- •Об’єкти та суб’єкти економічної політики держави.
- •Негативи державного впливу на економіку.
- •Система органів та методів державного управління економікою.
- •Методи прямого та непрямого регулювання.
- •Поняття державної регуляторної політики.
- •Сутність державного управління економікою.
- •Сутність понять: «державне управління», «державне втручання в економіку», «державне регулювання економіки».
- •Державна економічна політика: методи, засоби.
- •Державне управління щодо процесу реалізації економічної політики.
- •Основні завдання державних органів щодо процесу реалізації економічної політики.
- •Реалізація економічної політики та роль Верховної Ради України в цьому процесі.
- •Основні адміністративно-правові засоби впливу у сфері підприємництва.
- •Система суб’єктів, що здійснюють державний контроль у сфері підприємництва.
- •Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції.
- •Зміст державної політики у сфері промисловості.
- •Система органів, що здійснюють державне управління у сфері промисловості.
- •Особливості здійснення державного контролю у сфері промисловості.
- •Нормативно-правове забезпечення здійснення державного управління у паливно-енергетичній сфері.
- •Система органів, що здійснюють державне управління у паливно-енергетичній сфері.
- •Державний контроль та нагляд у паливно-енергетичній сфері.
- •Історія виникнення питання транспортної політики.
- •Морські, автомобільні, повітряні, залізничні, трубопровідні комунікації.
- •Місце України в системі Європейських транспортних комунікацій.
- •Міжрегіональна співпраця в галузі транспортної політики.
- •Встановлення зон вільної торгівлі як шлях вирішення транспортних проблем.
- •Загальна характеристика законодавства у сферах транспорту і зв’язку.
- •Система органів, що здійснюють державне управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Суб’єкти та види державного контролю у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Зовнішньоекономічна політика України за умов глобалізації: сутність, напрями.
- •Законодавча база економічної політики країни.
- •Інституціональні засади економічної політики України.
- •Економічна безпека та економічна політика: сутність та стратегія.
- •Гармонізація законодавства України як загальноєвропейський процес.
- •Підготовка економіки до створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом.
- •Нормативно-правові засади процесу адаптації законодавства до стандартів єс з моменту набрання чинності угоди про партнерство і співробітництво.
- •Інституціональне забезпечення адаптації законодавства України до законодавства єс.
- •Першочергові завдання з адаптації різних сфер законодавства України до законодавства єс.
- •Участь неурядових організацій в процесі адаптації законодавства України до законодавства єс.
- •Шляхи вирішення проблеми адаптації національного законодавства до законодавства єс.
- •Урядові та парламентські структури Польщі та Угорщини, відповідальні за питання європейської інтеграції.
- •Поняття адаптації законодавства України до права єс.
- •Необхідність адаптації законодавства до законодавства єс.
- •Досвід країн Центральної та Східної Європи на шляху адаптації національного законодавства до законодавства єс.
- •Особливості державного управління у Чехії.
- •Особливості здійснення державного управління у Польщі щодо питання наближення права Польщі до права єс.
- •Методи адаптації польського права до європейського.
- •Роль парламенту України в процесі адаптації законодавства України до права єс.
- •Поняття «глобалізації» та «глобальної економіки».
- •Процес маргіналізації та інформаційні технології.
- •Поствестфальська структура як одна із ефективних систем міжнародних відносин.
- •Поняття субсидіарності державного управління.
- •Поняття іноземного інвестування.
- •Принципи іноземного інвестування.
- •Система та повноваження органів державної влади України, діяльність яких спрямована на управління іноземним інвестуванням.
- •Основні напрями державної політики у сфері іноземного інвестування.
- •Інноваційно-інвестиційна модель розвитку України.
- •Створення системи технологічних парків.
- •Особливості реалізації стратегії випереджувального розвитку.
- •Роль парламенту України в процесі інтеграції країни до єс.
Поняття іноземного інвестування.
Державна політика у сфері іноземного інвестування на етапі переходу до стійкого економічного зростання спрямована на залучення іноземних інвестицій у виробництво високотехнологіч-них товарів. Для Інвестиційних проектів із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і регіонів, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної діяльності. Прикладами реалізації такої політики можуть слугувати Закони України «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні» (1997 р.), «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» (1999 р.), «Про спеціальну економічну зону '"Яворів"» (1999 р.).
Важливою формою залучення іноземного капіталу в Україну є угоди про розподіл продукції, які надають виключне право іноземному інвестору здійснювати виробничу діяльність на платній та терміновій основі. Значний вплив на інвестиційний клімат в Україні має Закон України «Про концесії» (1999 р.), який визначив поняття і правові засади надання на платній та строковій засадах суб'єкту підприємницької діяльності права на створення (будівництво) об'єкта концесії та (або) управління ним (експлуатацію). Право на здійснення концесії надає уповноважений орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування, державного і комунального майна, який приймає рішення за підсумками концесійного конкурсу.
Широко застосовується в Україні й така форма залучення іноземних інвестицій, як вільні економічні зони (ВЕЗ). Вільна економічна зона — це обмежена частина території країни, на якій за рахунок пільгового режиму господарювання і зовнішньоекономічної діяльності та створення необхідної інфраструктури існує пільговий інвестиційний клімат для вітчизняних та іноземних інвесторів.
Україна не тільки залучає іноземні інвестиції, але й сама виступає інвестором за кордоном. Такі інвестиції можуть здійснюватися з метою створення спільних підприємств і розширення збуту їхньої продукції, участі в розробленні та експлуатації за кордоном сировинних родовищ, створення спільних підприємств з організації послуг і завоювання ринку збуту для високотехно-логічної української продукції.
Основні умови та вимоги щодо здійснення інвестицій за кордон встановлює Національний банк України. Згідно з цими умовами інвестиції за кордон можуть здійснюватися за рахунок власних коштів. Дозволяється інвестувати і бюджетні кошти, але тільки на підставі рішення Верховної Ради України. Забороняється використовувати на такі цілі кредити, отримані від уповноважених або іноземних банків.
Іноземні інвестиції мають здійснюватися тільки у безготівковій формі і виключно через кореспондентські рахунки уповноважених банків України в банках країни, яка отримує капіталовкладення. Загальна сума вкладів уповноважених банків у статутні фонди підприємств і банків, що знаходяться за кордоном, не може перевищувати 10 % їхніх особистих коштів.
Для здійснення інвестицій за кордон необхідно отримати індивідуальну ліцензію. Вона видається як юридичним особам, так і фізичним особам, зареєстрованим як підприємці. Індивідуальна ліцензія видається на здійснення тільки однієї зарубіжної інвестиції.