- •Буковинський університет
- •Дискретна математика
- •Навчально-методичний посібник
- •Чернівці
- •Задачі та вправи 12
- •Задачі та вправи 28
- •Операції над множинами
- •Тема „Алгебра лінійних множин”
- •Способи задання множин
- •Порожня множина ()
- •Універсум (u)
- •Множина підмножин
- •Алгебра множин
- •Узагальнення операцій над множинами
- •Задачі до теми „Алгебра лінійних множин”
- •Тема „Відношення і функції”
- •Окремі випадки відношень
- •Властивості композицій:
- •Властивості відношень
- •Основні властивості відображень
- •Відношення еквівалентності
- •Відношення порядку
- •Відношення рівнопотужності
- •Властивості скінченних множин
- •Властивості зчисленних множин
- •Задачі до теми „Відношення і функції”
- •Тема „Булеві функції”
- •Способи задання булевих функцій
- •Булеві функції однієї змінної
- •Область визначення булевих функцій
- •Елементарні функції алгебри логіки
- •Булевий простір
- •Властивості функцій
- •Деякі операції над висловленнями
- •Формули в алгебрі логіки
- •Основні тотожності
- •Правила
- •Принцип двоїстості
- •Типи булевих функцій
- •Канонічні форми перемикальних функцій
- •Досконалі диз’юнктивні нормальні форми перемикальних функцій
- •Досконалі кон’юнктивні нормальні форми перемикальних функцій
- •Властивості досконалих форм
- •Скорочена диз’юнктивна нормальна форма перемикальних функцій
- •Утворення скороченої диз’юнктивної нормальної форми методом Квайна
- •Метод Квайна-Маккласкі
- •Утворення мінімальних кон’юктивних нормальних форм
- •Алгоритм утворення мінімальної кнф
- •Геометричне подання функцій алгебри логіки
- •Спрощення булевих функцій
- •Задачі до теми „Способи задання булевих функцій. Операція суперпозиції”
- •Задачі до теми „Істотні та фіктивні змінні”
- •Задачі до теми „Спеціальні види формул. Диз’юнктивні і кон’юнктивні нормальні форми. Поліном Жегалкіна”
- •Задачі до теми „Замкнуті класи і повнота системи булевих функцій” Важливіші замкнуті класи булевих функцій
- •Задачі до теми „Класи функцій, що зберігають константи”
- •Задачі до теми „Двоїстість і клас самодвоїстих функцій”
- •Задачі до теми „Монотонність і клас монотонних функцій”
- •Повнота систем булевих функцій
- •Тема „Рекурсивні функції”
- •Частково-рекурсивні функції
- •Тема „Скінченні автомати. Машина Тьюринга”
- •Машина Тьюринга
- •Тема „Основні поняття і властивості алгоритмів”
- •Основні вимоги до алгоритмів
- •Основні властивості алгоритму
- •Тема „Формальні системи. Алгебра висловлювань”
- •Аксіоматичний спосіб опису висловлювань
- •Властивості числення висловлювань
- •Задачі до теми „Алгебра висловлювань”
- •Тема „Логіка і числення предикатів”
- •Рівносильність формул
- •Задачі до теми „Логіка і числення предикатів”
- •Тема „Алгебри. Типи алгебр. Алгебраїчні системи”
- •Гомоморфізм та ізоморфізм алгебри
- •Типи алгебр
- •Алгебраїчні системи
- •Тема „Елементи комбінаторики”
- •Формула включень і виключень
- •Рекурентні співвідношення
- •Основні властивості кількості сполук
- •Біном Ньютона
- •Властивості розкладу бінома Ньютона і біномних коефіцієнтів
- •Поліномні твірні функції
- •Розміщення і функціональні відображення
- •Розбиття
- •Поліномна формула
- •Задачі до теми „Комбінаторика”
- •Тема „Графи”
- •Задання графа за допомогою матриці інцидентності та списку ребер
- •Задання графа за допомогою матриці суміжності
- •Локальні степені вершин графа
- •Частини графа, суграфи та підграфи
- •Операції з частинами графа
- •Маршрути, ланцюги та цикли
- •Цикломатичне число графа
- •Задачі до теми „Графи”
- •Дискретна математика
- •Література
- •Навчальне видання Пукальський Іван Дмитрович,
- •Лусте Ірина Петрівна,
Рекурентні співвідношення
Підрахунок кількості переставлень і сполучень можна виконати за допомогою рекурентних співвідношень, які відіграють важливу роль у комбінаториці. Множину r-переставлень з n елементів можна розбити на два класи так, щоб переставлення одного з них не містили деякого фіксованого елемента початкової множини, а всі переставлення іншого класу обов’язково містили б його. Очевидно, перший клас складається з P(n – 1, r), оскільки фіксований елемент може займати одне із r положень у кожному з P(n – 1, r – 1) переставлень.
Отже,
P(n, r) = P(n – 1, r) + rP(n – 1, r – 1),
де P(k, 0) = 1, P(k¸1) = k, P(k, s) = 0 при k < s.
