- •Об’єкти та суб’єкти економічної політики держави.
- •Негативи державного впливу на економіку.
- •Система органів та методів державного управління економікою.
- •Методи прямого та непрямого регулювання.
- •Поняття державної регуляторної політики.
- •Сутність державного управління економікою.
- •Сутність понять: «державне управління», «державне втручання в економіку», «державне регулювання економіки».
- •Державна економічна політика: методи, засоби.
- •Державне управління щодо процесу реалізації економічної політики.
- •Основні завдання державних органів щодо процесу реалізації економічної політики.
- •Реалізація економічної політики та роль Верховної Ради України в цьому процесі.
- •Основні адміністративно-правові засоби впливу у сфері підприємництва.
- •Система суб’єктів, що здійснюють державний контроль у сфері підприємництва.
- •Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції.
- •Зміст державної політики у сфері промисловості.
- •Система органів, що здійснюють державне управління у сфері промисловості.
- •Особливості здійснення державного контролю у сфері промисловості.
- •Нормативно-правове забезпечення здійснення державного управління у паливно-енергетичній сфері.
- •Система органів, що здійснюють державне управління у паливно-енергетичній сфері.
- •Державний контроль та нагляд у паливно-енергетичній сфері.
- •Історія виникнення питання транспортної політики.
- •Морські, автомобільні, повітряні, залізничні, трубопровідні комунікації.
- •Місце України в системі Європейських транспортних комунікацій.
- •Міжрегіональна співпраця в галузі транспортної політики.
- •Встановлення зон вільної торгівлі як шлях вирішення транспортних проблем.
- •Загальна характеристика законодавства у сферах транспорту і зв’язку.
- •Система органів, що здійснюють державне управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Суб’єкти та види державного контролю у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Зовнішньоекономічна політика України за умов глобалізації: сутність, напрями.
- •Законодавча база економічної політики країни.
- •Інституціональні засади економічної політики України.
- •Економічна безпека та економічна політика: сутність та стратегія.
- •Гармонізація законодавства України як загальноєвропейський процес.
- •Підготовка економіки до створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом.
- •Нормативно-правові засади процесу адаптації законодавства до стандартів єс з моменту набрання чинності угоди про партнерство і співробітництво.
- •Інституціональне забезпечення адаптації законодавства України до законодавства єс.
- •Першочергові завдання з адаптації різних сфер законодавства України до законодавства єс.
- •Участь неурядових організацій в процесі адаптації законодавства України до законодавства єс.
- •Шляхи вирішення проблеми адаптації національного законодавства до законодавства єс.
- •Урядові та парламентські структури Польщі та Угорщини, відповідальні за питання європейської інтеграції.
- •Поняття адаптації законодавства України до права єс.
- •Необхідність адаптації законодавства до законодавства єс.
- •Досвід країн Центральної та Східної Європи на шляху адаптації національного законодавства до законодавства єс.
- •Особливості державного управління у Чехії.
- •Особливості здійснення державного управління у Польщі щодо питання наближення права Польщі до права єс.
- •Методи адаптації польського права до європейського.
- •Роль парламенту України в процесі адаптації законодавства України до права єс.
- •Поняття «глобалізації» та «глобальної економіки».
- •Процес маргіналізації та інформаційні технології.
- •Поствестфальська структура як одна із ефективних систем міжнародних відносин.
- •Поняття субсидіарності державного управління.
- •Поняття іноземного інвестування.
- •Принципи іноземного інвестування.
- •Система та повноваження органів державної влади України, діяльність яких спрямована на управління іноземним інвестуванням.
- •Основні напрями державної політики у сфері іноземного інвестування.
- •Інноваційно-інвестиційна модель розвитку України.
- •Створення системи технологічних парків.
- •Особливості реалізації стратегії випереджувального розвитку.
- •Роль парламенту України в процесі інтеграції країни до єс.
Методи адаптації польського права до європейського.
Адаптація національного права до права Європейського Союзу має два основні аспекти: формальний, який полягає у включенні євросоюзних приписів у приписи внутрішнього права, і практичний, який охоплює також створення процедур і «клімату» для впровадження і застосування євросоюзного права у Польщі. Тому й розрізняють два основні методи адаптації права: «жорсткий» - шляхом європейської законодавчої діяльності, та «м’який» - шляхом проєвропейської інтерпретації права судами і адміністративними органами держав- кандидатів.
Переклад актів європейського права на польську мову
Збереження мовної тотожності всіх держав-членів Європейського Союзу - одне з основних правил функціонування Співтовариства. Перевірка відповідності проектів правових актів до європейського права
Виконання законодавчих заходів з метою адаптації до права ЄС вимагає перевірки відповідності проекту нормативного акту до європейського права. Таку перевірку слід провадити на кожному етапі законодавчої роботи: під час підготовки проекту акту, його схвалення (а коли готується закон — протягом усього періоду його проходження в парламенті), а також після його подання на промульгацію (оприлюднення). У Польщі ця система формувалася поступово, починаючи з 1992 р., і тільки 1997 р. охопила всі етапи законодавчих дій і проекти, що надходять від усіх авторів пропозицій.
Порядок роботи над законами, що спрямовані на адаптацію польського права до європейського права
Законодавчі дії з метою адаптації польського права до європейського права полягають в ухваленні нових законів, що стосуються досі не врегульованих питань, внесенні змін до наявного права та у виданні виконавчих актів. У разі адаптації до зобов’язань, що випливають з угод, які укладаються Європейським Співтовариством, вони можуть також означати необхідність повторних переговорів і денонсації міжнародних угод, укладених державою-кандидатом.
До 2000 р. закони з питань, які стосуються предмета регулювання європейського права, розглядалися звичайним законодавчим шляхом, що складався з п’яти етапів: законодавчої ініціативи, розгляду закону Сеймом, тоді — ухвалення закону, розгляд закону Сенатом, прийняття поправок, які знову розглядає Сейм, підписання закону президентом та опублікування закону у Віснику законів. Такі закони становили 43% від законів, ухвалених Сеймом ІІІ каденції (271 з 619 опублікованих). Єдиною різницею у процедурі роботи над ними була описана вище необхідність отримання рецензії щодо відповідності запланованих актів до європейського права.
У зв’язку з негативною оцінкою темпу роботи з адаптації, вміщеною в Періодичних рапортах Комісії в 1998 і 1999 рр., було ухвалено рішення про введення спеціальної процедури підготовки деяких законів для адаптації до європейського права. Ці закони, так звані закони з адаптації, були підготовлені урядом і розглядалися парламентом в особливому порядку. У ІІІ каденції Сейму вони становили 78% від усіх законів, предмет яких входив у сферу регулювання права Європейського Союзу.