6.2. Проблема розуміння в комунікативному процесі

Основні етапи комунікативного процесу, які визначають формальну ефективність комунікативної дії на людину як суб’єкта комунікативного процесу, є такими. Перший етап - усвідомлення. На цьому етапі відбувається усвідомлення, кодування комунікантом в знакову (словесну) форму наявної аналогової, образної, емоційної початкової ідеї — інформації. Слід пам'ятати, що при кодуванні аналогова ідея, що існує як процес, як безперервне явище, перетворюється в дискретне явище. У разі, коли інформація для передачі вже існує, зафіксована в знаковій або образній формі, людина на цьому етапі здійснює її пошук в своїй пам'яті на основі минулого, первинного її сприйняття. Залежно від того, яка пам'ять актуалізується: оперативна, короткочасна або довготривала, включаються і психофізіологічні механізми пошуку.

Другий етап - невербальна поведінка. На цьому етапі відбувається опредмечування комунікантом процесу пошуку інформації або кодування початкової, аналогової ідеї в зовнішній невербальній (інтонація, жести, міміка, поза і т.п.) дії.

Третій етап — вербалізація. Процес вербалізації є процес перетворення наявної аналогової інформації (ідеї, образу) в знак, в слово.

Четвертий етап — сприйняття повідомлення і зовнішнє середовище. Процес проходження повідомлення в конкретному зовнішньому середовищі в значній мірі визначає можливості і особливості його сприйняття.

До зовнішнього середовища відносяться такі чинники, як наявність різних перешкод (шум, світло і т.п.), фізична відстань між людьми, посадова або психологічна дистанція між ними, спосіб передачі повідомлення – безпосередній чи опосередкований і т.д.

П'ятий етап — сприйняття повідомлення. Сприйняття реципієнтом повідомлення від можна умовно розділити на дві частини: сприйняття вербального і сприйняття невербального змісту повідомлення. В ідеалі, в процесі комунікації вербальна і невербальна інформація мають співпадати, не створюючи комунікативного дисбалансу.

Шостий етап — осмислення повідомлення. Осмислення, усвідомлення реципієнтом отриманого від комуніканта повідомлення включає:

• вибіркове сприйняття суб'єктивно значущої інформації;

• декодування, тобто перетворення отриманої інформації у власну, суб'єктивну аналогову ідею, стан або образ;

• усвідомлення інформації та включення її в свій особистий досвід життя.

Партнери по спіл­куванню для досягнення комунікаційної мети повинні володіти культу­рою мовленнєвого спілкування, яка передбачає культу­ру слухання та культуру мовлення.

Культура слухання.Вона є не просто мовчанням, це активна діяльність, своєрідна робота. Розрізняють рефлексивне(передбачає регулярне використання зво­ротного зв'язку, щоб досягти більшої ясності й точності в розумінні співрозмовника) і нерефлексивне(уважне, з мінімальним мовним втручанням) слухання.

Серед реакцій найчастіше ви­являються оцінка, рідше - тлумачення, зовсім рідко - уточнення, підтримка та розуміння. Щоб про­цес слухання був ефективним, відповідав високому рів­ню культури спілкування, психологи радять оцінні су­дження і тлумачення (інтерпретація) звести до мініму­му або не користуватися ними взагалі.

З-поміж видів реакції людини під час слухання ви­окремлюють:

• з'ясування (полягає у зверненні до співрозмовни­ка за уточненнями та формулюванні йому запитань, на які не можна відповісти одним словом «так» чи «ні»);

• перефразування (формулювання думки співроз­мовника своїми словами з метою з'ясування її точності для розуміння);

• відображення почуттів (акцент не на змістовому аспекті повідомлення співрозмовника, а на його емоцій­них реакціях);

• резюмування (відповіді-уточнення дають змогу узагальнити думки й почуття відправника інформації).

Культура мовленняпередбачає особливе викорис­тання лексики, володіння граматикою, використання асоціацій при повідомленні інформації, вміння «поста­вити» голос (йдеться про його тембр) та обрати темп мовлення, певне ставлення до співрозмовника тощо

Єдиний спосіб оволодіти значеннями, зашифрованими в повідомленні - їх розуміння. Розуміння присутнє в двох розумових процесах: в пізнанні і в комунікації. Коли йдеться про розуміння причинно-наслідкового зв'язку, мотивів поведінки людини, особливостей ситуації, що склалася, має місце пізнавальне розуміння. Коли ж йдеться про розуміння повідомлення, мається на увазі комунікаційне розуміння. Пізнавальне розуміння - предмет вивчення гносеології (теорії пізнання), а комунікаційне розуміння з часів античності вивчається герменевтикою.

Комунікаційне розуміння може мати три форми:

• реципієнт одержує нове для нього знання; комунікаційне розуміння зливається з пізнавальним і має місце комунікаційне пізнання;

• реципієнт, що отримав повідомлення, не осягає його глибинне значення, обмежуючись комунікаційним сприйняттям (наприклад, текст байки зрозумів, а мораль її зрозуміти не вдалося);

• реципієнт запам'ятовує, повторює, переписує окремі слова або фрази, не розуміючи навіть поверхневого значення повідомлення; тоді має місце псевдо комунікація, оскільки немає руху значень, а є лише рух матеріальної оболонки знаків.

Комунікаційне пізнання є творчимпізнавальним актом, тому що реципієнт не тільки усвідомлює поверхневе і глибинне значення повідомлення, але і оцінює їх з погляду етики і прагматичної користі.

Пропонуються різні критерії розпізнавання рівня розуміння. Американські прагматики вважають критерієм поведінку людини: якщо одна людина попросила іншого вимкнути світло, то неважливі пізнавально-комунікаційні операції в головах співбесідників, важливо, чи буде вимкнене світло. Якщо так, то має місце комунікаційне пізнання.

Інші учені вважають, що повідомлення зрозуміло правильно, якщо реципієнт може стати автором розумних ствердних висловів з приводу його змісту, тобто обговорювати розкриття теми, ідейно-художні достоїнства, стиль викладу, корисність повідомлення і т.д.

Треті відкидають такі спрощені критерії, вважаючи, що вони не годяться для оцінки адекватного розуміння художнього, релігійного, наукового твору. А. Франс помітив: «Розуміти досконалий витвір мистецтва, значить, загалом, наново створювати його в своєму внутрішньому світі». Річ у тому, що глибоке розуміння включає співпереживання, тобто потрібне не тільки взнати знаки і з'ясувати поверхневе і глибинне значення повідомлення, але також відкрити і пережити той емоційний стан, який володів автором в процесі творчості.³⁸

В цілому, комунікація ефективна в тій мірі, наскільки аналогова інформація (ідея, стан, образ) комуніканта тотожна сформованої в процесі спілкування аналоговій інформації (ідеї, стану, образу) реципієнта. Хоча абсолютного розуміння, через наявність суб'єктивних і об'єктивних перешкод, не існує. Комунікація вважається ефективною в тому випадку, коли комунікантом отримано від реципієнта підтвердження про ухвалення ним повідомлення. Комунікативний акт є незавершеним, якщо немає зворотного зв'язку, що підтверджує отримання реципієнтом повідомлення.Наслідки негативного впливу комунікаційних бар’єрів допомагає долати зворотній зв'язок.