93 Були переселені на Кубань. Згідно з указами Катери-

ни II від 30.6 і 1.7.1792 Чорноморському війську передава-

лись «у вічне володіння Фанагорійський півострів і землі

на правому боці Кубані». Основна мета уряду полягала не

стільки в захисті та освоєнні земель на Кубані, скільки у

зменшенні соціальної напруги у центральних губерніях і

поступовій ліквідації українського козацтва як захисника

демократичних традицій в Україні та основної рушійної

сили національно-визвольних рухів. Протягом 1792-93 на

Кубань переселилося понад 25 000 осіб обох статей, що

становили першу хвилю переселенців. Другу організовану

хвилю переселенців у Кубанську область в 1809-11 стано-

вили переважно селяни та козаки з Полтавської та Черні-

гівської губерній у кількості 41 534 осіб обох статей. Під

час третього масового переселення у 1820-25 на Кубань

переїхало 48 392 особи обох статей. Четверта хвиля пере-

селенців із Харківської, Чернігівської і Полтавської губер-

ній (1848-49) склала 14 218 осіб. Останнє масове пересе-

лення козаків з України на Кубань відбулося у 1862-66,

коли у Кубанську область було переселено 1142 сім'ї з

Азовського козацького війська. В цілому протягом 1792-

1866 На Кубань було переселено близько 150 000 осіб обох

статей з України. Одночасно з офіційним переселенням

відбувалася і стихійна народна колонізація. На Кубань ті-

кали від кріпацтва та рекрутчини селяни, поміщицькі під-

дані, військові поселенці та ін.

Чорноморському козацькому війську у повне володіння

були надані Таманський півострів і землі східного узбе-

режжя Азовського моря по р. Єї та Єйський лиман з пів-

нічного боку і до р. Кубані з півдня, до впадіння в неї

Лаби. На виділених російським урядом землях чорно-

морські козаки заклали 40 «курінних» поселень. Курені на

Кубані були вже не тільки адміністративно-господарськи-

ми одиницями, а й визначали територіальний поділ. Пере-

важна їх більшість розташовувалася по степових річках і

урочищах Чорномор'я, на Кубані та поблизу кордонів із

землями місцевих гірських народів. Головне поселення

чорноморців розташовувалося біля Кубані в Карасунсько-

му Куті (згодом - м. Катеринодар). Переселенців, які при-

бували з України, через відсутність засобів для розмежу-

вання земель і упорядкування нових куренів розміщували

переважно в північній і центральній частинах Чорномор'я

у старих куренях.

Внутрішнє життя та управління чорноморських козаків на

Кубані спочатку ґрунтувалося на старому козацькому зви-

чаєвому праві. Найвищою владою тут була військова рада,

а уряд складався із військового отамана (голова уряду і ко-

мандувач козацького війська), військового судді та військо-

вого писаря. На зборах курінної «громади» - курінної

ради, яка проходила щороку, - обирали курінний уряд і ви-

рішували всі найважливіші курінні справи. Згодом уряд

почав наступ на демократичні порядки колишніх запорож-

ців. У 1802 було затверджено новий військовий та громад-

ський устрій Чорноморського козацького війська у складі