Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції комунікації.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
471 Кб
Скачать
☆

8.1.2. Комунікативна структура малої групи

Комунікація в малій групі виконує наступні функції: інформативну, формування злагоди між членами групи, забезпечення узгоджених дій, формування особливої культури групи.

В комунікативній структурі групи враховуються інформаційні потоки (канали розповсюдження інформації в групі) і об'єм інформації, яким володіє кожний учасник групи. В цій структурі особливе значення мають:

  • становище, яке обіймає індивід в системі комунікації (доступ до отримання і передачі інформації, циркулюючої в групі, об'єм інформації, важливої для здійснення життєдіяльності групи);

  • спрямованість і інтенсивність комунікацій в групі.

Найкраще функціонує група, в якій структура комунікацій відповідає структурі поставленої задачі, тобто коли комунікативна мережа, що реально склалася, є найбільш оптимальною для досягнення поставленої мети. Подібна оптимізація природним чином відбувається в процесі розвитку групи.

В малій групі різна інформація розповсюджується різними способами, по різних комунікативних мережах, які можуть бути централізованими та децентралізованими.

В централізованих комунікативних мережах переважно одна людина поширює навкруги себе важливу для групи інформацію (фронтально, радіально або ієрархічно). Це сприяє підвищенню керованості групи і більш швидкому рішенню простих задач. Доцільно передавати по централізованих комунікативних мережах інформацію у випадках, коли треба довести одну і ту ж, без спотворень, інформацію до всіх членів групи, коли необхідно стимулювати розвиток лідерства, організаційно згуртувати групу.

Комунікативна структура групи - це сукупність позицій членів групи в системах інформаційних потоків, що пов’язують членів групи між собою і із зовнішнім середовищем, і концентрації у них того або іншого об'єму групової інформації.

Види централізованих комунікативних структур в малих групах:

фронтальна - учасники не вступають в контакт, але знаходяться в полі зору один одного. Цей факт багато в чому допомагає їм, оскільки дозволяє побачити реакції і поведінку інших учасників взаємодії;

радіальна - вся інформація передається членам групи тільки через центральну особу. Відсутність єдності місця і часу передачі інформації утрудняє зворотний зв'язок з партнерами, яких не можна побачити і почути, зате дає можливість відносно незалежно формувати власну позицію;

ієрархічна - структура з двома і більш рівнями супідрядності членів групи, причому частина з них може бачити один одного в процесі спільної діяльності, а частина - ні. Можливості спілкування при цьому обмежені, і комунікації можуть здійснюватися в основному між членами групи, що займають сусідні рівні ієрархії. Як випливає з схеми, у індивіда, що займає верхній ступінь в ієрархії супідрядності, є безпосередній помічник, якому, у свою чергу, підпорядковується решта учасників.

В цілому в груповій комунікативній системі можемо виділити такі психологічні ролі її учасників:

  • сторож, тобто людина, що здійснює контроль об'єму (своєрідний фільтр) передаваної інформації від одного елемента до іншого в комунікативній мережі.

  • диспетчер або інформаційний лідер, тобто людина, що розподіляє інформацію по мережі;

  • зв’язківець, тобто людина, що пов’язує в комунікативному процесі одну малу групу з іншою, один підрозділ з іншим. Вони створюють комунікативну цілісність організації;

  • лідер думок - людина, що робить помітний вплив на поведінку і формування відносин членів групи;

  • космополіт - людина, що здійснює комунікативний зв'язок групи із зовнішнім середовищем.

Ступінь володіння інформацією - важливий показник становищ члена групи в її ієрархії. З одного боку, доступ до отримання, зберігання і розподілу інформації забезпечує людині в групі особливу роль, особливі групові привілеї. У ряді випадків людину, що є інформаційним центром групи, називають інформаційним лідером. З другого боку, інформація звичайно адресується саме високо статусним членам групи, тобто чим вище статус індивіда, тим більшим об'ємом інформації він володіє. Характер інформації, що повідомляється, також залежить від групової позиції людини: чим вище його статус, тим більше доброзичливий характер додається передаваній інформації.

Таким чином, члени малої групи володіють загальним лексичним досвідом; загальні слова і побудови висловів виступають своєрідними символами як приналежності індивіда до даної соціальної групи, так і властивій даній групі соціальної диференціації. Звідси однією з додаткових переваг членства в групі є легкість комунікації з собі подібними (жаргони, локальний гумор і т.п.).

В яку б групу не потрапила людина, він перш за все повинен навчитися внутрішній мові нової групи. Причому новачку потрібно засвоїти не тільки прийняті категорії і їх символи, але також невисловлені передумови щодо того, як ці одиниці взаємозв'язані. Навчаючись мислити конвенційними термінами, людина стає учасником символічного оточення даної групи. Вона орієнтується в часі і просторі за допомогою координат, що використовуються групою; вона думає в тих же виразах, які використовує в розмові з іншими і які інші використовують в розмові з нею. Це дозволяє порівнювати свій досвід з чужим, уточнювати значення, які неадекватні, і одержувати інструкції щодо того, що неясно.

Норми і правила, тобто граматика внутрішньо групового спілкування, включають прийняті моделі поведінки, допустиму комунікативну тактику.

Комунікація - перш за все спосіб діяльності, який полегшує взаємне пристосування поведінки людей. Отже, суть комунікативної діяльності полягає не стільки у виразі попередніх думок і відчуттів, скільки у встановленні такої кооперації, коли поведінка кожного змінюється і до певної міри регулюється фактом участі інших індивідів.

Основною потенційною перевагою групи при ухваленні рішень виступають індивідуальні відмінності членів групи, але вони можуть стати баластом, якщо групові процеси не дозволять їх використовувати. Першою умовою, необхідною для того, щоб різні думки були почуті і взяті до уваги в процесі ухвалення рішень, є організація групи на принципах співпраці. Іншими словами, в якийсь момент часу загальна мета повинна стати більш важливою, ніж індивідуальна мета.