- •Об’єкти та суб’єкти економічної політики держави.
- •Негативи державного впливу на економіку.
- •Система органів та методів державного управління економікою.
- •Методи прямого та непрямого регулювання.
- •Поняття державної регуляторної політики.
- •Сутність державного управління економікою.
- •Сутність понять: «державне управління», «державне втручання в економіку», «державне регулювання економіки».
- •Державна економічна політика: методи, засоби.
- •Державне управління щодо процесу реалізації економічної політики.
- •Основні завдання державних органів щодо процесу реалізації економічної політики.
- •Реалізація економічної політики та роль Верховної Ради України в цьому процесі.
- •Основні адміністративно-правові засоби впливу у сфері підприємництва.
- •Система суб’єктів, що здійснюють державний контроль у сфері підприємництва.
- •Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції.
- •Зміст державної політики у сфері промисловості.
- •Система органів, що здійснюють державне управління у сфері промисловості.
- •Особливості здійснення державного контролю у сфері промисловості.
- •Нормативно-правове забезпечення здійснення державного управління у паливно-енергетичній сфері.
- •Система органів, що здійснюють державне управління у паливно-енергетичній сфері.
- •Державний контроль та нагляд у паливно-енергетичній сфері.
- •Історія виникнення питання транспортної політики.
- •Морські, автомобільні, повітряні, залізничні, трубопровідні комунікації.
- •Місце України в системі Європейських транспортних комунікацій.
- •Міжрегіональна співпраця в галузі транспортної політики.
- •Встановлення зон вільної торгівлі як шлях вирішення транспортних проблем.
- •Загальна характеристика законодавства у сферах транспорту і зв’язку.
- •Система органів, що здійснюють державне управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Суб’єкти та види державного контролю у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Зовнішньоекономічна політика України за умов глобалізації: сутність, напрями.
- •Законодавча база економічної політики країни.
- •Інституціональні засади економічної політики України.
- •Економічна безпека та економічна політика: сутність та стратегія.
- •Гармонізація законодавства України як загальноєвропейський процес.
- •Підготовка економіки до створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом.
- •Нормативно-правові засади процесу адаптації законодавства до стандартів єс з моменту набрання чинності угоди про партнерство і співробітництво.
- •Інституціональне забезпечення адаптації законодавства України до законодавства єс.
- •Першочергові завдання з адаптації різних сфер законодавства України до законодавства єс.
- •Участь неурядових організацій в процесі адаптації законодавства України до законодавства єс.
- •Шляхи вирішення проблеми адаптації національного законодавства до законодавства єс.
- •Урядові та парламентські структури Польщі та Угорщини, відповідальні за питання європейської інтеграції.
- •Поняття адаптації законодавства України до права єс.
- •Необхідність адаптації законодавства до законодавства єс.
- •Досвід країн Центральної та Східної Європи на шляху адаптації національного законодавства до законодавства єс.
- •Особливості державного управління у Чехії.
- •Особливості здійснення державного управління у Польщі щодо питання наближення права Польщі до права єс.
- •Методи адаптації польського права до європейського.
- •Роль парламенту України в процесі адаптації законодавства України до права єс.
- •Поняття «глобалізації» та «глобальної економіки».
- •Процес маргіналізації та інформаційні технології.
- •Поствестфальська структура як одна із ефективних систем міжнародних відносин.
- •Поняття субсидіарності державного управління.
- •Поняття іноземного інвестування.
- •Принципи іноземного інвестування.
- •Система та повноваження органів державної влади України, діяльність яких спрямована на управління іноземним інвестуванням.
- •Основні напрями державної політики у сфері іноземного інвестування.
- •Інноваційно-інвестиційна модель розвитку України.
- •Створення системи технологічних парків.
- •Особливості реалізації стратегії випереджувального розвитку.
- •Роль парламенту України в процесі інтеграції країни до єс.
