1775. - Т. І. - к., 1998; м и ц и к ю. А. Козацький край: Нариси з

історії Дніпропетровщини ХУ-ХУШ ст. - Дніпропетровськ, 1997.

Ю. А. Мицик

НОВИКИ - див. Молодики.

НОВИЦЬКИЙ Ілля Федорович (40-і рр. 17 ст. - 1704) -

військовий і політичний діяч останньої третини 17 ст. По-

ходив зі шляхетсько-козацького роду. Ймовірно, навчався у

Києво-Могилянській академії, пізніше підтримував з нею

міцні зв'язки. У 1669 був уже полковником першого ком-

панійського полку, створеного в той час гетьманом

Д. Многогрішним. У 1671-73 був комендантом м. Димера

на Київщині, що було під польською владою. Не пізніше

січня 1674 знову стає охочекомонним полковником на

службі у гетьмана І. Самойловича, хоча сім'я Н. жила в

Димері до вересня 1677. Пізніше сім'я переїхала до

м. Коропа на Чернігівщині, а згодом - до подарованої

гетьманом маєтності Нехаївка.

Н. брав активну участь у заключних подіях доби Руїни,

підтримуючи І. Самойловича проти П. Дорошенка, у бо-

ротьбі проти агресії Османської імперії в 70—90-і рр.

17 ст., особливо у 1677-78 (Чигиринські походи) та 1695-

96 (Азовсько-Дніпровські походи). У 1696 Н. отримав ти-

тул «значного військового товариша» і пішов у відставку,

передавши полк своєму синові Григорію, випускнику Ки-

Полковник Ілля Новицький.

(Невідомий художник. Олія. 18 ст.)

єво-Могилянської академії. Н. проживав у Нехаївці,

ОКОВИТА - ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ

виборність урядовців закінчувалась призначенням. В ре-

зультаті цього змінювалась соціальна структура станів се-

лян, козаків і міщан у напрямі збільшення кількості залеж-

ного населення. Почався процес закріпачення селянства.

Ю. А. Киричук

ОКОВИТА (від латинського аяиа уііае - вода життя) -

поширена в Україні у 16-18 ст. назва горілки.

ОКОЛЬСЬКИЙ Симеон (1580-1653) - польський хро-

ніст. Брав участь у придушенні шляхтою повстань україн-

ських селян і козаків під керівництвом К. Скидана, Д. Ру-

ні і Я. Острянина. Вів щоденники (опубліковані 1638—39

у Замості), в яких подав чимало відомостей про битви під

Лубнами, Кумейками та Говтвою. Записи О. використали у

своїх літописах С. Величко та С. Лукомський.

В. А. Чабаненко

ОКРЕМЕ ЗАПОРОЗЬКЕ ВІЙСЬКО - іррегулярне ко-

зацьке з'єднання із задунайських козаків, які на початку

російсько-турецької війни 1828-29 на чолі з кошовим ота-

маном И. Гладким повернулися до Росії. Перехід 218 січо-

вих козаків та 578 душ райї відбувся всупереч бажанню

більшості задунайського козацтва залишитися в Доб-

руджі. Вихідці з турецьких володінь принесли з собою вій-

ськову канцелярію, похідну церкву, скарбницю, прапори,

атрибути влади - бунчук та булаву. Відтак цей перехід на-

чебто набував сили юридичного факту повернення козаць-

кого Коша в межі Російської держави.

О. 3. в. було утворене під час війни, поза планом Військово-

го міністерства, і тому відрізнялося від усіх інших військо-

вих формувань Російської імперії тим, що зберігало тради-

ційний^поділ на курені та право внутрішнього самоуправ-

ління. Його створення було зумовлене намаганням російсь-

кого уряду використати бойовий досвід задунайських коза-

ків під час воєнних кампаній проти Туреччини, сприяти

поверненню колишніх російських підданих у межі держа-

ви, зміцнити кордони і міжнародний авторитет імперії.

Бойовою одиницею новоствореного козацького формуван-

ня став п'ятисотенний піший полк, сформований із здатних

до військової служби задунайських козаків. Указом від