133. Двосторонні договори про правову допомогу

Серед міжнародних нормативних актів про правову допомогу слід зазначи­ти двосторонні договори між державами. Прикладом є Договір між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах.

Договором регламентуються, крім іншого, порядок вручення судових та по-засудових документів, інші процесуальні дії судочинства: допит сторін, свід­ків, експертів, здійснення експертиз та огляду, а також інші дії, пов'язані із су­довим дорученням.

Відповідно до Договору громадяни однієї договірної сторони на території іншої договірної сторони користуються таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї договірної сторони. Громадяни однієї договірної сторони мо­жуть звернутися до установ юстиції іншої договірної сторони на тих самих умовах, як і громадяни цієї договірної сторони.

Положення Договору щодо громадян договірних сторін стосуються також тих юридичних осіб, які створені відповідно до законодавства однієї з до­говірних сторін і перебувають на її території. Відповідно до ст. 2 Договору гро­мадяни однієї договірної сторони не можуть бути зобов'язані вносити депозит для забезпечення судових витрат на тій підставі, що вони є громадянами інозем­ної держави або не мають в цій країні ні місця проживання, ні місця перебування. Громадяни однієї договірної сторони на території іншої договірної сторони звільняються від сплати судових витрат на тих самих підставах і в тому самому обсязі, що й громадяни даної договірної сторони. Документ про особистий та майновий стан громадянина, необхідний для вирішення питання про звільнення від сплати судових витрат, видається компетентною установою тієї договірної сторони, на території якої заявник має місце проживання або постійне місцезна­ходження. Якщо заявник не має місця проживання або постійного місцезнаход­ження на території жодної з договірних сторін, то достатньо наявності докумен­та, виданого дипломатичним або консульським представництвом держави, гро­мадянином якої він є.

290

Усі відносини при здійсненні правової допомоги установ юстиції до­говірних сторін, згідно зі ст. 4, відбуваються через Міністерства юстиції до­говірних сторін.

Мова спілкування. Запит про здійснення правової допомоги та всі додатки до нього складаються мовою запитуючої договірної сторони з долученням перекладу на мову іншої договірної сторони або на англійську мову, за винятком випадків, коли документ, що підлягає врученню, видається безпосередньо одержувачу.

Порядок вручення документів та виконання судового доручення. У за­питі щодо виконання судового доручення та вручення документів повинні бути вказані:

1. назва запитуючої установи;

2. назва запитуваної установи, якщо ця установа відома;

3. ім'я, прізвище та місце проживання заінтересованих осіб чи їх представ­ ників, а щодо юридичних осіб — їх найменування та місцезнаходження;

4. докладна інформація про справу, що є предметом запиту;

5. дані про громадянство, посаду, місце та дату народження осіб, яких це стосується;

6) інформація про характер запиту та інша, необхідна для його виконання. При виконанні запитів про вручення документів установа, до якої надіслано

запит, застосовує законодавство своєї держави. У тих випадках, коли доку­мент, що підлягає врученню, не має офіційного перекладу на мову запитуваної договірної сторони, він вручається одержувачу, якщо той згоден його прийня­ти. Факт вручення має бути підтверджений відповідно до законодавства, яке застосовує запитувана установа; у підтвердженні мають бути зазначені місце і час вручення документів. Якщо зазначена в запиті особа не проживає за вказа­ною адресою, то запитувана установа вживає заходів для встановлення точної адреси. У разі неможливості виконати запит установою, до якої він звернений, вона повідомляє установу, від якої виходить запит, про обставини, що пере­шкоджають його виконанню.

Договірні сторони мають право вручати документи власним громадянам, які перебувають на території іншої договірної сторони, також через свої дипло­матичні або консульські установи, якщо вони згодні їх прийняти. При вико­нанні запиту установа, до якої звернено запит, застосовує законодавство своєї держави. Проте на прохання установи, від якої виходить запит, вона може зас­тосувати запропоновану в запиті процедуру, якщо остання не суперечить зако­ну її держави.

