- •Волкова л.А. Основи водогосподарської екології та природокористування інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення
- •Для студентів напряму підготовки 6.040106 “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”
- •Опис навчальної дисципліни “Основи водогосподарської екології та природокористування”
- •Розподіл балів, які присвоюються студентам
- •Програма навчальної дисципліни
- •Тема 8. Правова система управління природокористуванням.
- •Змістовий модуль 1 Наукові засади раціонального природокористування навколишнього середовища.
- •Тема 1. Вступ до концепції природокористування.
- •Тема 2. Структура навколишнього середовища.
- •Змістовий модуль 2 Організаційні та правові засади раціонального природокористування
- •Методичні рекомендації до вивчення окремих змістових модулів
- •Тема 1. Вступ до концепції природокористування
- •1.2. Предмет, мета та завдання дисципліни
- •1.3. Поняття про природокористування
- •Природокористування –– це сукупність всіх форм експлуатації людиною природно-ресурсного потенціалу певної території (акваторії) та комплексу заходів щодо його збереження.
- •1.5. Головні принципи охорони навколишнього природного середовища
- •1.6. Мотиви раціонального природокористування та охорони природи
- •1.7. Правила раціонального природокористування та охорони природи
- •1.8. Поняття про водогосподарську екологію
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 2. Структура навколишнього середовища
- •2.1. Природна (географічна) оболонка
- •2.2. Атмосфера
- •2.3. Гідросфера
- •2.4. Літосфера
- •Співвідношення гірських порід земної кори (г.В.Войткевич, в.А. Вронский, 1996)
- •2.5. Біосфера
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 3. Природні ресурси та їх класифікація
- •3.2. Природні ресурси загальнодержавного і місцевого значення
- •3.3. Кадастри природних ресурсів
- •3.4. Класифікація природних ресурсів
- •3.5. Природно-промислові ресурси
- •3.6. Додержання екологічних вимог при використанні природних ресурсів
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 4. Основні види та умови природокористування
- •4.1. Види природокористування
- •А) сільськогосподарське природокористування (землеко-ристування) яке характеризується переважаючим напрямом спеціалізації;
- •4.2. Ліцензування природокористування
- •4.3. Лімітування природокористування
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 5. Забруднення навколишнього природного середовища
- •5.1. Природно-техногенна геосистема та основні принципи їі функціонування
- •5.2. Види забруднення
- •5.3. Джерела забруднення
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 6. Оцінка якості природного середовища
- •6.2.2.1. Відходи
- •6.1.Основні терміни і поняття
- •6.2. Санітарно-гігієнічні нормативи
- •6.2.1. Нормування якості поверхневих вод
- •6.2.2. Нормування забруднення ґрунтів
- •6.2.2.1. Відходи
- •6.2.3. Нормування якості атмосферного повітря
- •6.2.4. Нормативи гранично допустимого рівня радіаційного впливу
- •6.3. Господарсько-виробничі нормативи якості
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 7. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки
- •7.1. Основні пріоритети охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів
- •7.2. Стратегія і тактика гармонійного розвитку виробничого та природно-ресурсного потенціалу
- •7.3. Державна система екологічного моніторингу
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 8. Основні заходи щодо збалансованого використання і відновлення природних ресурсів
- •8.1.Земельні ресурси
- •8.2. Водні ресурси та екосистеми
- •8.3. Корисні копалини
- •8.4. Атмосферне повітря
- •8.5. Ресурси рослинного світу
- •8.6. Заповідна справа та збереження біорізноманіття
- •8.7. Рекреаційні ресурси
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 9. Правова система управління природокористуванням
- •9.1. Екологічна безпека довкілля
- •9,2. Правова відповідальність за екологічні злочини
- •9.3. Організаційна система управління
- •Питання для самоперевірки
- •Плани практичних занять
- •Основні вимоги до оформлення робіт
- •Плани практичних занять
- •Контрольні вправи і завдання
- •1. Природні ресурси і умови
- •2. Види, форми та типи раціонального природокористування
- •3. Оцінка природних ресурсів
- •4. Оцінка використання природних ресурсів для рекреації
- •Характеристика ступеню “цвітіння” води синьо-зеленими водоростями (за о.П.Оксиюк і
- •5. Джерела забруднення нпс
- •6. Оцінка якості природного середовища
- •Оцінка ступеня забруднення ґрунтів.
- •Значення гдк хімічних речовин в ґрунті
- •Показники та класи небезпеки хімічних речовин
- •3.Оцінка ступеня забруднення атмосферного повітря.
