13.4. Виконання в Україні рішень іноземних судів

Порядок визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів встанов­люється новим ЦГЖ України, Законом України «Про визнання та виконання в Ук­раїні рішень іноземних судів» (далі — Закон) та іншими нормативними актами.

У Законі використано такі терміни:

рішення іноземного суду — рішення іноземних судів у цивільних, трудових, сімейних справах, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується конфіскації майна та відшкодування збитків потерпілим, а та­кож рішення іноземних арбітражів та акти інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних, трудових, сімейних справ, що набули чинності та підлягають визнанню і виконанню на території України відповідно до міжнародних договорів України;

визнання рішення іноземного суду — поширення чинності рішення інозем­ного суду на територію України в порядку, встановленому Законом;

виконання рішення іноземного суду — застосування засобів примусового ви­конання рішення іноземного суду в Україні в порядку, передбаченому Законом;

міжнародні договори України — міжнародні договори про надання право­вої допомоги у цивільних, трудових, сімейних і кримінальних справах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також інші міжна­родні двосторонні або багатосторонні договори за участю України, якими пе­редбачається визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів;

294

стягувач — будь-яка фізична або юридична особа, на користь чи в інтере­сах якої ухвалено рішення іноземного суду і яка звертається з клопотанням про його визнання та виконання на території України;

боржник — будь-яка фізична або юридична особа, яка за рішенням інозем­ного суду зобов'язана виконати певні дії на користь чи в інтересах стягувача.

Умови визнання та виконання рішення іноземного суду. Рішення іно­земного суду визнається та виконується в Україні, якщо це передбачено міжна­родними договорами України або за принципом взаємності за домовленістю «ad hoc» (арбітраж, спеціально створений для розгляду конкретної справи) з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, виз­нається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами України або за принципом взаємності за домовленістю «ad hoc» з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Терміни пред'явлення рішення іноземного суду до примусового вико­нання. Рішення іноземного суду може бути пред'явлене до примусового вико­нання в Україні протягом трьох років з дня набуття ним чинності, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів протягом терміну, що перевищує три роки, яке може бути пред'явлене до примусового виконання протягом усього терміну стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Підсудність справ про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Питання про надання такого дозволу на клопотання стягувача розглядається апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеляційними обласними, Київським та Севастопольським міськими судами за місцем постійного чи тимчасового проживання або перебування (місцезнаход­ження) боржника.

Якщо боржник не має постійного чи тимчасового місця проживання або пе­ребування (місцезнаходження) на території України або ці місця невідомі, пи­тання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається відповідним судом України за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове вико­нання рішення іноземного суду. Таке клопотання подається у порядку, перед­баченому міжнародними договорами України. Воно може бути також подане стягувачем безпосередньо до певного суду України відповідно до підсудності справ про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Якщо міжнародними договорами України передбачено подання клопотан­ня про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, відповідний суд України приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.

Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Клопотання про надання дозволу на примусове ви­конання рішення іноземного суду повинне містити:

найменування стягувача або його представника (якщо клопотання пода­ється представником), зазначення їхнього постійного чи тимчасового місця проживання або перебування (місцезнаходження);

295

найменування боржника, зазначення його постійного чи тимчасового місця проживання чи перебування (місцезнаходження) або місцезнаходження його майна в Україні;

мотиви подання клопотання.

До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення інозем­ного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами України. Якщо міжнародними договорами України вони не визначені, до нього додають:

засвідчену в установленому порядку копію рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;

офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набуло чинності (якщо це не зазначено в самому рішенні);

документ, який засвідчує, що сторона, щодо якої ухвалено рішення інозем­ного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;

документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);

документ, що посвідчує повноваження представника стягувача (якщо кло­потання подається представником);

засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів ук­раїнською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Якщо зазначене клопотання і документи, що додаються до нього, не оформ­лено відповідно до вимог, передбачених Законом, або до клопотання не додано всі перелічені документи, відповідний суд України повертає їх стягувачеві (або його представникові) без розгляду. Для розгляду клопотання про надання доз­волу на примусове виконання рішення іноземного суду по суті забороняється вимагати інші документи та відомості, ніж визначені ст. 6.

Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Про надходження такого клопотання відповідний суд Украї­ни у п'ятиденний термін письмово повідомляє боржника і пропонує йому про­тягом місяця подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний термін з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не пода­но, суддя виносить ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопо­тання, про що стягувач і боржник повідомляються письмово не пізніше ніж за 10 днів до його розгляду.

За заявою стягувача або боржника і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони. Розгляд клопо­тання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду здійснюється суддею одноосібне на відкритому судовому засіданні. Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, відповідний суд України визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.

Неявка без поважних причин на судове засідання стягувача або боржника чи їх представників, якщо суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання.

296

Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд вино­сить ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом стягувачеві та боржникові у триденний термін з дня вине­сення ухвали.

Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній ва­люті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день винесення ухвали.

Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами України.

Якщо міжнародними договорами України такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно ухвалене, не набуло чин­ності; якщо сторона, щодо якої ухвалено рішення іноземного суду, була поз­бавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було своєчасно і належним чином повідомлено про розгляд справи; якщо рішення ухвалено у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до Закону органу України; якщо вже ухва­лено рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набуло чинності, або якщо у провад­женні суду України є справа у спорі, порушена між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах до моменту порушення справи в іноземному суді; якщо пропущено встановлений міжнародними договорами України та Законом термін пред'явлення рішення іноземного суду до примусо­вого виконання в Україні; якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; якщо виконання рішення загрожує інтересам України; в інших випадках, передбачених законами України.

Оскарження ухвали суду. Ухвала, винесена відповідним судом України про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні клопотання з цього питання, може бути оскаржена стя-гувачем або боржником у порядку і в терміни, передбачені законами України.

Порядок примусового виконання рішення іноземного суду. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове ви­конання, що набула чинності, відповідний суд України видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом. Дії та за­ходи з примусового виконання рішення іноземного суду застосовуються дер­жавними виконавцями у порядку, передбаченому Законом.

Порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Таке клопотання за умови, що це передбачено міжнародними договорами України, подається заінтересованою особою до відповідного суду України, визначеного за підсудністю.

До клопотання додаються такі документи:

засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, щодо визнання якого порушується клопотання;

297

офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набуло чинності, якщо це не зазначено в самому рішенні;

засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів ук­раїнською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Про надходження такого клопотання відповідний суд України у п'ятиденний термін письмово повідомляє заінтере­совану сторону і пропонує їй протягом місяця подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Після подання заінтересованою стороною заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а так само, коли у місячний термін з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання за­перечення не подано, суддя виносить ухвалу, в якій визначає час і місце судо­вого розгляду клопотання, про що заінтересовані сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за 10 днів до його розгляду.

Якщо заінтересована сторона звернулася з проханням про перенесення часу розгляду справи і суд визнав це прохання поважним, розгляд справи може бути перенесено з повідомленням про це заінтересованих сторін. Розгляд клопотан­ня про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому вико­нанню, здійснюється суддею одноосібне на відкритому судовому засіданні. Неявка на судове засідання заінтересованої сторони, якщо суду відомо, що їй було своєчасно і належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо вона не порушує питання про перенесення його розгляду.

За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його над­ходження відповідним судом України виноситься ухвала про визнання в Ук­раїні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні цього клопотання.

У визнанні в Укра'ші рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, відмовляються у випадках, передбачених міжнародними догово­рами України, а якщо такими договорами це не передбачено, то на підставі відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконан­ня рішення іноземного суду зазначених у Законі. Копію ухвали суд надсилає заінтересованим сторонам у триденний термін з дня її винесення. Ухвала, вине­сена відповідним судом України за наслідками розгляду клопотання, може бути оскаржена у порядку і в терміни, передбачені законами України.

Міжнародні договори України. Якщо міжнародними договорами України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у Законі, застосовуються пра­вила відповідного міжнародного договору України.

