47. Поняття адаптації законодавства України до права єс.

В установчих договорах про Європейські співтовариства та в інших документах, які створюють правові засади для регулювання європейської інтеграції, використовуються різні терміни для визначення процесу приведення національного законодавства у відповідність з правом ЄС. В Договорі про заснування Європейського Співтовариства вживаються терміни „зближення” (статті 3(ж), 94, 136) та „гармонізація” (статті 93, 129, 149, 150, 174). Рада Співробітництва вживає заходів щодо „гармонізації” законодавства (стаття 100(а), параграф 4 Угоди про створення Європейського економічного співтовариства) [18].

Як свідчить практика реалізації права ЄС, обидва терміни вживаються як синоніми. Але на думку багатьох фахівців з права ЄС [22] термін „гармонізація” адекватніше за інші терміни віддзеркалює суть процесу створення гомогенного правового середовища в межах європейських інтеграційних організацій відповідно до моделей, запропонованих інститутами ЄС, і є поширенішим у застосовуванні.

Гармонізація законодавства не вимагає від держав-членів ухвалення однакових правових актів. Йдеться, насамперед, про те, щоб держави-члени застосовували схожі закони чи інші правові акти.

Країни-кандидати Центральної та східної Європи в процесі інтеграції керувалися рекомендаціями Білої Книги Європейської комісії 1995 р. „ Підготовка асоційованих країн Центральної та Східної Європи до інтеграції у внутрішній ринок Союзу” . Цей документ оперує термінами „гармонізація” та „наближення”. У Білій книзі „наближення” означає підготовку змін національного законодавства для приведення його у відповідність до конкретного наведеного у Книзі переліку нормативних актів ЄС, які є пріоритетними у певних сферах законодавства, а також розробку та здійснення механізмів реалізації оновленого законодавства [34]. Фахівці, які досліджували питання інтеграції у цих країнах, часто застосовували різні поняття: „пристосування”, „зближення”, „гармонізація”.

„Правова адаптація – процес розроблення та прийняття нормативно-правових актів та створення умов для їх належного впровадження та застосування з метою поступового досягнення повної відповідності права України із acquis communautaire”. Правова адаптація має такі форми:

• транспозиція – процес прийняття, внесення змін чи скасування правових норм з метою досягнення ідентичних правових наслідків з відповідними актами законодавства Європейського Союзу;

• наближення – процес прийняття, внесення змін чи скасування правових норм з метою наближення положень національного законодавства до положень актів законодавства Європейського Союзу для створення належних умов імплементації правового порядку Європейського Союзу;

• координація – процес узгодження тої частини національного законодавства та практики його застосування, де наближення або транспозиція є неможливими або непотрібними;

• імплементація – процес транспонування актів законодавства Європейського Союзу, включаючи створення порядку та процедур їх впровадження (імплементація в вузькому сенсі); цей процес також включає тлумачення, практику застосування, забезпечення дотримання та виконання норм права, які відповідають acquis communautaire, органами державної влади (імплементація в широкому сенсі).

“Гармонізація – процес приведення законодавства держав-членів Європейського Союзу у відповідність з певною правовою моделлю, визначеною актами законодавства Європейського Союзу». Така гармонізація має дві форми:

• абсолютна гармонізація – приведення національного законодавства держав-членів ЄС у відповідність до правової моделі, що містить деталізовані вимоги, від яких держави-члени ЄС не повинні відступати;

• мінімальна гармонізація – приведення національного законодавства держав-членів ЄС у відповідність до правової моделі, що встановлює лише мінімальні вимоги, які мають бути впроваджені в національне законодавство держав-членів ЄС .