4.2 Ремонт задньої бабки
При ремонті задньої бабки відновлюють (ремонтують):
точність спряження містка зі станиною 4 корпусом, задньої бабки;
точність отвору корпусу бабки під піноль;
висоту передньої та задньої бабки.
4.2.1
При ремонті корпусу задньої бабки та мостика без застосування пластмасових компаундів, відновлення виконують у наступній послідовності:
шабруванням поверхні 3 основи бабки 1 (рис. 45 ) кількість відбитків (плям) повинно бути не менше 10 на площі 25x25 мм;
Рисунок 5.18— Задня бабака токарного верстату.
2) Фрезерують поперечні направляючі 4 мостика 2 та встановлюють накладки на клею чи гвинтах;
3) Шабрують направляючі 4 мостика;
4) Шабрують поверхні 5, б, 7 мостика по направляючи станини.
Кількість відбитків повинна бути не менше і0-і5 на площі 25x25 мм. Одночасно при шабруванні добиваються горизонтальності поверхні спряженої з корпусом з точністю 0,05 мм на довжині 1000 мм. Перевірку роблять по рівню поверхні 4;
5) Закріплюють мостик 2 з корпусом бабки І;
6) Закріплюють борштангу у шпинделі передньої бабки. Вісь борштанги у місці кріплення різця повинна бути вище нормального положення вісі шпинделя на 0,05 мм. Перевірку виконують індикатором;
7) Встановлюють задню бабку попереду каретки супорту та розточують отвори для пінолі в корпусі задньої бабки за два-три проходи (рис. 46);
8) Шліфують отвори у корпусі бабки за допомогою розжимної, закріпленої у шпинделі, наждачним папіром;
9) Приводять доводку отвору чугунним притиром;
10) Збирають задню бабку із заново виготовленою піноллю. Рух піно лі повинен бути плавним і без люфтів;
11) Перевіряють спів впадання центрів передньої та задньої бабки.
Рисунок 5.19— Схема розточки отворів під піноль в задній бабці.
4.2.2 Відновлення задньої бабки токарного верстату бутакрілом.
Цей спосіб ремонту на відміну від вищеперерахованих простий та ефективний, так як відпадають операції по точній розточці та доводці отвору під піноль та створює можливість зберігати стару піноль.
Техпроцес відновлених включає в себе наступні операції:
Отвори під піноль у корпусі бабки розточують на роз точному чи токарному верстаті зі зняттям шару металу 1,5....2,0 мм. Високої точності розточки не потрібно (рис. 46);
У шпинделі 2 передньої бабки 1 верстату вісь якого вивірена на паралельність направляючих станини, встановлюють пустотілу оправку 7 (див. рис. 47). Зовнішній діаметр оправки відповідає зовнішньому діаметру відремонтованої пінолі та повинен мат розмір на 0,01 мм більше, ніж піноль.
Рисунок 5.20— Ремонт отвору задньої бабки (заливка бутакрілом).
Обертання шпинделя 2 перевіряють биття оправки за допомогою індикатору. Биття повинно бути на більше 0,і 5...0,18 мм;
В корпусі задньої бабки 4 над отвором пінолі свердлять два отвори 06...8 мм;
Розточений під піноль отвір знежирюють авіаційним бензином та просушують при Т=18...20 °С на протязі 15...20 хв.;
На оправку наносять тонкий шар розчиненого мила, встановлюють корпус задньої бабки та закріплюють на станині; з задньої сторони бабки встановлюють призму 8 та регулюють її по висоті так, щоб вільний кінець оправки 7 знаходився нижче вісі шпинделя 2 на 0,02мм;
7) Отвір під піноль (простір між оправкою та корпусом бабки) герметизуюсь кільцями 3 та пластиліном, 6, а у просвердлені отвори встановляють, воронки 5 з пластмаси;
8) Приготовляють розчин акрилопласту і заливають в одну воронку;
Заливку завершують, коли маса акрилопласту заповнює другу воронку;
9) Залиту бабку витримують «на місці не менш 2 годин Т18...200С;
10) Переміщують задню бабку вправо та вилучають оправку з отвору, очищують корпус від пластелину та затьоків пластику;
11) Роблять змазочкі канавки, свердлять отвори, долбять шпоночний паз та виконують зборку задньої бабки.
Практика показала, що при експлуатації задніх бабок, відновлених бутакрілом, їх довговічність досягається у трьох випадках, коли піноль довше корпусу, що забезпечує її постійну площу контакту з відновленою поверхнею.
В конструкціях, коли піноль по довжині дорівнює або дещо коротша бабки, по мірі її руху площа контакту змінюється, в результаті порушується жорсткість, коли видвинута піноль. В цілях вилучення цього недоліку новатори-ремонтники запропонували застосовувати додаткову направляючу втулку 10, яка виготовлена з цементної сталі із загартованим внутрішнім діаметром, який виконано по розмірам діаметру пінолі.
Контрольні питання
Вказати, які деталі верстату відносяться до базових та корпусних; їх призначення у верстатах:.
Вказати різновидності конструкцій направляючих які переміщуються у верстаті.
Пояснити сутність гідростатичних та аеростатичних направляючих станин
Які вимоги пред'являються до направляючих станин.
Які способи ремонту використовуються для відновлення направляючих та від чого залежать їх вибір.
Як перевірити паралельність прямолінійність та спіральні, звернутість направляючих, інструменти та пристосування, які використовуються для їх перевірки.
Як визначається величина зносу направляючих та якими інструментами та приладами виявляється, знос.
У яких випадках використовується ремонт направляючих шабруванням, назвати різновидності конструкцій шаберов.
Як визначати якість обробки поверхонь направляючих шабруванням та який інструмент при цьому використовується.
10. Пояснити технологію ремонту направляючих станин струганням, ріжучий інструмент.
11. Пояснити технологію ремонту направляючих станин, ріжучий інструмент, обладнання та пристосування.
12. В яких випадках прибігають до обробки направляючих станин фрезеруванням
13. Пояснити сутність обробки направляючих станин віброобкочуваанням
14. Назвати способи підвищення довговічності направляючих станин та їх сутність.
15. Пояснити сутність ремонту повздовжніх та поперечних направляючих каретки супорта токарного верстату.
16. Пояснити сутність ремонту поворотніх та верхніх салазок супорту токарного верстату.
17. Які дефекти можуть мати місце в корпусі, передньої токарного верстату та як їх виключати.
18. Пояснити технологію ремонту задньої бабки токарного верстату без, застосування пластмасових компаундів.
19. Пояснити технологію ремонту задньої бабки токарного верстату бутакрілом.
Література: [2. с. 140...І56] [1;с. 99...1Щ