Якщо установа, до якої звернено запит, не компетентна його виконати, то вона пересилає без затримки цей запит компетентній установі та належним чи­ном повідомляє про це установу, від якої виходить запит. Якщо вказана в запиті адреса виявилась неточною або особа, якої це стосується, не проживає за вказа­ною адресою, то запитувана установа вживає заходів для визначення точної ад­реси. У разі потреби вона може просити запитуючу установу надати додаткову уточнюючу інформацію.

291

Установа, до якої звернено запит, повідомляє запитуючу установу про ре­зультати виконання запиту і додає отримані докази. Якщо запит не може бути

19*4-415

виконаний, запитувана установа повертає документи і повідомляє про причи­ни, які перешкоджають його виконанню.

Повідомлення про місце і час виконання судового доручення. На прохан­ня запитувана установа юстиції своєчасно повідомляє запитуючу установу про час і місце виконання судового доручення для того, щоб відповідно до законо­давства запитуваної договірної сторони заінтересовані особи мали змогу бути присутніми під час його виконання особисто або через своїх представників.

Захист свідків та експертів. Згідно із Договором свідок чи експерт, які, не­залежно від їхнього громадянства, з'явилися на виклик у відповідну установу запитуючої договірної сторони, не можуть на її території бути взяті під варту, притягнуті до кримінальної або адміністративної відповідальності; їх особиста свобода не може бути обмежена ніяким іншим чином через діяння, скоєні до від'їзду з території запитуваної договірної сторони або у зв'язку з ухваленим судовим вироком. Забороняється також притягати цих осіб до кримінальної або адміністративної відповідальності, брати під варту або карати їх у зв'язку з їх свідченням чи експертними висновками.

Вищезгаданий захист не стосується тих свідків та експертів, які протягом ЗО днів з моменту їх повідомлення відповідною установою про те, що їх при­сутність не є обов'язковою, залишаються на території запитуючої договірної сторони або виїжджають і знову повертаються. У цей термін не зараховується час, протягом якого свідок чи експерт не могли залишити територію запитую­чої договірної сторони з незалежних від них причин.

Відшкодування витрат свідків або експертів. Експерт або свідок, викли­кані на територію іншої договірної сторони, мають право на відшкодування нестриманої заробітної плати (доходів) та витрат, спричинених їх виїздом і пе­ребуванням за кордоном. Експерт має право на винагороду за свою професійну роботу. За заявою свідка або експерта установа, від якої надійшов виклик, зо­бов'язана завчасно у повній сумі або частково виплатити витрати на виїзд та перебування свідка або експерта.

Відмова свідків від дачі показань. При виконанні запиту щодо судового доручення особа, якої це стосується, може відмовитися від дачі показань, якщо вона, відповідно до законодавств запитуваної або запитуючої договірних сторін, має на це право або зобов'язана це робити, на що є посилання у запиті.

Відмова від вручення документів та виконання судового доручення. У врученні документів і виконанні судового доручення може бути відмовлено, якщо запитувана договірна сторона вважає, що виконання запиту може пору­шити її суверенітет і завдати шкоди її безпеці та громадському порядку. Водно­час запитувана договірна сторона повідомляє про причини відмови.

Витрати, пов'язані з врученням документів та з виконанням судового доручення. Установи юстиції договірних сторін надають правову допомогу з вручення документів і виконання судового доручення без нарахування витрат та мита, за винятком тих, які пов'язані з викликом експерта та перекладача або із застосуванням особливої процедури, запропонованої в запиті.

Визнання та виконання рішень. За наявності умов, визначених Догово­ром, одна договірна сторона визнає та виконує такі рішення судів іншої до­говірної сторони:

292

1. рішення у цивільних справах з майнових правовідносин, у тому числі рішен­ ня, що підтверджують мирову угоду сторін спору;

2. вироки в частині відшкодування збитків, заподіяних злочином;

3) рішення, якими позивач зобов'язується до внесення на депозит суду коштів для забезпечення судових витрат (застава), від яких він був звільнений на підставі положень Договору, або до відшкодування витрат за розглядом справи.

