при голосуванні, може вхо­дити до відповідних комітетів та до Президентського комітету. Асоційовані члени IOSCO не мають права голосу та не можуть входити до складу Виконав­чого комітету, але належать до Президентського комітету. АфіліЙовані члени IOSCO не мають права голосу, не можуть бути членами як Виконавчого, так і Президентського комітетів. При цьому афілійовані члени, якими є саморегуль­овані організації, входять до складу Консультативного комітету.

Під час роботи XXI щорічної конференції IOSCO в Монреалі на засіданні Президентського комітету у вересні 1996 р. Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку України було прийнято до IOSCO на засадах постійного членства. Комісія України входить до складу Комітету нових ринків і працює в Європейському регіональному комітеті.

Рішення IOSCO оформляються у вигляді резолюцій, які мають рекоменда­ційний характер для постійних членів організації щодо приєднання до них. Резо­люції визначають світові стандарти, які прийняті у практиці роботи на фондовому ринку багатьма країнами світу. Вони подають у чіткій, стислій формі схеми ефек­тивної організації фондового ринку і міжнародні принципи співпраці на ринку цінних паперів. Приєднання членів організації до певної резолюції означає прий­няття відповідною країною правових норм та принципів, викладених у резолюції, та їхню інкорпорацію у відповідне внутрішньодержавне законодавство.

Міжнародною організацією комісій з цінних паперів розроблено до сорока резолюцій, які визначають основні напрями спільних зусиль світової співдруж­ності у регулюванні ринку цінних паперів.

Найважливішими з них, до яких приєдналася й Україна, є: Резолюція IOSCO про нагляд за фінансовими конгломератами 1992 p.; Резолюція IOSCO щодо врегулювання міжнародних угод з цінними паперами та їхніми похідни­ми, які здійснюються з порушеннями, 1993 p.; Резолюція про співробітництво у сфері регулювання ринку цінних паперів 1995 p.; Резолюція IOSCO про право-застосування на ринку цінних паперів 1997 р.

Іншим важливим базовим документом організації є міжнародні стандарти та принципи регулювання ринку цінних паперів, які були прийняті на щорічних зборах IOSCO у 1998 p., зі змінами та доповненнями від 2001 р. Міжнародні стандарти та принципи регулювання ринків цінних паперів є осно­воположним документом організації, який розкриває весь спектр основних ви­мог до регулювання ринку цінних паперів, викладених у тридцяти принципах.

Ці принципи регулювання фондового ринку рекомендовані для всіх членів організації та повинні бути практично запроваджені у відповідній законо­давчій структурі таким чином, щоб відповідати трьом основним завданням ре­гулювання ринку цінних паперів: захист інвесторів; забезпечення функціону­вання справедливого, ефективного та прозорого ринку; зниження ризику.

Принципи об'єднані у вісім категорій:

1. щодо установ, що регулюють ринок цінних паперів (регуляторів);

2. саморегулювання;

3. правозастосування на ринку цінних паперів;

4. співробітництво у регулюванні;

5. діяльність емітентів;

134

6. щодо схем колективного інвестування;

7. діяльність ринкових посередників;

8. щодо вторинного ринку.

Використовуючи запропоновану IOSCO систему оцінки, кожний з членів організації на регулярній основі (не рідше одного разу на три роки) повинен здійснювати власну оцінку відповідності міжнародним принципам регулюван­ня ринку цінних паперів, результати якої є загальнодоступними, зокрема роз­міщуються на зовнішньому саиті 1OSCO.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України приєдналася до всіх основних резолюцій IOSCO, які регламентують міжнародне прийняті принципи регулювання ринків цінних паперів країн — членів цієї організації. Крім того, відповідно до результатів програми оцінки фінансового сектора Ук­раїни, яка здійснювалася спільно Світовим банком та Міжнародним валютним фондом в Україні у 2002 р. з метою визначення ступеня розвинутості ринку та його відповідності стандартам міжнародно-правового регулювання у певній сфері, міжнародні фахівці визнали, що система регулювання ринку цінних паперів України повністю відповідає дев'ятнадцяти стандартам та частково — дев'яти із тридцяти стандартів регулювання ринку цінних паперів, затверджених IOSCO у 1998 р. з поправками від 2000 р.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку бере активну участь у діяльності робочих груп, які створюються в межах комітетів IOSCO з метою об'єднання зусиль у виробленні кращої практики регулювання певної сфери діяльності ринку цінних паперів на підставі передового досвіду членів IOSCO.

Така активна позиція ДКЦПФР у роботі організації дає можливість брати безпосередню участь у виробленні міжнародних норм регулювання діяльності на ринку цінних паперів і забезпечує доступ до найостанніших напрацювань у сфері регламентування фондового ринку. Вона заохочує до активізації спів­праці між регуляторами з метою обміну інформацією щодо протистояння пра­вопорушенням на ринку цінних паперів, особливо міжнаціонального характе­ру, та зближення стандартів регулювання професійної діяльності на фондових ринках різних країн для полегшення та оптимізації роботи їх учасників та спри­яння виходу на зарубіжні ринки.