Практичні аспекти визнання та приведення у виконання рішень інозем­них судів. Відповідно до ст. 427 ЩІК України 1963 р., ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Закону України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» Апеляційний суд м. Києва розгля­дає клопотання заінтересованих осіб про визнання та надання дозволу на вико­нання рішень іноземних судів, комерційних арбітражних судів (третейських судів) як України, так й інших країн у першій інстанції. Всі позовні заяви розгля-

298

даються згідно зі статтями 136-139 ЦПК України. Відповідно до нового ЦПК питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на клопотання стягувача розглядається судом за місцем проживання (перебуван­ня) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або ці місця невідомі, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Під час вирішення таких справ суди керуються нормами міжнародного пра­ва, зокрема:

Конвенцією про визнання та приведення до виконання іноземних арбітраж­них рішень, укладеною у Нью-Йорку в 1958 p.;

Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж, підписа­ною в Женеві 21 квітня 1961 p.;

міжнародними договорами України про надання правової допомоги, зокрема Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеною державами — членами СНД у м. Мінську 22 січня 1993р.;

Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням госпо­дарської діяльності, підписаною урядами держав — учасниць СНД у м. Києві 20 березня 1992 p.;

Конституцією України, законами України «Про міжнародний комерційний арбітраж», «Про дію міжнародних договорів на території України», «Про виз­нання та виконання в Україні рішень іноземних судів», «Про виконавче про­вадження» тощо.

Закон України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» визначив підсудність справ про надання дозволу на примусове виконан­ня рішення іноземного суду. Такі справи розглядаються апеляційними судами України. Судом також перевіряється, чи є держави обох заінтересованих сторін членами Нью-Йоркської конвенції ООН про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень, прийнятої 10 червня 1958 р.

Згідно зі ст. 4 Конвенції для отримання визнання та приведення до виконан­ня арбітражного рішення стороною, яка подала таке клопотання, надається на­лежним чином завірений оригінал арбітражного рішення або належним чином завірена його копія, а також оригінал арбітражної угоди або її копія. Від­повідно до ст. З арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно ви­несене, визнається обов'язковим.

У визнанні та приведенні до виконання рішення іноземного суду може бути відмовлено в разі обставин, викладених у ст. 5 Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, та у ст. 8 Закону Украї­ни «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» клопотання про надання дозволу на примусове вико­нання рішення іноземного суду має містити:

найменування стягувача або його представника (якщо клопотання по­дається представником), зазначення їхнього постійного чи тимчасового місця проживання або перебування (місцезнаходження);

299

найменування боржника, зазначення його постійного або тимчасового місця проживання чи перебування (місцезнаходження) або місцезнаходження його майна в Україні;

мотиви подання клопотання.

До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення інозем­ного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами України.

Якщо ними не визначено перелік документів, що мають додаватися до кло­потання, подають такі документи:

засвідчену в установленому порядку копію рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;

офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набуло чинності (якщо це не зазначено в самому рішенні);

документ, який засвідчує, що сторона, щодо якої ухвалено рішення інозем­ного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;

документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);

документ, що посвідчує повноваження представника стягувача (якщо кло­потання подається представником);

засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів ук­раїнською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів», якщо зазначене клопотання і документи, що дода­ються до нього, не оформлені відповідно до вимог, передбачених Законом, або до клопотання не додано всіх перелічених документів, відповідний суд Украї­ни повертає їх стягувачеві (або його представнику) без розгляду.

Стаття 7 Закону України «Про визнання та виконання в Україні рішень іно­земних судів» визначає порядок розгляду клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Про надходження цього кло­потання відповідний суд України у п'ятиденний термін письмово повідомляє боржника і пропонує йому протягом місяця подати можливі заперечення проти клопотання.

Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а також коли у місячний термін з часу повідом­лення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя виносить ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що стягувач і боржник повідомляються письмово не пізніше 10 днів до його роз­гляду. За заявою стягувача або боржника і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.

Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду здійснюється суддею одноосібне на відкритому судовому засіданні. Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, відповідний суд України визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню. Неявка без поважних причин на судове засідання стягувача, боржника або їх представників не є перешкодою для розгляду клопотання.

300

Розглянувши подані документи, вислухавши пояснення сторін, суд виносить ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання щодо цього. Копія ухвали надсилається су­дом стягувачеві та боржнику в триденний термін з дня винесення ухвали.