- •Гранично допустимі концентрації (мг/м3) деяких шкідливих речовин для повітря населених місцевостей
- •Безрозмірна константа у відповідності з класом небезпечності речовин
- •4.Оцінка ступеня забруднення відходами.
- •Оцінка ступеня забруднення ґрунтів.
- •7. Оцінка екологічного стану території
- •7.1. Оцінка антропогенної перетвореності ландшафту
- •7.2. Розрахунок антропогенного навантаження за рівнем екологічного стану території
- •8. Розробка моделі стійкого розвитку територій за умови екологічної рівноваги
- •9. Еколого-економічні засади природокористування
- •9.2. Плата за викиди пересувними джерелами забруднення
- •Коефіцієнт, що встановлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту
- •9.3. Плату за скиди у поверхневі води
- •9.4. Плата за розміщення відходів
- •Тематика самостійної роботи
- •Тематика індивідуальної роботи
- •Використання водних ресурсів
- •Використання земельних ресурсів
- •Покажчик термінів
- •Література
7.3. Державна система екологічного моніторингу
Екологічний моніторинг довкілля є сучасною формою реалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів інформатизації і забезпечує регулярну оцінку і прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування. Створення і функціонування Державної системи екологічного моніторингу довкілля повинно сприяти здійсненню державної екологічної політики, яка передбачає:
екологічно раціональне використання природного та соціально-економічного потенціалу держави, збереження сприятливого середовища життєдіяльності суспільства;
соціально-екологічне та економічно раціональне вирішення проблем, які виникають в результаті забруднення довкілля, небезпечних природних явищ, техногенних аварій та катастроф;
розвиток міжнародного співробітництва щодо збереження біорізноманіття природи, охорони озонового шару атмосфери, запобігання антропогенній зміні клімату, захисту лісів і лісовідновлення, транскордонного забруднення довкілля, відновлення природного стану Дніпра, Дунаю, Чорного і Азовського морів.
Державна система екомоніторингу довкілля є інтегрованою інформаційною системою, що здійснює збирання, збереження та оброблення екологічної інформації для відомчої та комплексної оцінки і прогнозу стану природних середовищ, біоти та умов життєдіяльності, вироблення обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних соціальних, економічних та екологічних рішень на всіх рівнях державної виконавчої влади, удосконалення відповідних законодавчих актів, а також виконання зобов'язань України з міжнародних екологічних угод, програм, проектів і заходів. Створення і функціонування Державної системи екомоніторингу довкілля засновується на принципах:
систематичності спостережень за станом навколишнього природного середовища та техногенними об'єктами, що впливають на нього;
своєчасності отримання і оброблення даних спостережень на відомчих і узагальнюючих (локальному, регіональному та державному) рівнях;
комплексності використання екоінформації, що надходить у систему від відомчих служб екомоніторингу та інших постачальників;
об'єктивності первинної, аналітичної і прогнозної екоінформації та узгодженості нормативного, організаційного і методичного забезпечення екологічного моніторингу довкілля, що проводиться відповідними службами міністерств та відомств України, інших центральних органів виконавчої влади;
сумісності технічного, інформаційного і програмного забезпечення її складових частин;
оперативності доведення екоінформації до органів виконавчої влади, інших зацікавлених органів, підприємств, організацій та установ;
доступності екологічної інформації населенню України та світовій спільноті.
Екологічний моніторинг довкілля здійснюється за довгостроковою Державною програмою.
Суб'єктами Державної системи екологічного моніторингу довкілля, відповідальними за обов'язкове здійснення Державної програми екомоніторингу довкілля, є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які згідно з своєю компетенцією отримують і обробляють дані про стан довкілля і виробляють відповідні рішення щодо нормалізації або поліпшення екологічної обстановки, раціонального використання і забезпечення якості природних ресурсів.
Об'єктами інформатизації в Державній системі екомоніторингу довкілля України є процеси відомчої екологічної діяльності та їх інтеграція на локальному, адміністративно-територіальному і державному рівнях, які відповідно охоплюють: території промислово-міських агломерацій, санітарно-захисних зон великих підприємств, в тому числі АЕС, великих водоймищ, природоохоронних зон та інших спеціально визначених просторових одиниць; територію Автономної Республіки Крим та території областей України; території промислово-економічних регіонів, басейнів великих річок та України в цілому.
Залежно від призначення за спеціальними програмами здійснюються загальний, кризовий та фоновий екологічний моніторинги довкілля.
