413; В и н а р л. Початки українського реєстрового козацтва // Україн-

ський історик. - 1964. - № 2-3; Апанович О. М. Збройні сили

України першої половини XVIII ст. - К., 1969; Мицик Ю. А.,

Плохій С. М, С т о р о ж є н к о І. С. Як козаки воювали. - Дніпро-

петровськ, 1990; Щ є р б а к В. Українське козацтво: формування соці-

ального стану. Друга половина XV - середина XVII ст. - К., 2000.

С. Ф. Плецький

РЕЄСТРОВІ КОЗАКИ, грамотні козаки, реєстровці -

козаки, записані в реєстр (список), що офіційно засвідчу-

вало їх належність до козацького стану і було підставою

для користування козацькими привілеями (див. Реєстрове

козацтво). Р. к. були переважно сімейними, заможними,

мали власне господарство. Порівняно із запорожцями

вони відзначалися більшою лояльністю до уряду і були

менш схильними до заворушень. Це обумовлювалось і

більшою статечністю реєстровців, і тим, що їх участь у за-

ворушеннях могла накликати на їхні сім'ї жорстокі уря-

дові репресії (винищення козацьких дітей та жінок часто

практикувалось польською шляхтою). Разом з тим Р. к.

були рушійною силою в боротьбі за козацькі права, права

православної церкви тощо, і Р. к. дуже часто брали участь

у козацько-селянських повстаннях. Крім того, уряд не міг

активно використовувати підрозділи реєстровців для при-

душення національно-визвольної боротьби українського

народу. Серед шляхти навіть побутувала приказка: «Коза-

ком проти козака воювати - як вовком орати». Навпаки,

підрозділи реєстровців, що входили до складу польського

війська, під час повстань дуже часто переходили на бік

повстанців. Саме такий перехід реєстровців на бік пов-

станців забезпечив успішний початок Визвольної війни.

С. Ф. Плецький

РЕЗИДЕНТ - царський представник при гетьмані, при-

ставлений для постійного контролю. Вперше Р. був призна-

чений при І. Скоропадському: цар Петро І спеціальною

грамотою від 30.7.1709 призначив до гетьмана своїм Р.

ближнього стольника А. Ізмайлова. Пояснювався цей захід

посиленням нестабільності в Україні після переходу І.

зепи і запорожців на бік Карла XII. У спеціальних «с

тях» стольнику наказувалося: запобігати будь-яким

явам політичного невдоволення російським пануванн

Україні; стежити, щоб запорожці не змогли відновити

зруйновану у травні 1709; приймати послів від інозе\

держав до гетьмана; копії листів посланців присилат

царя; стежити, щоб гетьман нікого із старшин без царс

го указу ні на які «уряди» не настановляв і не знімав з і

про будь-які кадрові зміни повідомляв цареві; описати

єтки «зрадників»-мазепинців і без царського указу ніі

цих маєтків не надавати; простежити за перенесенням і

манської резиденції у Глухів, ближче до кордонів з Вел

росією; з'ясувати, скільки прибутків було отримано за і

мана Мазепи і скільки нині, встановити нагляд над зби

ням податків до Скарбу Військового та у полкові скарби

зокрема навести порядок в утриманні компанійців і сер

ків. Ізмайлову надавалося право встановити таємний

гляд над гетьманом і старшиною на предмет «шатос

измене» серед козацької старшини, виявляти лояльни:

царської влади людей. У надзвичайних випадках Р. маї

яти на власний розсуд спільно з київським губернато{

для цього в його розпорядження надавалися два піх»

полки, що перебували при гетьмані у Глухові.

А. Ізмайлов був людиною поміркованою і невдовзі зі

шов спільну мову з гетьманом Скоропадським. Уже у

ресні 1710 Ізмайлова було відкликано до Москви й зам

нього наказано бути при гетьмані думному дяі

А. Вініусу і стольнику Ф. Протасьєву. У 1711 Вініус

відкликаний із Глухова, а Р. відтоді й до кінця правлі

Скоропадського залишався стольник Протасьєв - люд

брутальна, упереджена щодо гетьмана і старшини. Він

агітацію проти гетьмана серед населення і раз у раз на;

лав на нього доноси цареві. У своїх доносах цареві Р. •

нувачував старшин у зловживанні владою та хабарниц

При цьому сам Р. теж брав хабарі. Саме в результаті й

доносів цар Петро І видав у 1715 указ, яким було лікві

вано виборність старшини на уряди. С. Р.

РЕЙМЕНТАРСЬКІ ПАЛУБНИЧІ - у 18 ст. козаки, я

походах обслуговували палуби (вози) з гетьманського об'

Р. п. були об'єднані в окремому підрозділі, мали свій п

пор і не зобов'язані були відбувати військову службу.

Літ.: Дядиченко В. А. Нариси суспільно-політичного устрою Л

бережної України кінця XVII - початку XVIII ст. - К., 1959. - С.

Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVIII <

К., 1969. -С. 28-29.

РЕЙТАРИ (від нім. Кеіїег - вершник) - вид найманої

валерії, озброєної вогнепальною (карабіни, пістолеті

холодною (палаші, шпаги, списи) зброєю та споряджеі

захисним обладунком (шоломи, нагрудні лати). Р. ве

атаку щільними бойовими порядками, використовувані

для нанесення ворогові вирішальних ударів. У польсько

війську були підрозділи Р, які використовувалися для щ

душення козацьких повстань та під час Визвольної вій

українського народу середини 17 ст. Козацьке військо і

одноразово завдавало поразок рейтарським підрозділад

Літ.: Денисова М. М., П о р т н о в М. 3., Д є н и с о в Е. Н. Ру

кое оружие: Краткий определитель русского боевого оружия XI - X

веков.-М.,1953.-С. 126-127.

річ посполита 425

Січі та запорожців і наводить (що було рідкісним фактом

для того часу) народну пісню, складену з приводу лікві-

дації Запорозької Січі.

Літ.: Рігельман О. І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ

і козаків узагалі. - К., 1994; Дзира Я. Джерельна основа праці

О. Рігельмана з історії України // Історіографічні дослідження в Україн-

ській РСР. - К., 1969. - Вип. 2. - С. 167-173; С а с П. М. Історик україн-

ського козацтва О. І. Рігельман // Український історичний журнал. -