Поклавши r = n, дістанемо:
P(n, n) = P(n – 1, n) + nP(n – 1, n – 1) = 0 + nP(n – 2, n – 1) +
+ n(n – 1)P(n – 2, n – 2) = n(n – 1)P(n – 3, n – 2) +
+ n(n – 1)(n – 3)P(n – 3, n – 3) = … = n(n – 1)(n – 2) … 2 1 = n!
Для кількості r-сполучень з n елементів маємо
C(n,
r)
=
=
+
=
=
C(n
– 1, r)
+
= C(n
– 1, r)
+ C(n
– 1, r
– 1),
C(n, 0) = C(1, 1) = 1, C(k, s) = 0 k < s.
Основні властивості кількості сполук
1.
=
,
k
n.
Доведення.
=
=
=
.
2.
=
,
k
n.
Доведення.
=
=
=
.
3.
=
+
,
k
n.
Доведення.
+
=
+
=
=
=
=
.
Біном Ньютона
Поставимо у відповідність кожному об’єкту з множини {1, 2, …, n} двочлен вигляду 1 + ix (i = 1, 2, …, n), перемножимо їх і зведемо подібні члени:
(1 + 1x)(1 + 2x) … (1 + nx) = 1 + a1x + a2x2 + … + anxn.
Коефіцієнт ar множини є сумою добутків, кожен з яких утвориться r-елементами з n (r-сполучення), причому ar таких добутків C(n, r). Якщо покласти 1 = 2 = … = n = 1, то будь-який добуток r-сполучень елементів дорівнює 1 і, отже, ar = C(n, r) = . Отже,
(1
+ x)n
=
+
x
+
x2
+ … +
xn
– 1
+
xn.
Поклавши
x
= 1, маємо
= 2n.
При
x
= –1
знаходимо
= 0.
Назвемо
вираз (a
+ x)n
=
an
– kxk
біномом Ньютона.
Властивості розкладу бінома Ньютона і біномних коефіцієнтів
Кількість доданків в розкладі бінома (x + a)n дорівнює n + 1.
У кожному доданку сума показників букв a і x дорівнює n.
Загальний член розкладу Tk + 1 = an – kxk.
Коефіцієнти розкладу, рівновіддалені від його кінців, рівні між собою:
=
,
k
=
.
Середній член розкладу при n = 2p має найбільший біноміальний коефіцієнт. Якщо n = 2p – 1, то є два „середніх” члени розкладу з найбільшим коефіцієнтом.
Оскільки
=
,
то послідовність сполук
при фіксованому n
буде зростаючою, якщо
> 1,
або k
<
.
Якщо n
= 2p,
то k
< p
+
і найбільшим буде коефіцієнт
=
.
При n
= 2p
– 1 маємо k
< p,
тобто k
= p
– 1 =
і найбільшим буде
,
а також
.
Сума біноміальних коефіцієнтів з парним k дорівнює сумі значень з непарним k:
=
,
де [x] – ціла частина x, яка є найбільшим цілим числом, що не перевищує x.
Поліномні твірні функції
Добуток (1 + 1x) … (1 + nx) породжує r-сполучення з n різних елементів, в яке кожний об’єкт із множини може входити не більше як один раз. Щоб одержати інші вигляди сполучень, треба брати й інший вигляд співмножників.
Якщо
об’єкт I
може входити в сполучення 0,
1, …, k
разів, то замість 1 + іx
потрібно
взяти співмножник 1 + ix
+ …
xk.
Тоді при 1
= 2
= … = n
= 1 коефіцієнти
al
мночолена A(x)
= 1 + a1x
+ … +
anxn
будуть r-сполученням
з n
різних елементів із повтореннями.
Приклад 1. Знайти за наведеною схемою для сполучення з трьох елементів {a, b, c} зі специфікацією {3, 1, 2} добуток: (1 + x + x2 + x3)(1 + x)(1 + x + x2) = 1 + 3x + 5x2 + 5x2 + 6x3 + 5x4 + 3x5 + x6.
Тут коефіцієнт при x4 дає шукане число n-сполучень, тобто:
3 – кількість 1-сполучень (це a, b, c);
5 – кількість 2-сполучень (це aa, ab, ac, bc, cc);
6 – кількість 3-сполучень (це aaa, aab, aac, abc, acc, bcc).
Многочлен A(x) = a0 + a1x + … + anxn називається поліномною твірною функцією для послідовності a0, a1, …, an.
У випадку, що розглядається, ця послідовність є r-сполученням з n елементів із повтореннями. Біном Ньютона – це твірна функція для сполучень без повторень.
Для
сполучень із необмеженими повтореннями
елементів n
типів твірною функцією буде вираз (1
+ x
+ x2
+ … + xn
+ …)n,
який
можна записати у вигляді 1
+ x
+ x2
+ … + xn
+ …
=
= (1 – x)–1.
Розглядаючи вираз (1 – x)–n як біном Ньютона з від’ємним показником (–n) формально дістанемо
(1
– x)–n
=
=
=
=
=
=
.
Отже,
.
Якщо потрібно визначити кількість r-сполучень з n типів елементів із необмеженими повтореннями, яке обов’язково містить хоча б один елемент кожного типу, то твірна функція
(x
+ x2
+ x3
+ …)n
= xn(1
+ x
+ x2
+ …)n
= xn(1
– x)–n
=
=
=
.
