- •Об’єкти та суб’єкти економічної політики держави.
- •Негативи державного впливу на економіку.
- •Система органів та методів державного управління економікою.
- •Методи прямого та непрямого регулювання.
- •Поняття державної регуляторної політики.
- •Сутність державного управління економікою.
- •Сутність понять: «державне управління», «державне втручання в економіку», «державне регулювання економіки».
- •Державна економічна політика: методи, засоби.
- •Державне управління щодо процесу реалізації економічної політики.
- •Основні завдання державних органів щодо процесу реалізації економічної політики.
- •Реалізація економічної політики та роль Верховної Ради України в цьому процесі.
- •Основні адміністративно-правові засоби впливу у сфері підприємництва.
- •Система суб’єктів, що здійснюють державний контроль у сфері підприємництва.
- •Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції.
- •Зміст державної політики у сфері промисловості.
- •Система органів, що здійснюють державне управління у сфері промисловості.
- •Особливості здійснення державного контролю у сфері промисловості.
- •Нормативно-правове забезпечення здійснення державного управління у паливно-енергетичній сфері.
- •Система органів, що здійснюють державне управління у паливно-енергетичній сфері.
- •Державний контроль та нагляд у паливно-енергетичній сфері.
- •Історія виникнення питання транспортної політики.
- •Морські, автомобільні, повітряні, залізничні, трубопровідні комунікації.
- •Місце України в системі Європейських транспортних комунікацій.
- •Міжрегіональна співпраця в галузі транспортної політики.
- •Встановлення зон вільної торгівлі як шлях вирішення транспортних проблем.
- •Загальна характеристика законодавства у сферах транспорту і зв’язку.
- •Система органів, що здійснюють державне управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Суб’єкти та види державного контролю у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Зовнішньоекономічна політика України за умов глобалізації: сутність, напрями.
- •Законодавча база економічної політики країни.
- •Інституціональні засади економічної політики України.
- •Економічна безпека та економічна політика: сутність та стратегія.
- •Гармонізація законодавства України як загальноєвропейський процес.
- •Підготовка економіки до створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом.
- •Нормативно-правові засади процесу адаптації законодавства до стандартів єс з моменту набрання чинності угоди про партнерство і співробітництво.
- •Інституціональне забезпечення адаптації законодавства України до законодавства єс.
- •Першочергові завдання з адаптації різних сфер законодавства України до законодавства єс.
- •Участь неурядових організацій в процесі адаптації законодавства України до законодавства єс.
- •Шляхи вирішення проблеми адаптації національного законодавства до законодавства єс.
- •Урядові та парламентські структури Польщі та Угорщини, відповідальні за питання європейської інтеграції.
- •Поняття адаптації законодавства України до права єс.
- •Необхідність адаптації законодавства до законодавства єс.
- •Досвід країн Центральної та Східної Європи на шляху адаптації національного законодавства до законодавства єс.
- •Особливості державного управління у Чехії.
- •Особливості здійснення державного управління у Польщі щодо питання наближення права Польщі до права єс.
- •Методи адаптації польського права до європейського.
- •Роль парламенту України в процесі адаптації законодавства України до права єс.
- •Поняття «глобалізації» та «глобальної економіки».
- •Процес маргіналізації та інформаційні технології.
- •Поствестфальська структура як одна із ефективних систем міжнародних відносин.
- •Поняття субсидіарності державного управління.
- •Поняття іноземного інвестування.
- •Принципи іноземного інвестування.
- •Система та повноваження органів державної влади України, діяльність яких спрямована на управління іноземним інвестуванням.
- •Основні напрями державної політики у сфері іноземного інвестування.
- •Інноваційно-інвестиційна модель розвитку України.
- •Створення системи технологічних парків.
- •Особливості реалізації стратегії випереджувального розвитку.
- •Роль парламенту України в процесі інтеграції країни до єс.
Поствестфальська структура як одна із ефективних систем міжнародних відносин.
Характеризується поступовою втратою інститутами державної влади виключного примату у здійсненні внутрішньої політики на національній території. У зовнішньополітичній сфері також продовжується перерозподіл реальних важелів впливу на користь наднаціональних структур. В експертному співтоваристві нова система міжнародних відносин дістала назву «Поствестфальский світ». Паралельно зі змінами у господарському комплексі України та способі життя українців змінювався світ. На разі основними якісними характеристиками трансформації світу на початку XXI століття є наступні чинники1:
-перерозподіл владних повноважень з національного рівня на глобальний;
-поява таких нових суб'єктів влади, як міжнародні регулюючі органи, неформальні центри впливу надвисокого рівня компетенції;
-феномен країни-системи;
-деформалізація влади, зменшення ролі та значення представницьких органів влади, публічної політики на загал, тенденція до розширення зони неформальних процедур прийняття рішень;
-нові горизонти судової влади, утвердження нової міжнародно-правової парадигми;
-транснаціоналізація еліт, поява нової глобальної спільноти - Світової Півночі, паралельна глобалізація альтернативного простору Світового Півдня;
-злиття політичних та економічних функцій, формування на цій основі нової системи стратегічної взаємодії та глобального впливу;
-просторова локалізація окремих видів господарської діяльності, поява нових форм міжнародного поділу праці, перерозподіл світового прибутку й зняття «глобальної ренти»; розвиток транснаціональних мереж співробітництва, мережевої культури загалом.
Поняття субсидіарності державного управління.
Європейська хартія місцевого самоврядування закріплює в європейському законодавстві принцип субсидіарності як такий, що визначає розподіл. Поняття “субсидіарність” констатує, що місцеві умови та обставини не тільки різняться між собою, але й змінюються протягом певного відрізку часу. Тому обсяг послуг, що надаються, так само як і обсяг функцій місцевих органів управління повинен відповідати весь час змінюваним та оновлюваним потребам і умовам, враховуючи місцеві вимоги та побажання
повноважень різних рівнів публічної влади у державі. Застосування принципу субсидіарності можливе лише в ієрархічних структурах, поза межами яких він не існує, втрачає сенс свого існування.
Водночас у жорстко централізованих ієрархіях не може бути мови про його використання. Сучасне людство прийшло до необхідності критики та засудження жорстких централізованих державних систем, до розуміння того, що метою прогресу є турбота не тільки про державу, але і про кожну людину. Тому ієрархічна модель “держава для одного правителя” засуджується з сучасних позицій. Компетенція держави не повинна поширюватися на всі колективні рішення у соціумі: задоволенню одних потреб краще відповідають добровільні асоціації, громадські організації, інших – органи муніципальної влади, ще інших – міжнародні домовленості, наддержавні органи управління. Громадянське суспільство, держава, органи місцевого самоврядування – усі вони мають належні їм сфери впливу.