Необхідність адаптації законодавства до законодавства єс.
Питання щодо приведення вітчизняного законодавства у відповідність із законодавством ЄС для України є актуальним. Ось чому сьогодні є нагальна потреба у прийнятті Програми гармонізації законодавства України з законодавством ЄС, яка б передбачала заходи у всіх пріоритетних напрямах діяльності законодавчої та виконавчої влади щодо вирішення питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС, у тому числі й податкового. В даний час на розгляді Верховної Ради України знаходиться проект Постанови Верховної Ради України «Про гармонізацію законодавства України із законодавством Європейського Союзу», підготовлений групою народних депутатів України. Прийняття Верховною Радою України зазначеного документу надасть можливість схвалити на законодавчому рівні механізм узгодження нормативно-правової бази України із законодавством Європейського Союзу, що сприятиме подальшій європейській інтеграції держави. Сьогодні необхідно реалізувати наявний потенціал двостороннього співробітництва між Україною та ЄС.
Досвід країн Центральної та Східної Європи на шляху адаптації національного законодавства до законодавства єс.
Особливості державного управління у Чехії.
Республіки Чехія та Словаччина, що утворилися у 1993 році, значно пізніше розпочали рух у руслі євроінтеграції та відповідне адміністративне реформування. Цей процес фактично розпочався з 1998 року, причому на цей момент в Чехії було проведено потужну приватизацію і, таким чином, створено економічний фундамент подальших перетворень. Словаччина ж перебувала в складному політичному і економічному становищі, що змусило її зробити "ривок" протягом 1998-2000 років.
Основним результатом проведення адміністративної реформи у Чехії була децентралізація публічної влади через перенесення частини компетенції з органів державної влади до органів місцевого самоврядування, нову модель якого було створено протягом 2000 року. Було створено дворівневу систему місцевого самоврядування – на рівнях муніципалітету та краю. Основний наголос робився на створенні сильних самоврядних територіальних одиниць-країв. На місці проміжної, окружної ланки самоврядування постали так звані "муніципалітети з розширеними повноваженнями".
Особливості здійснення державного управління у Польщі щодо питання наближення права Польщі до права єс.
Польща була другою країною, яка ще на початку 1990-х років "вбудувала" суспільні реформи в модель європейської та євроатлантичної інтеграції. За цих умов проведенню адміністративної реформи сприяв цілий ряд факторів, серед яких: активна участь усіх соціальних груп у демократичному русі; формування ще до початку перехідного періоду досить великої інтелектуальної та політичної демократичної еліти, яка опрацювала концептуальні ідеї нової політичної, соціальної та економічної систем ще до розпаду комуністичної системи; досить швидке здійснення радикальної економічної реформи, спрямованої на дерегуляцію та значні обмеження державного втручання; збереження Польщею багатьох механізмів ринкової економіки та громадянського суспільства в роки комуністичної системи; запровадження вже на початку проведення реформ інституційних механізмів для узгодження та обговорення рішень між Урядом та органами місцевого самоврядування; супроводження реформ інформаційною політикою уряду, яка розроблялася і втілювалася через Центр інформаційної підтримки; сприйняття урядом Польщі громадян та громадських об’єднань як своїх партнерів у проведенні реформ з метою зменшення опору здійснюваним радикальним змінам; недавній позитивний історичний досвід існування самоврядування; велика підтримка проведення реформ з боку засобів масової інформації.
Важливою особливістю здійснення реформи державного управління у Польщі було те, що вона була предметом консенсусу всіх політичних сил. Завдяки цьому всі уряди, починаючи з 1989 р., реалізовували одну й ту ж політику в сфері трансформації адміністративної системи країни. Основним результатом реформи у Польщі було впровадження з 1999 р. трирівневого адміністративно-територіального поділу країни, що дозволило вирішити головну проблему – впорядкування та розподілу завдань і відповідальності між органами державного управління та місцевого самоврядування