59. Принципи іноземного інвестування.

Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи. Закон України "Про іноземні інвестиції". Із широкомасштабних угод щодо інвестицій велике значення має Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС На рівні ЄС можливість заснування та діяльності українських компаній на його території звужена переважно через впровадження режиму найбільшого сприяння для компаній та філій і національного режиму для дочірніх компаній, щодо якого існують численні винятки. Вони є стандартними для кожної УПС (з іншими новими незалежними державами) та складаються: • з концесійних вимог (у галузі вугільної промисловості); • обмежень діяльності (рибальство); • придбання (нерухомості) та доступу на ринок (телекомунікації); • критеріїв походження (аудіовізуальні послуги); • повідомлень та дозволів (у деяких галузях сільського господарства); • обмежень (послуги агентств новин) та ін.  Дуже важливо, що такі винятки не мають ніяких обмежень у часі. Аналіз свідчить, що в Україні правовий статус європейських компаній, філій та дочірніх фірм є однорідним: до всіх них застосовується національний режим (з багатьма винятками) або режим найбільшого сприяння (якщо він надає кращі умови). Такими винятками в Україні є: • тимчасове (5 років) підпорядкування створення філій і дочірніх фірм компаній ЄС деяким українським законам (про валютний контроль, про банки, про заставу, акції та фондові біржі, приватизацію);• п'ятирічна відстрочка створення однакових умов, необхідних для заснування страхових компаній Є С або спільних страхових компаній;• спеціальні винятки у сфері нерухомості та землеволодіння, професійної діяльності в окремих секторах;• обмеженнях у сфері рибальства та полювання; • дозволи у сфері телекомунікацій, обмеження у засобах масової інформації тощо.

60. Система та повноваження органів державної влади України, діяльність яких спрямована на управління іноземним інвестуванням.

Серед усього кмплексу засобів, котрі засто­совуються з метою впливу на інвестиційні процеси, можна виділити три напрямки: податкове реглювання, бюджетне регулювання та кредитне регулювання. Податкове регулювання інвест. діяльності забезпечує спрямування інвестицій у пріоритетні сфери економіки встановленням відповідних податкових ставок та податкових пільг. Методи податкового регулювання інвестиційних процесів можна поділити на 4 групи:1) запровадження диференційованих ставок оподакуваня; 2) звільнення від сплати податку на певний строк; 3) зменшення бази оподаткування(за рахунок тих частин, що спрямовані на інвестування); 4) усунення подвійного оподаткування. Бюджетні методи регулювання для України мають особливе значення, оскільки ринок інвестиційних ресурсів недостатньо сформований, існує гіпертрофована структура економіки тощо. Для збільшення бюджетного інвестування неохідно реформувати стрктуру бюджетних видатків, зменшуючи при цьому витрати дотаційного характеру і відповідно збільшуючи фінансування інвестиційно-інноваційних програм. Джерелом поповнення бюджет розвитку ожуть бути кредити міжнародних організацій, кредити НБУ, виплати за раніше наданими позиками. Істотним чинником активізацій інвестиційих проектів є грошово-кредитна державна політика. Така політика впливає на інвестиційні умови, регулюючи грошовий обіг та роботу банківської системи, яка мультиплікативно створює грошові кошти. Нацбанк залежно від стану еконоіки здійснює кредитну експансію та кредитну рестрикцію. Кредитна експансія проводиться в період економічного спаду для стимулювання економічного розвитку. Політика кредитної рестрикції проводиться з метою стриманя інвестиційної активності. Нацбанк також справляє істотний вплив на інвестиційний процес через зміни облікової ставки, норми обов’язкових резервів, операції на фондовому ринку. Необхідно також підвищити ефективність банківського довгострокового кредитування.