Договірні сторони взаємно визнають судові рішення у цивільних справах з немайнових правовідносин. Судові рішення, що відповідають умовам, визна­ченим у Договорі, визнаються та виконуються, якщо вони після набуття чин­ності Договором стали чинними і такими, що підлягають виконанню.

Умови визнання та виконання рішень. Рішення, зазначені вище, визна­ються та виконуються, якщо:

1. рішення відповідно до законодавства договірної сторони^ на території якої воно було винесене, набуло чинності та підлягає виконанню;

2. відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої про­ сять визнання та виконання рішення, суд договірної сторони, на території якої винесено рішення, є компетентним;

3. сторона, проти якої винесено рішення, не брала участі в розгляді справи, але була викликана до суду згідно із законодавством договірної сторони, на те­ риторії якої було винесено рішення, а також якщо недієздатна особа, проти якої винесено рішення, мала змогу бути представленою належним чином;

4. між тими самими сторонами, з тієї самої справи, на території договірної сторони, де рішення слід визнати та виконати, судом раніше не винесено рішення, що набуло чинності, або в суді даної договірної сторони раніше не було порушено такої справи;

5. визнання та виконання рішення не суперечить основним принципам правової системи договірної сторони, на території якої рішення слід визнати та виконати.

Подання клопотання про визнання та виконання рішення. Клопотання про визнання та виконання рішення подається безпосередньо до суду, в компе­тенцію якого це входить, або судом однієї договірної сторони через Міністерство юстиції клопотання подається до компетентного суду іншої договірної сторони.

Додатки до клопотання. До клопотання про визнання та виконання рішення необхідно додати:

1. засвідчену копію рішення;

2. довідку про вручення рішення стороні, проти якої воно винесене, чи будь-який інший засвідчений документ, що підтверджує вручення рішення;

3. довідку про набуття рішенням чинності, якщо це не випливає із самого рішення;

4. у разі винесення рішення за відсутності сторони документи, які засвідчу­ ють, що стороні, яка не брала участі у розгляді справи, було належним чином вручено виклик до суду, якщо це не випливає із самого рішення;

5. документи, що підтверджують факт належного представництва в судово­ му процесі недієздатної особи, якщо це не випливає із самого рішення;

6. засвідчений переклад рішення та документів на мову договірної сторони, до якої звертаються з клопотанням.

293

Звільнення від обов'язкового засвідчення. У процесі застосування Дого­вору документи і переклади, видані чи засвідчені органами правосуддя чи іншими компетентними відомствами однієї з договірних сторін у межах своєї компетенції та правомочності, за умови, що вони підписані та скріплені офіційною печаткою, ніякого подальшого засвідчення не потребують.

Порядок визнання та виконання рішення. При визнанні та виконанні рішень застосовується законодавство тієї договірної сторони, на території якої здійснюються визнання та виконання рішень. Суди договірних сторін обмежу­ються лише перевіркою наявності умов, визначених у Договорі, й не аналізу­ють суть рішення.

Обмін інформацією. Договірні сторони обмінюються інформацією про чинне законодавство та практику правозастосування на території кожної з них. У клопотанні про надання інформації слід назвати орган, що звертається з кло­потанням, вказати предмет справи, яка вимагає інформації.

Пересилання документів про реєстрацію актів громадянського стану та інших документів. Кожна договірна сторона на клопотання, що надси­лається дипломатичним шляхом, зобов'язана передати іншій договірній сто­роні свідоцтва про громадянський стан, освіту, стаж роботи, а також інші доку­менти, що стосуються персональних прав та інтересів громадян іншої до­говірної сторони. Документи, зазначені вище, надсилаються дипломатичним шляхом без сплати державного мита.