Організація міжнародного співробітництва та розвитку (Organization for Economic Cooperation and Development — OECP/OECD). Це міжнародна організація, яка об'єднує ЗО країн-членїв. Основна мета її — координація та об'єднання зусиль для обговорення, розроблення і посилення економічної та соціальної політики. Члени ОЕСР шляхом порівняння свого досвіду знаходять спільні рішення щодо загальних проблем, координуючи таким чином на­ціональні та міжнародні стратегії економічної політики для досягнення послідовної та цілісної практики на глобальному рівні. Ця співпраця втілюється в запровадженні рекомендацій та директив щодо кращої практики або в розроб­ленні спільних кодексів, скажімо, стосовно вільного обігу капіталу та послуг, чи домовленості щодо боротьби із шахрайством у міжнародному бізнесі.

Організація представлена групою Індустріальних країн із розвинутою рин­ковою економікою, демократією та визнанням прав людини. Країнам — чле­нам ОЕСР належать дві третини світового виробництва товарів та послуг, вони

135

є джерелом понад 80% обсягу прямих іноземних інвестицій світу. Спершу до складу організації входили лише країни Північної Америки та ЄС, згодом до них приєдналися Японія, Австралія, Нова Зеландія, Фінляндія, Мексика, Південна Корея, а також Чехія, Угорщина, Польща та СловакІя.

Організація не є «закритим клубом». Через Центр ОЕСР зі співпраці з краї­нами, які не є членами організації, налагоджене активне співробітництво з реш­тою держав світу через програми ОЕСР, зокрема у країнах Центральної та Східної Європи, Азії та Латинської Америки. На поточний момент ОЕСР здійснює політику співробітництва з багатьма країнами світу, що не є членами організації. Програми Центру зі співпраці з не членами ОЕСР створюють так звані «платформи» для обміну думками і досвідом у багатьох галузях, у тому числі міжнародного інвестування, які виходять за межі постійних організацій.

Зважаючи на те, що більшість членів ОЕСР є країнами з розвинутою еко­номікою, розвитку міжнародного ринку цінних паперів та уніфікації регулю­вання даного сектора приділяється значна увага організації. Зокрема, нею роз­роблено загальні принципи акціонерного законодавства для країн з перехідною економікою, які дають чітке розмежування регулятивної діяльності у країнах із розвинутим ринком та в країнах з економікою, що розвивається, а також, не визначаючи якоїсь універсальної моделі розвитку ринку, містять загальні принципи акціонерного законодавства з різноманітних аспектів діяльності компаній на різних етапах розвитку економіки.

Наступним етапом уніфікації регулятивної діяльності у сфері ринку цінних паперів стало розроблення «Принципів корпоративного управління ОЕСР». Так, 1998 р. Рада ОЕСР закликала організацію розробити стандарти та норми корпоративного управління у співробітництві з урядами країн, іншими заінте­ресованими міжнародними організаціями та приватним сектором, які б базува­лися на досвіді країн-членІв, що вдавалися до таких спроб у національному масштабі, а також на результатах попередньої роботи ОЕСР, у тому числі робо­ти Рекомендаційної групи з корпоративного управління в бізнес-секторІ.

У розроблених принципах відображено першу Ініціативу організації ство­рити основні елементи режиму ефективного корпоративного управління. На думку розробників принципів, вони можуть використовуватися урядами як орієнтир для оцінки й удосконалення законодавчої та регулятивної бази, а та­кож учасниками приватного сектора, які беруть участь у розробленні систем І вдосконаленні практики корпоративного управління.

Документ містить чітке твердження про те, що наразі не Існує єдиної моделі найкращого корпоративного управління. Наявність різних правових систем, інституційних баз та традицій означає, що у світі існують різні підходи до цьо­го питання. Характерною ознакою всіх режимів ефективного корпоративного управління є пріоритет інтересів акціонерів, які довіряють товариствам доцільно та ефективно використовувати їхні кошти. Хоча принципи не мають обов'язкового характеру, в кінцевому підсумку оцінка корпоративних режимів та серйозне ставлення до них — в інтересах самих країн.

Принципи ОЕСР з корпоративного управління є складовою широкої міжна­родної діяльності, спрямованої на стимулювання прозорості, цілісності та вер­ховенства закону. Серед інших ініціатив ОЕСР щодо цієї діяльності варто зга-

136

дати Конвенцію про боротьбу з хабарництвом у міжнародних господарських операціях; рекомендації для транснаціональних підприємств; документи спря­мовані на боротьбу з недобросовісною податковою конкуренцією та великими картелями; рекомендації щодо етичної поведінки в галузі надання громадських послуг; результати діяльності Робочої групи з розроблення фінансових заходів проти відмивання грошей та ін.

Участь України в діяльності ОЕСР здійснюється через Директорат спів­робітництва з країнами — не членами організації, який ініціює періодичні міжнародні заходи з метою вироблення конкретних рекомендацій щодо регу­лювання певної сфери економіки. Зокрема, у 1999 р. Організацією було ініційо­вано проведення низки міжнародних «круглих столів» з різних проблемних ас­пектів корпоративного управління. У 1999 та 2001 роках зазначені «круглі сто­ли» відбувалися у Києві, що свідчить про активну участь та інтерес України у відпрацюванні міжнародних стандартів у сфері корпоративного управління.

У межах ініціативи було здійснено оцінку відповідності корпоративного сек­тора краї'н Центральної та Східної Європи принциггам корпоративного управління ОЕСР, затвердженим у квітні 1998 р. З метою забезпечення відповідності цим принципам в Укра'їні за підтримки міжнародних донорських організацій ініційо­вано розроблення національних принципів (кодексу) корпоративного управління. На урядовому рівні розроблення зазначених принципів регламентовано Указом Президента України «Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 21 березня 2002 р. № 280/2002.