5. Ризики, пов'язаними з управлінням боргом

Операції з управління боргом - операції, спрямовані на зменшення ризиків, пов'язаних з управлінням боргом, та/або економію коштів державного (місцевого) бюджету пов’язані з управлінням боргом..

Під час здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з управлінням боргом, Мінфін (місцевий фінансовий орган): проводить оцінку ризиків з метою їх мінімізації; визначає оптимальне співвідношення очікуваних витрат державного (місцевого) бюджету з управління боргом до ризиків; проводить операції з управління боргом.

Оцінка ризиків, пов'язаних з управлінням боргом, проводиться на основі даних про: облік і результати моніторингу боргу; поточну макроекономічну ситуацію; ситуацію на внутрішньому ринку державних цінних паперів та/або облігацій місцевих позик і світовому ринку капіталу; прогнозний ресурсний баланс загального фонду державного бюджету; перспективи розвитку світової економіки (готують науково-дослідні установи, міжнародні фінансові організації, інвестиційні банки і компанії). Оцінка ризиків, пов'язаних з управлінням боргом, проводиться шляхом здійснення контролю за показниками ризиків.

Розрізняють наступні види ризиків:

• бюджетний ризик - ризик значного недовиконання дохідної частини державного (місцевого) бюджету, що може призвести до збільшення обсягу державних (місцевих) запозичень та/або невиконання зобов'язань з обслуговування боргу;

• валютний ризик - ризик зміни офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти, в якій номіновані або індексуються зобов'язання за боргом;

• відсотковий ризик - ризик зростання плаваючих відсоткових ставок, передбачених умовами діючих зобов'язань за боргом;

• ризик ліквідності - ризик тимчасової нестачі коштів державного (місцевого) бюджету на виконання зобов'язань за боргом внаслідок можливого швидкого зменшення обсягу ліквідних активів у результаті виникнення непередбачених поточних грошових зобов'язань та/або труднощів з оперативним залученням коштів шляхом запозичень;

• ризик рефінансування - ризик зменшення ємності ринків капіталу, що унеможливлює запозичення в обсязі, необхідному для рефінансування боргу за прийнятною ціною, та призводить до збільшення вартості запозичень;

• кредитний ризик - ризик, пов'язаний з невиконанням гарантованих зобов'язань;

• операційний ризик - ризик, пов'язаний з негативним впливом людського і технічного факторів, обставин непереборної сили;

• ризик, пов'язаний з наданням державних гарантій - ризик настання непередбачених подій (обставин), що призведе до збільшення витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань;

• ризик, пов'язаний з управлінням боргом, - ризик настання події (обставини), що призведе до збільшення витрат державного (місцевого) бюджету, пов'язаних з погашенням і обслуговуванням боргу, та зменшення обсягу державних (місцевих) запозичень;

• ризик, пов'язаний з державним боргом та гарантованим державою боргом, - можливість настання непередбаченої події (обставини), що призведе до збільшення витрат державного бюджету, пов'язаних із:

  • збільшенням сум погашення і обслуговування державного боргу;

  • неповерненням позичальниками, що є суб'єктами господарювання -резидентами, наданих державою кредитів;

  • необхідністю виконання державою гарантійних зобов'язань;

  • невідшкодуванням витрат державного бюджету, здійснених на виконання гарантійних зобов'язань;

  • визнанням інших зобов'язань за державним боргом та/або зменшенням можливостей фінансування бюджету за рахунок державних запозичень.

Управління ризиками - комплекс заходів, спрямованих на ідентифікацію та проведення оцінки ризиків, їх мінімізацію, а також на здійснення моніторингу рівня зазначених ризиків для зменшення витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань.

Управління ризиками здійснюється за принципами:

• безперервності (ідентифікація та оцінка ризиків здійснюються безперервно);

• економності та ефективності (витрати на управління ризиками не повинні перевищувати можливих витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань);

• узгодження завдань з управління ризиками із завданнями з управління гарантованим державою боргом;

• відсутності конфлікту інтересів (не допускається здійснення відносин, що не відповідають інтересам держави або можуть перешкоджати об'єктивному виконанню обов'язків відповідальної особи);

• інтеграції (виявлення ризиків забезпечують усі учасники процесу надання державних гарантій);

• постійного моніторингу (моніторинг рівня ризиків та контроль за результатами виконання заходів з управління такими ризиками здійснюються постійно);

• повноти характеристики (аналіз явищ, пов'язаних з управлінням ризиками, проводиться всебічно, зокрема із застосуванням статистичних методів);

• історизму (забезпечення ефективності системи управління ризиками здійснюється шляхом використання результатів порівняльно-історичного аналізу);

• толерантності (рівень ризику з урахуванням мети надання державних гарантій повинен бути прийнятним для держави);

• системності (достатність і достовірність інформаційного забезпечення управління ризиками; урахування всіх можливих джерел виникнення ризиків та використання способів впливу на них; розроблення необхідних заходів для вжиття у разі виникнення обставин, що можуть призвести до виконання гарантійних зобов'язань).

Щорічно Мінфін (місцевий фінансовий орган) затверджує програму управління боргом та оприлюднює її у місячний строк після початку відповідного бюджетного періоду. Програма управління боргом може переглядатися у разі суттєвих змін на зовнішньому чи внутрішньому ринках.

