1927 Передав Всеукраїнській академії наук. Портрети ці

були опубліковані в журналі «Народна творчість і етногра-

фія» (1958), а згодом вийшли окремою книжкою - «Порт-

рети українських кобзарів О. Сластіона» (К., 1961).

Як архітектор С. у 1910-24 спроектував низку будинків

земських шкіл, кредитово-кооперативних товариств, зок-

рема Миргородської водолікарні та ін.

Літ.: Аббасов А. М. Опанас Сластіон. Життя і творчий нарис. -

К., 1973. І. М. Ласка

СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА, Слобожанщина - історич

область, що з 17 ст. перебувала у складі Московської де

жави. До С. У. входила територія теперішніх Харківськ

східної частини Сумської (до р. Сейму), північних часті

Донецької (до р. Бахмутки) та Луганської (до р. Айдар;

південно-східної частини Воронезької (правобережжя До

від м. Коротояка до м. Богучара, заплава р. Підгірно

м. Калач на лівому березі Дону), південно-західної частиі

Бєлгородської (м. Грайворон, Хотмизьк) та південної чг

тини Курської (м. Глушково, м. Суджа) областей. З кінця

і особливо з 30-х рр. 17 ст. її почали заселяти українсь

переселенці з Лівобережної і Правобережної України. Н

приклад, серед мешканців м. Миропілля в 1671 були пер

селенці з Київщини, Ромнів, Сум, Конотопа, Недригайлої

Ніжина, Охтирки, Лебедина та ін. У складі населення сл

боди Терновської були переселенці з Чернігівщини, По

тавщини, Київщини, Волині, зі Львова тощо. Одночасне

українцями територія Слобожанщини заселялася й росі

ськими служилими людьми, селянами-втікачами. Викори

товуючи українських переселенців для економічного осв

єння та охорони південних кордонів Московської держав

царський уряд зберігав за ними козацькі привілеї та сам

врядування. 1657 в краї нараховувалося всього 64 населе

пункти та близько 100 тис. чол., наприкінці 18 ст. - 19 міс

630 Слобід, 406 сіл, 3 погости, 2111 хуторів, у яких мешк

ло понад 1 млн. чол. За національним складом, за данш<

п'ятої ревізії 1795, з усіх мешканців чоловічої ста

(494 842) українців було 424 996, тобто 85,88%. Заснов;

вані поселення називалися слободами (звідси - назі

краю). У 50-і рр. 17 ст. царський уряд сформував з україї

ських переселенців козацькі слобідські полки, які в 2-

пол. 17 - 1-й пол. 18 ст. були заслоном від нападів криг

ських та ногайських татар. Проводячи централізаторсьі

політику, Катерина II 1765 ліквідувала козацьке самовр,

дування С. У. Територія Слобожанщини увійшла до скла/

Слобідсько-Української губернії.

Див. також Слобідське козацтво.

С. М. Кудвлко, С. І. Посох*.

СЛОБІДСЬКЕ КОЗАЦТВО - козацтво Слобідські

України. Формування С. к. відбувалося в процесі колон

зації незаселених південних околиць Московської держі

ви українськими переселенцями з Речі Посполитої.

Московський уряд, бажаючи захиститися від татарська

наскоків, селив переселенців на татарському прикордонн

Для того, щоб утримати українських поселенців у тих ні

безпечних місцях, уряд був змушений надавати їм чиї

ленні пільги і дозволяв встановлювати традиційний козі

цький устрій. Переселенці вільно займали землі диког

степу, розчищали ліс і володіли ними. Крім того, на 10-1

років слобідським козакам дозволялося безмитно торгув;

ти, тримати шинки, займатися винокурінням. Земель*

багатства та податкові пільги стали економічною осново]

розвитку С. к. Займаючись землеробством, промислами

торгівлею, слобідські козаки повинні були, не отримуюч

платні, відбувати військову службу із власною зброєк

спорядженням та провіантом.

У міру зростання на Слобожанщині козацьких громад вон

організовувалися у звичні для українських козаків війської

та адміністративно-територіальні об'єднання - полки. 1

середині 17 ст. у Слобідській Україні було створено 5 таки

полків: Острогозький (1652), Охтирський (між 1655