37. Виробничий та техно процес їв відмінні ознаки

1.Виробничий процес-сукупність дій,у результаті яких вихідні матеріали та напівфабрикати перетворюються у готову продукцію,яка відповідає своєму призначенню.

До виробничого процесу входять основні та допоміжні процеси

Основні процеси забезпечують перетворення сировини і матеріалів у готову продукцію

Допоміжні процеси виробництва забезпечують виготовлення продукції, яка використовується для обслуговування основного виробництва.

Технологічний процес-це частина виробничого процесу,безпосередньо пов’язана з послідовною зміною стану предмета і з перетворенням його у продукт виробництва.

Класифікація технологічних процесів:

За способом організації(періодичні, безперервні,комбіновані)

За кратністю обробки сировини(З розімкнутою схемою,із замкнутою схемою,комбіновані)

Існують складові технологічного процесу-Операція,установлення,позиція,перехід,прохід,марнохід,допоміжний перехід.

38. Лиття в багаторазові .Лиття в кокілі

Лиття – це процес отримання виробів складної або простої конфігурації шляхом заливання рідкого металу у ливарну форму.

Ливарна форма – порожнина, яка відповідає конфігурації та розмірам деталі, що виготовляється.

Багаторазові форми

У формах багаторазового використання можна виготовити сотні тисяч штук відливків. Ці форми виготовляють із чавуну, сталі, алюмінієвих та інших сплавів.

Переваги:

• Відсутність стрижневих і фермових сумішей. Дільниця для звільнення форми від моделей та вибивання форми.

• Зменшення кількості пилу в ливарному цеху та поліпшення санітарних умов праці

• Не потребує фахових робітників

• Вища продуктивність праці

• Отримані видбивки мають велику щільність, точність розмірів і малу шорсткість поверхні.

Недоліки

• Велика вартість металевих форм, через що їх застосовують лише в серійному та масовому виробництвв

• Деякі форми важко виготовити для відлитків складної конфігурації.

Серед відомих способів лиття в багаторазовій форми найширше застосовують лиття в кокіль, відцентрове лиття, лиття під тиском тощо.

Лиття під тиском - процес, під час якого матеріал переводиться у в'язко-текучий стан і потім упорскує під тиском у форму, де відбувається оформлення виробу.

Цей спосіб є найбільш поширеним в переробці більшості промислових термопластів.

Стадії:

• Дозування матеріалу і завантаження його в циліндр.

• Пластикація матеріалу.

39. Закон фарадея!!!

40.Зварювання плавленням.Газове зварювання

Зварювання – це технологічний процес одержання нероз’ємних з’єднань металів, сплавів та інших матеріалів, здійснюваний на основі сил міжатомного зчеплення зварюваних матеріалів. Зварювання поширено застосовується у машинобудуванні, металообробці, у будівництві і є незамінним у виробництві товарів народного споживання.

Зварювання дозволяє сполучати між собою однорідні металеві сплави, різнорідні метали (наприклад, мідь з алюмінієм, сталь з міддю), метали з неметалами( керамікою, склом, графітом та ін.), а також пластмаси.

Усі методи зварювання можна класифікувати: за фізичними ознаками, за способом утворення зварної сполуки, за видом використаної енергії, ступені автоматизації.

Зварювання плавленням застосовується для металів і сплавів, які здатні переходити в пластичний стан при нагріванні до температур, нижчих від температури плавлення (сталь, алюміній та ін.), що дозволяє здійснювати зварювання в пластичному стані шляхом стиснення двох попередньо нагрітих частин металу. При стисненні оксидна плівка на поверхнях дотику руйнується і стає можливим взаємопроникнення (дифузія) кристалічних зерен однієї частини в зерна іншої, що забезпечує їх зварювання. З підвищенням температури нагріву величина зусилля, потрібного для стиснення, зменшується.

Га́зове зва́рювання — технологічний процес зварювання плавленням, при якому нагрів кромок частин виробу, які з'єднуються та присадочного матеріалу здійснюється теплотою згоряння горючих газів в кисні.Цим способом можна зварювати майже всі метали та сплави, а чавун, мідь, свинець, латунь, зварюються навіть легше ніж дуговим способом.

При газовому зварюванні для розплавлення кромки зварюваних заготовок використовують теплоту, яка виділяється під час згорання у кисні газу (ацетилену, водню, пропана і т.д.). Найчастіше застосовується ацетилен, який дає найбільшу температуру (3160⁰С). Ацетилен може бути попередньо закачаний у балон, але найчастіше він утворюється безпосередньо на місці зварювання шляхом реагування карбіду кальцію з водою СаСо_3.

Кисень транспортується у зрідженому вигляді у балонах.

Для змішування газів у потрібному співвідношенні – використовують трубчасту горілку, гази до якої надходять по різним шлангам, і їхній тиск регулюється вентилями. Співвідношення О₂ : С₂ Н₂ дозволяє отримувати полум’я з різною температурою. Звичайно при зварюванні залізних та сталевих деталей це співвідношення становить І : 2 або І : І.

Газове зварювання застосовують головним чином для стикових з’єднань деталей завтовшки 1,2-5 мм, виготовлених із сталі, легкоплавких сплавів кольорових металів. Для заповнення металом зварного шва застосовують присадочний дріт.

Газове зварювання має значно менше поширення, ніж електричне, бо наявність кисню у полум’ї погіршує механічні властивості металу і якість зварного шва. Газове зварювання поступається електричному і по продуктивності.

Найчастіше газове зварювання застосовується під час ремонтних робіт, а також у місцях, де відсутні джерела електричного струму