Мінфін (місцевий фінансовий орган) готує не пізніше ніж через три місяці після закінчення бюджетного періоду звіт про виконання програми управління боргом за звітний період та оприлюднює його. Звіт про виконання програми управління боргом має містити інформацію про: стан боргу на кінець звітного бюджетного періоду; ситуацію та основні тенденції на внутрішньому ринку державних цінних паперів та/або облігацій місцевих позик і світових ринках капіталу, суттєві зміни в макроекономічній ситуації за звітний бюджетний період; результати оцінки ризиків, пов'язаних з управлінням боргом, станом на кінець звітного бюджетного періоду; здійснення запланованих заходів і досягнення показників, визначених у програмі управління боргом, а також причини та обґрунтування відхилень таких показників.

За результатами визначення оптимального співвідношення очікуваних витрат державного бюджету з управління боргом до ризиків, пов'язаних з управлінням державним боргом, Мінфін включає до середньострокової стратегії управління державним боргом у частині управління ризиками:

• планові показники державного бюджету з управління державним боргом;

• способи запозичень, які планується використати для фінансування державного бюджету;

• прогнозні значення співвідношення зовнішнього та внутрішнього боргу, плаваючих та фіксованих відсоткових ставок;

• прогнозні середньозважені строки погашення зовнішнього та внутрішнього державного боргу перед комерційними кредиторами, обсяги операцій з управління таким боргом. Прогнозний середньозважений строк погашення визначається окремо для зовнішнього та внутрішнього державного боргу і відображає оптимальне співвідношення ризику рефінансування до вартості обслуговування боргу, яке обчислюється на основі поточної кривої дохідності державних цінних паперів.

За результатами визначення оптимального співвідношення очікуваних витрат місцевого бюджету з управління місцевим боргом до ризиків, пов'язаних з управлінням таким боргом, місцевий фінансовий орган включає до проекту прогнозу місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди:

• прогнозні показники місцевого бюджету з управління місцевим боргом;

• граничні обсяги місцевого боргу та надання місцевих гарантій, способи запозичень, які планується використати для фінансування бюджету розвитку;

• прогнозні значення співвідношення зовнішнього та внутрішнього місцевого боргу, плаваючих та фіксованих відсоткових ставок;

• прогнозні середньозважені строки погашення зовнішнього та внутрішнього місцевого боргу, обсяги операцій з управління таким боргом.

Під час вибору способу запозичення публічне (закрите) розміщення державних цінних паперів, облігацій місцевої позики є пріоритетним перед синдикованими (двосторонніми) кредитами. Під час вибору строків запозичення Мінфін (місцевий фінансовий орган) має дотримуватися принципу рівномірного навантаження платежів з погашення зовнішнього та внутрішнього боргу.

Операції для здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з управлінням державним боргом:

• розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів із зобов'язанням їх зворотного продажу з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду;

• короткострокового залучення коштів шляхом проведення операцій з розміщення короткострокових державних цінних паперів із строком обігу до 90 днів;

• дострокового викупу державних цінних паперів;

• обміну зобов'язань за державним боргом з метою заміни валюти, зменшення відсоткової ставки, продовження строку погашення такого зобов'язання.

Операції для здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з управлінням місцевим боргом:

• розміщення тимчасово вільних коштів місцевого бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів, цінних паперів, емітованих відповідно АРК, міською радою, з подальшим поверненням таких коштів до кінця бюджетного періоду;

• дострокового викупу зобов'язань за місцевим боргом;

• обміну зобов'язань за місцевим боргом з метою заміни валюти, зменшення відсоткової ставки, продовження строку погашення такого зобов'язання;

• зменшення обсягу місцевого боргу в разі перевищення його граничного обсягу.

Операції для здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з управлінням гарантованим державою боргом:

• під час формування основних напрямів бюджетної політики - шляхом встановлення граничних абсолютних та відносних показників гарантованого державою боргу, зокрема, гранично допустимого відношення гарантованого державою боргу до валового внутрішнього продукту та граничного обсягу надання державних гарантій;

• у період до надання державної гарантії за кожним проектом –шляхом:

  • проведення аналізу: доцільності проекту, реалізацію якого передбачається здійснювати за рахунок кредитів (позик), залучених під державну гарантію, з урахуванням його відповідності державним завданням і пріоритетам; самоокупності проекту; фінансового стану позичальника;

  •  визначення: частки боргових зобов'язань позичальника, виконання яких забезпечуватиметься державною гарантією; виду та розміру забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед державою з відшкодування витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань;

  • здійснення моніторингу: стану реалізації проектів; фінансового стану позичальників протягом строку дії державних гарантій; розрахунків за гарантованими зобов'язаннями.

• протягом строку дії державної гарантії за кожним проектом за участю органу влади – шляхом: контролю за реалізацією проекту, цільовим використанням кредитів, залучених під державні гарантії, фінансовим станом позичальника; його кредитним рейтингом; розрахунками за гарантованими зобов'язаннями та виконанням позичальником зобов'язань за договором; інформування органу влади для відповідного реагування.

Рівень ризиків вважається прийнятним у разі:

• доцільності реалізації проекту;

• відповідності його державним завданням і пріоритетам;

• самоокупності проекту;

• задовільного фінансового стану позичальника, наявності в нього кредитного рейтингу на рівні, не нижчому за середній спекулятивний (для іноземних кредитів (позик) визнаються кредитні рейтинги, визначені провідними світовими рейтинговими агентствами);

• відсутності у позичальника простроченої заборгованості перед державою.